Поліна Райко – українська художниця, представниця наївного мистецтва, чиє ім’я стоїть в одному ряду з Ніко Піросмані (Грузія), Марією Примаченко і Нікіфором Дровняком (Україна), бабусею Мозес (США) та іншими художниками-наївістами, чиє мистецтво відрізняється щирістю та безпосередністю, оригінальним та яскравим баченням світу.

Поліна Райко народилася і все своє життя прожила в місті Олешки, що лівому березі Дніпра. Зараз Херсон відділяє від Олешків підірваний Антонівський міст, а до 2022 року дім Поліни Райко був справжнім місцем паломництва дослідників та шанувальників українського народного мистецтва.

Поліна Райко почала малювати у 1998 році, коли їй було 69 років і вона втратила свою родину – в автокатастрофі загинула донька, син потрапив до виправної колонії, чоловік помер від хвороби печінки через зловживання алкоголем. За кілька років літня жінка перетворила свій будинок на справжній витвір мистецтва. Вона вкрила малюнками всі стіни, стелі, двері у будинку, навіть паркани і ворота на подвір’ї. На малюнках вона зображувала близьких людей, яких вже немає поруч, янголів, квіти і тварин – реальних і фантастичних. Вона створила свій власний всесвіт, і він був неймовірно яскравий і прекрасний. Малювання стало для неї ліками від самотності.

Широко відомою спадщина Поліни Райко стала після злочину росіян – підриву дамби Каховської ГЕС у червні 2022 року. Будинок був затоплений, а розписи знищені на 80%. Кадри знищеної спадщини миттєво поширилися соцмережами, і так про унікальну народну художницю дізнався світ. Хустку з леопардами Поліни Райко показували в штаб-квартирі ООН саме як символ спадщини, яку в Україні знищують росіяни.

«Після того, як я побачила кадри знищених розписів, я майже пів року не могла це коментувати. Бо все ж очевидно – це біль, втрата, це черговий злочин росіян. Проте згодом зрозуміла: якщо ми хочемо зберегти Поліну Райко, то просто мусимо продовжувати про неї розповідати, бо інакше вона стане ще одним символом втраченої спадщини і російських злочинів. А для нас Поліна Райко – це набагато більше. Вона є символом української ідентичності півдня. Її історія – це історія жінки, яка навчилася з болю і втрат створювати красу, і саме цьому вона може навчити нас сьогодні», – говорить голова громадської організації «Центр культурного розвитку «Тотем» Олена Афанасьєва.

Першу книгу про Поліну Райко «Тотем» створив у 2005 році, через рік після смерті Поліни Райко. Тоді це був практично єдиний шанс зберегти її спадок, адже влада не поспішала брати будинок на облік як об’єкт культурної спадщини, адже це була приватна власність. Довгі роки ця книга залишалася основним джерелом знань про художницю. Громадська лідерка та культурна менеджерка Олена Афанасьєва була особисто знайома з Поліною Райко, досліджувала та документувала її творчість ще за життя художниці, а після її смерті врятувала архів її малюнків.

Аби на тлі медійного розголосу про знищення спадщини не втратити саму Поліну Райко та її справжню історію, команда ГО “Центр культурного розвитку “Тотем” створила та видала нову книгу під назвою “Поліна Райко: невидиме”. 

У передмові автори пояснюють назву:

«НЕВИДИМЕ – це сама Поліна Райко та її справжня історія, яку ми не хочемо втратити на тлі  масштабної трагедії.

НЕВИДИМЕ – це ті історії, які ховаються у малюнках Поліни Райко. Поліну Райко треба читати як детектив, її малюнки треба розшифровувати, маючи ключ до шифру – і ця книга дасть вам ключ.

НЕВИДИМЕ – це прихований за красою біль. Це сила і здатність перетворювати втрати на мистецтво – те, чому може нас навчити Поліна Райко.

НЕВИДИМЕ – це ідентичність. Українська ідентичність півдня, яку можна довго описувати словами, яку довго намагалися знищити, проте вона все одно проростає від свого невидимого, але сильного коріння».

Окрім власного архіву, «Тотем» доповнив книгу фотографіями людей, які побували в будинку в різні роки. Збір фото тривав кілька місяців, і першими відгукнулися саме мешканці Олешків, які були вимушені покинути свої домівки, але зберегли світлини унікальної і важливої для них спадщини. А ще у книзі є доповнена реальність – на її сторінках розташовані QR-коди, за допомогою яких можна побачити і почути саму Поліну Райко, а також «оживити» її персонажів.

Завдяки проєкту «Херсон: визволення пам’яті» вдалося надрукувати 1 000 примірників книги. Нове видання вже отримали більше 50 закладів культури та освіти, культурні центри та громадські організації в Херсоні, Миколаєві, Дніпрі, Києві, Львові, Вінниці. Для закладів культури та освіти видання є безкоштовним. 

Зі змістом книги можна ознайомитися на сайті:

cmitotem.wixsite.com/raiko

Якщо ви бажаєте отримати книгу – звертайтеся на сторінку “Тотем” у Фейсбуці за посиланням:

www.facebook.com/Totem.Culture.Development.Centre/

Видання здійснене в рамках проекту «Херсон: визволення пам’яті», який реалізує ГО Центр культурного розвитку «Тотем» завдяки щирій підтримці американського народу й Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), наданій через проєкт USAID “Демократичне врядування у Східній Україні”. Зміст проєкту відображає позицію ГО Центр культурного розвитку «Тотем» та не обов’язково відображає позицію чи думки USAID або Уряду Сполучених Штатів.