Оголошуємо початок прийому тез на круглі столи Ірпінського семінару творчої молоді видавництва “Смолоскип” 2011 року. Детальніше про мету, організаційну структуру Семінару та умови участі читайте тут.

Віртуальна рада довгожителів Семінару із 60 пропозицій відібрала 14, котрі мають шанси відбутися, за умов надходження на них достатньої кількості тез, тобто заявок на виступи.

Тези виступу (1-2 сторінки) просимо висилати електронною поштою на адресу виконавчого директора “Смолоскипа” Ростислава Семківа — [email protected] до 21 лютого 2011 р. Увага! Це строгий термін. Тези отримані пізніше зареєстровані не будуть. Якщо тези зареєстровано, ви маєте отримати лист у відповідь. Успіхів! Чекаємо на охочих!

Суспільно-політична проблематика

(1) Схід і Захід України: разом чи окремо?

Після перемоги В.Януковича на президентських виборах питання зі східноукраїнським сепаратизмом виявилося знятим з порядку денного актуальної української політики – навіть в Криму, очолюваному Василем Джарти, донецькі за підсумками місцевих виборів перекреслили сепаратистські устремління міцевих кримських.

Проте це не значить, що сепаратистські нахили були поборені на рівні окремих, радикально налаштованих представників місцевих.

Водночас підняв голову західноукраїнський сепаратизм: чільні представники мистецько-інтелектуального середовища висловилися за від’єднання Південно-Східних реґіонів, перш за все, Донбасу і Криму – заяви відповідного змісту зробили Юрій Андрухович, Микола Рябчук, Олександр Бойченко, Андрій Бондар, Юрій Винничук etc.

Парадоксальним чином ці публічні інтелектуали – а всі з них є вихідцями із західних реґіонів – солідаризувалися з такими давніми і такими знайомими теоретиками української дезінтеґрації як Константін Затулін, Сєрґєй Маркав, Алєксандр Дуґін etc.

В результаті, перед нами постає ряд запитань: чи може Україна і далі існувати в її нинішніх межах з її нинішнім адміністративно-територіальним поділом? Чи вона приречена на розвал? Чи задля збереження територіальної цілісності необхідна адміністративно-територіальна реформа? (децентралізація, федералізація etc.) Чи ця зміна адміністративно-територіального поділу означатиме необхідне, проте відтерміноване, територіальне роз’єднання? (як це вже трапилося з Югославією і Чехо-Словаччиною, і як це цілком може статися з Бельґією і Канадою).

І, зрештою, кому вигідне територіальне розлучення України і чи зможе “українська Україна” (в уявленні українських інтелектуалів), утворена з її колишніх західних і центральних реґіонів вижити, чи, затиснута між Білоруссю і “проросійською Україною”, утвореною з її колишніх південних і східних реґіонів, чи, зі свого боку, також дезінтеґрується на історичні землі Центру, Галичини, Волині, Буковини і Закарпаття?

(2) Стан, перспективи та проект розвитку громадянського суспільства в Україні

Як нам відомо, громадянське суспíльство – то є система інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення. ГС є позаполітичним, однак торкається та впливає на політичну систему (і тому часто стає об’єктом маніпуляцій з розвитку чи діяльності, структури). Якими є інститути ГС? На що спрямована їх діяльність? Хто виступає учасниками громадянського суспільства? І зрештою, чи існує громадянське суспільство в сучасній Україні і кому воно вигідне\невигідне?

Загалом аналіз громадської думки і міжнародних експертів вказує поки що на слабке усвідомлення населенням значення інститутів громадянського суспільства і необхідності посилення їхнього політичного і позаполітичного (соціального) впливу на ситуацію в країні.

Даний круглий стіл мав би охопити теми доповідей про а) зрілі та зразкові моделі громадянського суспільства у світі, б) мережу інституцій громадянського суспільства, їх оцінку і актуальність для українського контексту, в) проекти удосконалення\розвитку\запровадежння інститутів ГС, г) історичний екскурс до українського ГС, д) кореляція розвитку громадянського суспільства і економічної успішності держави, е) як змінились громадські інституції з часу СРСР і рекомендації щодо напрямку розвитку, методів функціонування, мети діяльності громадських інституцій в Україні etc

(3) Свободі слова в Україні закривають рот, або чи можна приручити “вартових псів демократії”?

Міжнародні правозахисні організації останнім часом фіксують падіння рівня свободи слова у світі. Європейський суд з прав людини став менше захищати права журналістів і ЗМІ на свободу висловлювань. В Україні щоразу з перемогою на виборах нової політичної сили загострюються конфлікти між владою і журналістами.

Всі говорять про свободу слова, але лавиною йдуть повідомлення про бажання можновладців підкорити газету чи телеканал, розбиті і викинуті в смітники мікрофони та розтрощені кінокамери, видалені спецслужбами записи в блогах і на сайтах, побитих і принижених журналістів. Що ж у світі та в нашій країні таке відбувається? За публікації і передачі починають платити кийком по плечах і кулями?! Можливо справді таким чином зупиняють безцеремонність яку медійники називають критикою? Влада теж вміє і хоче захищатися, а Президент назвав себе “найкращим другом і союзником журналістів”!

