Мовна ситуація в Україні залежить від українців, які обирають українську мову для повсякденного спілкування. Ця ідея підтримується проектом «Безкоштовні курси української мови». У волонтерки-викладача курсів ГУРТ дізнався про причини двомовної ситуації в Україні та те, як кожен українець може її змінити.  

- Якою ти бачиш мовну ситуацію в країні?

- Наразі є два моменти. Перший стосується державного рівня, інший - суспільного, тобто сприйняття громади. На державному рівні підтримки української мови ми досі не дочекалися і гасло «Єдина країна- Единая страна», яке позиціонує офіційну двомовність і зауваги від низки урядовців чи держслужбовців, що мова зараз не на часі. Окрім того, такі випадки, як суд за право спілкуватися російською, є взагалі безприцендентними, на мою думку, і не припустимі на державному рівні. То тут маємо на жаль, не втішні результати зараз. Якщо говорити про суспільство, то знову ж таки, частково воно піддається на ці маніпуляції двомовності, на тези про російськомовного патріота. Така позиція спрощує людям життя, вони вважають себе патріотами і не бачать необхідності українську мову. Натомість, патріотизм відображається і в мовному питанні, що яскраво демонструє Схід України, де в нас є курси, і де для людей принципово вивчити державну мову, щоб показати свою приналежність до цієї країни. Таким чином, рівень громадянської мовної свідомості випереджає рівень мислення державних мужів. Вони розхитують реальну мовну ситуацію, коли, натомість, має бути забезпечена виважена політика на державному рівні - державна мова, підтримка ЗМІ, підтримка книговидання, україномовні видання, хоча б у тих обсягах, в яких в нас є російськомовний продукт.

- Як кожен українець може вплинути на це?

- Є декілька варіантів. Найпродуктивніше, що мені здається, змінювати щось на індивідуальному рівні. Не рідко натрапляємо на таку ситуацію, коли україномовна людина переходить на російську мову, так би мовити з ввічливості, але це зовсім ніяка не ввічливість. Таким чином ми забираємо в людини шанс почати спілкуватись українською. Тому, якщо ви спілкуєтесь українською, будь ласка, не соромтеся робити цього і надалі. Бо в Україні у 99,9 % випадках українську мову розуміють усі. Інший спосіб полягає у тому, щоб долучатись до різних україноцентричних проектів, підвищувати рівень мовної грамотності, не соромитись переконувати людей, що вивчати українську мову важливо. Це переконання не повинно містити якоїсь образливої форми чи приниження іншої людини,за те, що вона не володіє мовою. Ми маємо висловлювати свою позицію, маємо просити звертатися до нас українською, спілкуватися з нами українською у публічних місцях, у ресторанах, магазинах тощо. Щодо державних службовців, то тут безапеляційно має бути українська мова.

- Чому в нас склалася така ситуація з мовною політикою і мовою загалом?

- По-перше, не можемо скидати з рахунків невтішний досвід Радянського Союзу. Відповідні мовні репресії ще від часів Російської імперії, численні мовні заборони, активне нав’язування того, що ввічлива людина переходить на мову того, хто говорить, а говорили на той час звісно російською. Применшувалось значення української мови для держави загалом. Відтак, за часів Незалежності особливо останні роки не бачимо підтримки з боку держави. Державну мову найперше має підтримувати держава. Бачимо намагання змусити людей не говорити про мовне питання, а відкласти його у шухляду, час відкрити яку ніколи не настане за такого підходу. Замовчування є негативною штукою. Причиною також є присоромлення людей стосовно того, що вони вимагають до себе належного ставлення і нерозуміння, що мовні права це також наші права і їх треба відстоювати та оберігати.

- Хто в першу чергу має займатися цим питанням?

- Якщо говорити про сферу мовної політики, то це держава, але насправді має бути командна робота з боку держави та з боку суспільства. Звичайно, коли активісти своєю діяльністю, абсолютно безоплатною, тягнуть ті функції, які має виконувати держава, це не може довго тривати. Ресурс вичерпається. Відповідно, за умови гармонійного розвитку держава має робити своє, люди мають робити своє. Це дало б позитивний результат дуже швидко.

- Діяльність «Безкоштовні курси української мови» дійсно доволі активна. До Дня української мови та писемності Ви організували «Мовну гру». Кому прийшла ідея створити "Мовну гру"?

Це результат колективної творчості викладачів курсів. Було вирішено, що варіант мовної гри має бути цікавим. Зокрема, Тетяна Шептицька, яка проводить цю гру, готувала до неї завдання. Також допомагала відома радіо-журналістка Ярина Скуратівська, яка, власне, є одним з членів журі. Прийшов Сергій Пантюк, український поет, що важливо, щоб наші слухачі бачили творчих людей, сучасних цікавих людей, які спілкуються українською. Відповідно, «Мовна гра» - це і комплексний захід, і зустріч з культурним діячем, і перевірка своїх знань з української мови слухачів.

- Яка мета цього заходу?

- Ми хотіли відзначити свято української мови та писемності творчо та цікаво. Це перевірка слухачів курсів у такій змагальній атмосфері перевірити свої мовні знання. Але звісно суть не в тому, щоб відповісти на всі завдання безпомилково. Важливо, щоб люди дізнались про українську мову щось нове, відчули себе у цій стихії та з користю провели час.

- Чи часто проводите такі заходи?

Така Мовна гра проводиться вперше. Така собі спроба. Можливо надалі будемо робити її традиційною, можливо шукати інші варіанти, це все в перспективі. Гра показала, що у слухачів є інтерес, їм цікаво, вони намагаються завдання правильно виконати, вже йдуть суперечки хто перший відповів і така боротьба. 9.

- Як ще плануєте популяризувати українську мову завдяки заходам?

- Щоразу до якогось свята ми намагаємось вигадати щось цікаве. Вочевидь, до Дня Святого Миколая, будемо теж щось організовувати. Можливо підписуватимемо листівки на Схід чи ще щось. Нерідко ми організовуємо виїзні заходи. Намагаємось урізноманітнити навчальний процес вивчення української мови цікавими подіями.

- Щоб ти могла побажати українцям до Дня української мови та писемності?

- Сформулюю коротко: бути собою. А українець тому і називається українцем, бо живе в Україні і спілкується українською мовою. Нажаль, історія викривила це поняття, про самих себе. Тому необхідно повернутись до себе, не соромитись бути собою і творити на благо своєї країни. 

Підготувала Олена Гречанюк