4-6 грудня 2008 р. у м. Київ відбудеться Міжнародна конференція «Геополітика, примирення та пам’ять».

Падіння комунізму в Центрально-східній Європі поновило дискусію навколо історії та оживило суперечки стосовно історичної пам’яті. Майже одночасні інтеграційні процеси в Європі також стали фактором, що активізував цю дискусію. Вплив Європи не обмежився прийняттям Acquis communautaire – законодавства ЄС, - чи взаємовпливом європейських і національних інституцій. Пожвавилась також діяльність у сфері символів, і нові категорії політиків використали перехідний період, що зумовлює успішну інтеграцію у своїй діяльності.

Одразу після вступу до Союзу нових членів в Європі з’явились нові проблеми, пов’язані з історичною пам’яттю, які охопили як союзний простір, так і найближчих сусідів, наприклад Росію або Україну. Ці явища є викликом для європейських країн: їх потрібно проаналізувати та зрозуміти їх зв’язок з успадкованим від минулого тягарем.

Для європейського простору визначальна не лише вісь пам’яті навколо гасла «більше ніколи», що стосується Німеччини як винуватця ІІ світової війни, навіть якщо вона залишається найважливішою для спільної європейської пам’яті. У Європі відроджуються різноманітні тенденції, пов’язані з історичною пам’яттю різних регіонів від Півночі до Півдня та від Сходу до Заходу. Без сумніву, політика Європейського Союзу, що стимулює механізми і способи примирення, має на меті усунути зайву напругу, але водночас створює також можливість для появи окремої категорії політиків, які наголошують на поділах і конфліктах задля переосмислення історичних фактів, встановлених раніше, а також для зміни оцінки минулого.

Останнім часом можна спостерігати посилення тенденції використовування «історичної політики» як інструменту впливу у внутрішній та зовнішній політиці. Метою при цьому є не покращення взаємин між країнами (прикладом чого є французько-німецьке примирення і дії Міттерана та Коля), а, навпаки, мобілізація виборців певної партії чи коаліції навколо такої програми, яка для політичної боротьби використовує болюче минуле. Конфлікти, які, видавалося б, стали вже предметом вивчення для істориків, знову є предметом війни за пам’ять. У стосунках між давніми імперіями та постколоніальними країнами примирення не відбулось. У міжнародній політиці сусідні держави часто інсценізують протилежні уявлення про спірну історію сусідства.

Крайню форму маніпуляцій історією та історичною пам’яттю можна пояснити бажанням «замести сліди», що є своєрідним продовженням злочину після того, як життя нібито повернулось до «норми». Конфлікт в Югославії є прикладом зусиль подібного роду. Маніпуляція може набирати різних форм: фальсифікації свідчень, знищення документів, заборони доступу до архівів або навіть їх знищення, репресій та усування свідків, цензури промов тощо.

Для багатьох країн, які досягли незалежності в XX столітті, зустріч з новою історією, яку раніше було сфальсифіковано і перекручено загарбниками, стала тим фактором, що формує відчуття національної свідомості і статус на міжнародній арені.

Історія та історична пам’ять щоразу частіше застосовуються у геополітиці. Метою конференції, що відбудеться 4-6.12.2008 р. у Києві, є спроба класифікувати «конфлікти історичної пам’яті» відповідно ролі, яку вони відіграють у сфері політики, а також спроба зрозуміння процесів використання «болючого» минулого у сучасній політичній грі.

Проблеми, які обговорюватимуться у ході панельних дискусій:

- Чи є можливим створення єдиної національної свідомості, спираючись на конфліктне минуле?
- Чи може Європейський Союз втручатись в спірні питання, які виникають з історичних конфліктів між країнами-членами ЄС та сусідами?
- Моделі примирення та способи відношення до минулого.
- Використання минулого у міжнародних відносинах (дво- і багатосторонніх).
- Тягар імперії: політика після деколонізації.

У сучасному контексті вразливості та (ре)конструювання національних ідентичностей навколо питань пам’яті, особливо тих, що мають відношення до колективних потрясінь, виникає публічна полеміка.

Історизація політичних дебатів відбувається одночасно з політизацією пам’яті, що об’єкт знання на об’єкт влади. Саме ці механізми «переробки» болісних моментів минулого будуть аналізувати понад 40 французьких, польських та українських доповідачів, об’єднаних за ініціативи Посольств Франції та Польщі в Україні, Інституту соціальних наук у політиці Національного центру наукових досліджень, Французького культурного центру, Національним університетом „Києво-Могилянська академія”.

Надати перевагу компаративному підходу, щоб виокремити зазначені питання пам’яті з множинних гарячих контекстів – саме таким є амбіційне завдання, поставлене організаторами.

Місце проведення: Національний університет Києво-Могилянська академія – вул. Іллінська, 9, Культурний центр, 1ий поверх – Вільний вхід.

Програма конференції за адресою - www.ambafrance-ua.org