Зачасту бесіди про актуальні проблеми екології, перехід на альтернативні види енергії та про ефективне використання ресурсів викликають в українських громадян несприйняття. Мовляв, проблеми державної ваги повинні вирішуватись державою. Дана ситуація є вельми сумнівною, адже найперше слід собі особисто дати відповідь на запитання - яким шляхом я хочу іти надалі, чи хочу жити в гармонії з природою, навколишнім світом та, зрештою, з самим собою. Пам’ятаймо при цьому, що ми не отримали Землю у спадок від своїх пращурів, ми її запозичили у своїх нащадків.
Якщо глобально змінюється навіть клімат, то чому не можуть люди?

13 – 14 березня 2010 року стартував проект Екологічна Ініціатива “EcoKitchen”, унікальне поєднання теорії та практики, EcoKitchen: Conference та EcoKitchen: School відповідно. Організатором даного заходу виступили Молодіжна ініціатива «КОЛО» та ЕкоКлуб «Зелена Хвиля». У ході дводенної відкритої конференції активна молодь мала змогу ознайомитись у форматі інтерактиву та майстерень з думками експертів стосовно ефективного використання ресурсів, екології в побуті, а також здорового харчування та здорового способу життя. Ініціатива об’єднала навколо актуальних вирішень у царині екологічних проблем поціновувачів чистого і здорового довкілля та молодь, що обирає «зелене» життя.

Представник Української мережі енергетичних інновацій «Greencubator» Роман Зінченко доніс до широкого загалу приклад тієї громади, яка свідомо перейшла на чисту енергію. В умовах, до речі, таких же знайомих і «болючих» як і в Україні, коли політики не справлялись з покладеними на них обов’язками, не опустивши руки, а засукавши рукава, до справи взялись кооперативи. Мова йде острів Самсо, що у Данії, з населенням 4500 жителів. Розпочавши у 1997 році проект переходу на чисту енергію та об’єднавши зусилля та ресурси громади, всього за 10 років було досягнуто вражаючих результатів. На сьогоднішній день у володінні острова власна вітроелектростанція, централізоване енергозабезпечення, використовується виключно місцева біомаса, а показник вугекислого газу є нейтральним. Вартість даного проекту, що реалізовувався протягом 10 років, становила 90 млн. євро, 90% з яких було профінансовано місцевими жителями. Безліч туристів з будь – яких куточків світу цілком підставно відвідують острів, адже Самсо один з небагатьох центрів сталої енергетики, приклад гордості його мешканців та зразок для наслідування.

Острів Самсо - центр сталої енергетики

Звісно, починати зміни слід, як – то кажуть, з малого. В даному контексті зміни слід розпочинати з себе, з вірного усвідомлення енергетичної безпеки. Адже пережитки радянського минулого, що знайшли своє відображення і у ментальності сантехніка, і в обмеженому погляді на енергетику, загрожують руйнуванням громад. Енергетична несвідомість спроможна породити відтік якісних кадрів, різке погіршення якості життя, скорочення кількості платоспроможних споживачів, соціальну напруженість та криміналізацію, а також руйнування ключових систем та інфраструктури. Кожен з нас мав змогу споглядати сучасні методи захисту українців проти лютих морозів, доповненні бажанням зекономити на оплаті комунальних послуг: це і нові вікна, і індивідуальне (клаптикове) утеплення, і внутрішні енергосистеми (батереї, теплі підлоги). Проте факт залишається фактом – індивідуальні заходи не в змозі вирішити системних проблем. Вирішення проблеми першочергово полягає не в енергетичних інноваціях, а в інноваціях у мисленні громадян.

Андрій Бобровицький, експерт з екологічного будівництва та представник організації «Хата Бобрів» презентував контепцію «Екобудівництво: Творчість, Культура, Реальне житло». Він зазначив, що нова культура полягає у використанні при будівництві екологічних матеріалів (камінь, дерево, глина, земля, солома, очерет), а дім – не що інакше, як живий простір, сформований думкою людини.
 

20-21 березня 2010 року в ході практичної частини проекту учасники переглянуть презентації успішних екологічних ініціатив від активістів екологічного руху та навчаться написанню екологічних проектів, відтак певною мірою стануть майстрами екологічного менеджменту.

Фото Марини Соловйової