«Vidlik» - проект, започаткований ініціативною групою молоді з Києва, Вінниці, Тернополя, Щастя, що має на меті розвиток культури в малих містах України через роботу з підлітками та молоддю. «Якщо ми зможемо підняти культурний рівень країни хоча б на 3% - це буде моїм особистим Оскаром», - каже керівниця проекту Євгенія Відіщева.
Одна з найбільших проблем молоді у маленьких містах – це відсутність можливостей для розвитку, місць і зайнять для яскравого дозвілля. Тому більшість хоче «поїхати, щоб ніколи більше не повертатися». Команда організаторів проекту планує не лише презентувати українську культуру, мистецтво, театр, а й створити осередки її розвитку у якомога більшій кількості міст та містечок нашої країни.
В рамках проекту планується проведення 10-денних театрально-мистецьких тренінгів у кожному з обраних міст. Під час тренінгів буде створена вистава на основі особистих історій учасників, а також креативний простір – місце для подальших зустрічей, репетицій і цікавого проведення вільного часу. Проект вже розпочато в жовтні у місті Щастя Луганської області, наступні - Калинівка (Вінницька обл.) та Каховка (Херсонська обл.). А далі - великі амбіції створення «креативного класу» у регіонах України.
Про «Vidlik» ГУРТу розповідає ініціаторка проекту, режисерка Євгенія Відіщева.
- Проект «Vidlik» - чому і навіщо?
- Нашому проекту передує соціальне дослідження, яке ми проводили серед підлітків. Це серія коротких відео-інтерв’ю, де вони розповідають про життя у своєму місті, свої прагнення, чи хочуть повернутися до нього, навіть якщо поїдуть на навчання в столицю чи інше велике місто. Найстрашніше те, що багато хто відповідає, що змусити їх повернутися до рідного «уездного города» зможе тільки безвихідь у інших містах. