Коледж на вулиці Тараса Шевченка, 73 — це більше, ніж освітній заклад. Це частина історичної та культурної пам’яті Лебединської громади, місце, де вже понад століття готують майбутніх педагогів. Збудований ще у 1905 році, заклад пережив не одне історичне потрясіння — під час Другої світової війни його евакуювали, але зберегли.

Та 5 березня 2022 року коледж знову опинився під ударом — цього разу через повномасштабне вторгнення РФ. Авіаудар пошкодив будівлю: вибито понад 300 вікон, 100 дверей, зруйновано частину даху, постраждала система опалення. Попри це, колектив освітян не полишив заклад. У той момент, коли Лебедин був частково оточений, викладачі самотужки евакуювали студентів — останніми рейсами автобусів.

13 дівчат, серед яких були і діти-сироти, залишились у підвальному приміщенні одного з корпусів — тоді ще необлаштованому сховищі. Ліжка, матраци, чергування дорослих — усе це стало тимчасовою нормою. Згодом сховище почали приводити до ладу, і воно досі виконує захисну функцію: тут проходять заняття під час тривог, а вночі спускаються студенти та мешканці сусідніх будинків.

У другому кварталі 2022 року будівлю почали відновлювати за кошти державного бюджету. Було виконано необхідні ремонтні роботи — відновлено дах, встановлено нові вікна та двері, полагоджено систему опалення. Загальна вартість проєкту склала 10 689 624 грн, з яких фактично використано 10 207 943 грн. Частину зекономлених коштів, відповідно до розпорядження, було направлено на відновлення інших пошкоджених закладів освіти.

Відновлення здійснено відповідно до проєктно-кошторисної документації, яка, однак, не передбачала жодних заходів з підвищення енергоефективності чи забезпечення інклюзивності приміщення. Клас встановлених вікон — С, що є базовим мінімумом. Відсутні сонячні панелі, теплові насоси та енергетичний сертифікат будівлі. Хоча в закладі є індивідуальне опалення з можливістю регулювання тепла, загалом це лише мінімальна відповідь на сучасні виклики.

Безбар’єрність також часткова: пандус та вбиральня — є, але відсутні ліфт, тактильна навігація, шрифт Брайля. Для людини на кріслі колісному повноцінне пересування закладом неможливе.

“Ми повернулися до роботи. Але не стали сучаснішими, енергоощаднішими чи відкритішими. Просто знову заліпили рани,” — з гіркотою зауважує одна з викладачок.

Лебединський педколедж було оперативно відновлено — і це безумовна заслуга команди закладу, фахівців та підрядників. Проте його не оновили до рівня сучасних стандартів, не використали можливість для якісного розвитку. І головна причина цього — не в неефективному управлінні на місці, а у системному підході до фінансування.

Державний бюджет сьогодні закриває лише нагальні потреби — на модернізацію, інновації чи інклюзію коштів не передбачено. Встановивши базові нові вікна вже зараз, у майбутньому заклад фактично втрачає шанс звернутися по допомогу на заміну їх енергоефективнішими — адже “оновлено ж недавно”.

Таким чином, замість переходу на інший якісний рівень — маємо закріплений компроміс.

Цей випадок — не виняток, а ілюстрація системної проблеми: коли відновлення відбувається “аби працювало”, але без бачення, якими мають бути освітні заклади майбутнього.

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту “Моніторинг відбудови соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді”, що реалізується в межах субгрантингового компоненту проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізується за підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “НОВА Енергія” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу. Проєкт “Контроль витрат на відновлення” впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО “Технології прогресу”.