Нещодавно вона стала супервізоркою нового проєкту БФ «Стабілізейшн Суппорт Сервісез» і куруватиме роботу мобільних бригад психологічної допомоги.

В інтерв’ю пані Ольга розповідає про свою практику, перспективи роботи мобільних бригад, вплив війни на психіку людей (особливо тих, хто вже вдруге стає переселенцем) і найефективніші методи допомоги.

— Пані Ольго, розкажіть про свій досвід роботи. Як давно Ви працюєте психологинею і чому обрали для себе цю сферу?

Я почала працювати кризовою психологинею іще задовго до початку війни, але саме 2014-го відчула, як сильно наші люди потребують психологічної допомоги. З перших днів російської інтервенції я працювала у східних областях України в різних організаціях і місіях. Там я бачила, що потреба у психологічній допомозі зростає, й почала шукати нові інструменти й учитися працювати ефективніше. У майбутньому нам доведеться працювати ще більше, бо психологічної допомоги потребуватимуть чи не всі українці. Згідно з результатами досліджень, проведених під час грузинських воєнних конфліктів, після завершення роботи всіх гуманітарних благодійних організацій психологи продовжували працювати там іще 7 років. Так працює наша психіка: згідно Г.Сельє після закінчення стадії опору стресу настає стадія відновлення або виснаження, кожна людина йде різним шляхом, на жаль, багатьох стрес виснажує.

— Команда БФ «Стабілізейшн Суппорт Сервісез» наразі реалізовує новий проєкт «Порятунок життя: захист, притулок і водопостачання, санітарія та гігієна для регіонів, постраждалих від війни». Одне з його завдань – забезпечити роботу мобільних бригад психологічної допомоги. Що саме роблять такі мобільні бригади? Наскільки ефективний такий формат допомоги, на Вашу думку?

Мобільна команда надає психологічну допомогу людям, які не мають можливості звернутися до спеціалістів через брак інформації, відсутність транспорту або грошей. Мобільні психологічні бригади зможуть дістатися будь-куди й бути там, де їхня допомога справді необхідна (після обстрілів, руйнувань, втрат). Наші команди надаватимуть екстрену допомогу в складних ситуаціях. Згідно з методичними рекомендаціями Міністерства охорони здоров’я України, своєчасне надання психологічної допомоги під час подій надзвичайного або катастрофічного характеру сприяє зменшенню вираженості первинного посттравматичного стресу.  Тож, ми будемо на передовій можливих негативних наслідків. У планах — групові консультації, індивідуальна допомога й різноманітні тренінги, які допоможуть розвинути навички саморегуляції для подолання стресу. 

— Психологічна підтримка жителів прифронтових областей. У якій системі координат ми зараз говоримо на цю тему? Що відбувається з психікою людей, які живуть у прифронтових громадах?

Для багатьох українців повномасштабна війна стала подвійним стресом: 2014 року вони вперше тікали від війни, а 2022-го мусили покинути новий дім і їхати ще далі, тобто стали внутрішньо переміщеними особами (ВПО) двічі. Вони знову пережили страхи й проблеми, які мали залишитися в минулому. У цих людей на тлі постійної нестабільності розвивається хронічний стрес. Через вибухи, руйнування, тривожні новини та хвилювання за рідних, які, можливо, лишилися в окупації, вони виснажені й не впевнені у своєму майбутньому.

2014 року я теж працювала з переселенцями й переселенками. Знадобилося майже 4 роки, аби їхні запити почали змінюватися. Тільки у 2018-му ці люди почали звертати увагу на життя, буденність, навчання й відновлення. Однак з 2022 року ми знову спостерігаємо ту саму картину, що й у 2014-му: страх, постійну надмірну тривогу за своє життя та життя рідних. Усе це показує важливість психологічної підтримки в нинішні важкі часи.

— Чи є якась загальна клінічна картина психологічного здоров’я у тих регіонах, де Ви будете працювати в межах проєкту? Які найбільш поширені проблеми?

Спираючись на багаторічний досвід, можу припустити, що більшість запитів стосуватимуться подолання розладів тривожності, різних форм депресії та психосоматичних проблем. Хоча частка людей з симптомами посттравматичного стресового розладу (ПТСР) буде невеликою, ми також передбачаємо звернення з цими проблемами. Найбільше запитів ми очікуємо на подолання гострих стресових розладів.

