Обдаровані люди, які мають особливі види вроджених здібностей, часто роблять для суспільства набато більше шкоди, ніж необдаровані. Якщо в таких обдарованих людей, не розвинулися совість та сили душі, а розвинуті тільки певний дар, емоції та ехонахили, такі люди можуть привести свої країни до краху.

Я згоден на 100% Якщо в сусупільстві більше людей, назвемо їх на противагу обдарованим - бездарними... так ось, вони і роблять суспільство стабільним, передбачуваним. Але тисячу раз ні і ще раз ні - не згоден, що допомагати таким людям не потрібно. Адже такі зусилля не поколихнуть суспільства, але допоможуть цій одній людині. А якщо мене запитати на чиєму я боці: суспільства чи однієї людини, я без вагань оберу людину! Це до питання, чи варта одна сльза дитини щастя всього світу? Ви б пожертвували однією дитячою сльозою за щастя світу?

Смішно з того, що за афоризм будуть давати грамоту і почесне членство. Як на мене - це таааакиииий совок!

Ярино, я розумію, що краще давати гроші (бажано великі) або ноутбуки чи щось не менш практичне... Але можливо для школяра з невеличкого села чи містечка і грамота може виявитися не зайвою. Зрештою, оголосіть свій конкурс і давайте "не совкові" призи. А потім критикуйте.

Ну чому ноутбуки? Я якщо хороші книжки? Погодьтеся, література більше, аніж грамота, розвиває горизонти. Я взагалі не про те - афоризм, це ж концентрований вислів, який розгортається на хто-зна декілька сторінок тексту. Щоб придумати афоризм, треба перед тим написати роман. А совок тому, що система освіти, на яку так нарікає власне СОМ, створила ілюзію, що можна "там-тарарам-татам" - і ось тобі геніальний віршик. Бац - і так я собі афоризм придумаю, і стану геніальним почесним членом з грамотою.

І взагалі, чому не можна критикувати? - Критика, це рушій прогресу, а стьоб - це підстава для самоаналізу для того, кому це дано. Я кажись залізла в іншу тему, там про дорослих учнів теж цікава дискусійка...

У мене є деякий дисонанс, щодо назви організації, запронованого конкурсу та призів. Тобто: назва організації - креативна організація, для молоді; конкурс - про креатив; призи - стандартні\нецікаві :(.

Ярино, серед "цінних призів" 50 % книги. Ось і розкрилась невеличка таємниця:)
Щодо "Бац - і так я собі афоризм придумаю", то це цілком можливо. адже працює не лише свідомість, а й підсвідомість... зрештою у кожного свій стиль мислення. У мене є друзі, які мислять афористично (цілком тверезі :)
Критикувати можна, але покажіть мені людину яка ДІЙСНО любить критику своїх зусиль.

Антоне, я вдячний за зауваження. Дійсно, з призами вийшло не надто вдало. Але це пілотний проект, який я запропонував зробити СОМу, тому будемо міркувати. Може ви поруєте ідейку? ;)

Йдеться не про критику зусиль, а про те, що з тих зусиль випливає в кінцевому варіанті. Якщо ідею, яку хочете вкласти в проект, обговорити у своїй команді, вислухати конструктивну критику колег, тоді легше сприймати критику зовні. Хіба що якщо немає колег, які можуть тебе покритикувати... ну то це вже проблемка.

Я просто з насолодою (га :-) почитала концепції, які на сайті СОМ викладає Сергій Терепищий, типу "озброївшись вірою в Божественну місію кожної обдарованої людини на планеті Земля, ми розпочинаємо проект «Жива книга «Обдарована молодь України». Ясно, що тут для критики простору не буде - такі сильні висловлювання щодо революціонерів, маргінесу хаосу... Ви ніби перебуваєте в пошуку "білявої бестії"... Мене це лякає, я дуже чутлива до таких речей - може тому, що інколи ношу футболку з Че.

Я передам Сергію, що тебе не залишили байдужими його слова...

Угу, а ще від того я балдію: "Революціонерів зневажають. Правильно роблять, що зневажають, адже революціонери руйнують Порядок, до якого всі так звикли. Революціонери пропонують новий, кращий Порядок. Але кращий порядок, це той, до якого звикли. Можливо до нового Порядку також звикнуть, однак це буде згодом, а зараз революціонери змушують суспільство звикати до нового, а все нове – це Хаос."

Є така книга Пригожина "Порядок із хаосу". Досить пізнавальна. Можливо вам знадобиться в подальшій революційній боротьбі.

Те, що голова СОМ синергетику любить, це і так ясно. Тільки як от часто буває - практичні інтерпретації теорій не кожному даються. А якщо ще й природничі доктрити механічно переносити у суспільну площину, та ще й доктринувати тим обдаровану молодь, яка, by the way, це спокійно "хаває" і напевно бачить себе в постаті Зігфріда, який бореться з драконом-хаосом, гм.... це буде певно мій останній коммент у цьому витку. Якщо хтось має охоту закинути на "Гурт" тему, які книжки читають і які фільми дивляться лідери громадянського суспільства, - було б прикольно. У мене просто вже є блог, на який ніколи немає часу. Два не подужаю. Всім дякую, приємно було поспілкуватися.

Ярино, ти чого це мене рибою обзиваєш, який я тобі Сом. Якщо вже порівнювати з рибою, то я більше схожий на щуку.

Критикувати завжди легше ніж щось робити. А щодо порядку і хаосу... то останнього аж занадто в сучасному світі і сучасній Україні. СОМ проти "застою" який постає із перебільшення ролі порядку, але сучасна ситуація постмодерну швидше актуалізує іншу складову цієї опозиції - еклектику хаосу, який хоч і може народити новий порядок, але ж не такою ціною, яку нині сплачує українське суспільтво і з ним молодь.

Василь, можливо я один серед усіх Вас критикувати не буду. Будь-яка ініціатива з підтримки молоді - це гарно.
Стосовно призів хочу порекомендувати книги Миколи Старікова - актуальні книги.