Безумовно, що журналіст – без перебільшення центральна особа сьогоднішньої цивілізації, яка творить віртуальну реальність. Але чому і як так сталося, що він чи його перетворили в двигуна і злого генія інформаційного терору, інформаційного залякування, інформаційного розтління, інформаційного знущання, інформаційного голодомору, інформаційного замовчування яким опромінюються щодня мільйони людей?! А можливо всього цього не існує і це зайва паніка і ґвалт? Як зупинити цю купівлю/продаж, позичання/заклад свободи слова і її слуг – не лише журналістів, але й порядних людей?

Отже, тема багатогранна і дає широке поле для найнесподіваніших думок і міркувань щодо майбутнього журналістики в Україні і світі, пропозицій і дієвих кроків з утвердження свободи слова.

(4) Емігранти-іммігранти: проблеми ставлення до українців за кордоном та до іноземців в Україні

В одному зі своїх есе Юрій Андрухович наводить таку цитату громадянки Чехії: “Я була така брудна, мов якась українка”. В Україні, в свою чергу, також можна досить часто почути про зневажливе ставлення до іммігрантів, особливо, якщо вони – представники іншої раси. Що можна зробити, аби змінити таку ситуацію?

(5) Еліта-інтелігенція-інтелектуали: від характеристики понять до реалізації завдань

Даний круглий стіл повинен передбачати обговорення питань розрізнення і логічного співвідношення вище наведених понять (“еліта”, “інтелігенція”, “інтелектуали”), аналіз і порівняння їх змісту в історичному, культурному та політичному аспектах на прикладах східної та західної цивілізаційної парадигми. Окрім цього, буде розроблено і з’ясовано практичну програму легітимізації провідної верстви в сучасній Україні.

(6) Наукова активність студентської молоді в умовах Болонського процесу

Пересічний студент вважає, що наукова діяльність є прерогативою "ботанів", котрі весь час тільки у роблять, що сидять у бібліотеках. Написання наукових робіт є формальним і робиться, здебільшого, із-за того, що це потрібно, щоб отримати диплом, а подекуди, дипломні роботи просто купуються. Більша половина студентів не знаходить для себе цікавим займатися науковою роботою, відвідувати наукові конференції, займати активну наукову позицію. і лише ті деякі, яких наука захопила, отримують від цього неабияке задоволення. На круглому столі будемо аналізувати роботу студентських наукових товариств, розробляти план популяризації наукової активності серед студентів, розглядати зарубіжний досвід.

(7) "Show must go on" або епатаж в діяльності громадських організцацій

В останні роки в Україні з’являється все більше громадських організацій, які для привернення уваги до своєї діяльності використовують епатаж: привселюдне оголення, перфоменси тощо. При цьому члени цих організацій заявляють, що піднімають гострі проблеми: торгівля жінками (Femen), недосконалість нової редакції трудового кодексу (“Діти кризи”) і так далі. Як правило, подібні акції дозволяють “здійняти галас у мас-медіа”, а їх організація не вимагає значних фінансових витрат. Але чи виправдовує мета засоби?

Загальна інформація про Семінар

Семінари творчої молоді проводяться щороку за підтримки Міжнародного благодійного фонду "Смолоскип". Основою концепції Семінару є принцип "молоді для молодих": оргкомітет складається з колишніх учасників, які пропонують певні теми для обговорення та займаються організацією круглих столів, дискусій, презентацій та ін. Протягом історії Семінару (яка бере свій початок у 1994 році) у його роботі взяли участь відомі сьогодні українські політики, правозахисники та письменники: Михайло Горинь, Анатолій Дністровий, Олесь Доній, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрко Іздрик, Михайлина Коцюбинська, Василь Овсієнко, Світлана Пиркало, Євген Сверстюк, Валерій Шевчук та багато інших. Двоє з колишніх активістів Семінару – Олесь Доній та Віталій Чепинога –стали народними депутатами. Смолоскипівський Семінар був та залишається майданчиком для обміну думками, ідеями, досвідом між поколіннями українських інтелектуалів, місцем знайомств представників різних регіонів України та творчої самореалізації молоді.

Умови участі

Взяти участь у Семінарі можуть особи, яким на момент проведення Семінару виповнилось 18 років та які беруть активну участь в політичному й мистецькому житті свого регіону, є молодіжними лідерами, яскравими творчими особистостями. Перепусткою на Семінар є короткі тези (1-2 сторінки) виступу на одному із запропонованих круглих столів. Після розгляду заявок та конкурсного відбору оргкомітет Семінару розішле запрошення на електронні адреси майбутніх учасників. Кількість учасників обмежена: близько 50 осіб.

Практична та фінансова інформація

Міжнародний Благодійний Фонд "Смолоскип" забезпечує безкоштовне проживання учасників у санаторії під Києвом (в околиці містечка Ірпінь) та триразове харчування, а також відшкодовує кошти подорожі (плацкарт) в межах України. Передбачена виплата невеликих гонорарів за виступи та проведення круглих столів, а також книги видавництва "Смолоскип" у подарунок.

Детальніше читайте тут.

Джерело