— Існує стереотипна думка, що українці, особливо у прифронтових громадах, не надто готові ділитися своїми проблемами з психологами. І на вас зараз буде подвійна відповідальність — допомогти людям і правильно зуміти донести, те, що не треба соромитися приходити по допомогу?

Так, справді, інколи доводиться чути: навіщо мені йти до психолога, я ж не псих? Багато людей досі вважає звернення по психологічну допомогу проявом слабкості. Тому ми розпочнемо з інформування людей. Передусім ми прагнемо побудувати довіру, аби люди зрозуміли, що психолог — така ж сама людина з власними хвилюваннями й стресом, але здатна впоратися зі своїми емоційними труднощами й допомогти іншим. Коли настає це усвідомлення, простіше йти на контакт. Крім того, людям важливо донести, що психологи не прагнуть копирсатися в минулому: навпаки — ми зосереджені на підтримці тут і зараз. Коли людина нам довіриться й відкриється, ми надамо їй інструменти, які вона зможе використовувати в майбутньому, аби стати собі психологом. Завдяки цим знанням і навичкам кожен зможе краще розуміти себе, свої потреби та емоції й жити більш гармонійно. Ми не просто надаватимемо разові консультації — ми навчимо ефективної самодопомоги й підтримки. 

— Як правило, коли говорять про прифронтові громади та психологічну допомогу, всі уявляють передусім літніх людей. А як щодо дітей? Як вони переживають війну? І як Ви будете їм допомагати ?

У дітей, котрі пережили жахи війни, часто спостерігається агресія, широкий спектр страхів (від темряви до гучних звуків) та порушення сну.

Ми допомагатимемо різним категоріям дітей завдяки розробленим програмам. Для молодших використовуємо гру, а для підлітків — спеціальні вправи. Однак кінцева мета залишається однаковою — навчити дітей підтримувати внутрішню гармонію та нормальний психоемоційний стан, спрямовуючи їх на шлях цікавості.

— Для українських психологів робота з травмою війни — це відносно новий досвід. І для цього потрібні висококласні фахівці. Як гадаєте, чи вистачить їх для всіх, хто потребує допомоги? І чи легко Вам знайти мобільні громади, які готові працювати в ризикованих умовах?

 Ми справді стикаємося з браком фахівців. Багато психологів ще з 2014 року відчувають професійне вигорання через великий обсяг роботи. Деякі мої колеги перейшли у важливу сферу допомоги військовим. 

 Зараз ми формуємо мобільні групи й шукаємо психологів. Кожен фахівець, який приєднається до нашої команди, обов’язково пройде вступне навчання, і я, як супервізор, готова передати їм знання, набуті за 10 років роботи з постраждалими від війни. 

— Пропускаючи через себе всі ці людські проблеми, як Ви самі справляєтесь зі стресом і тривогою?

 Ми, психологи, знаходимо підтримку через супервізії та інтервізії, де можемо відновити свої сили, працюючи з колегами. Однак, я завжди наголошую, що важливо також приділяти увагу простим речам. Це улюблений відпочинок, якісний сон, смачна їжа. Все, що стимулює вироблення гормонів щастя, приносить користь. А ще я раджу навчитися балансувати між роботою та особистим життям. Просто обійми з дитиною, партнером чи домашнім улюбленцем увечері після роботи приносять дозу позитиву й допомагають заспокоїтися. Здавалося б, це звичайні й буденні речі, але в нинішніх реаліях вони набувають особливого значення. В умовах постійного стресу й непередбачуваності кожна дрібниця, що приносить радість, допомагає нам зберігати внутрішню гармонію. Ну, і не забуваймо, що турбота про себе — це не егоїзм, а необхідна умова, щоб мати сили допомагати іншим. 

Матеріал підготовлено в межах проєкту «Порятунок життя: захист, притулок і водопостачання, санітарія та гігієна для регіонів, постраждалих від війни», який реалізується БФ «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» у партнерстві з Благодійною організацією Malteser International за підтримки Aktion Deutschland Hilft.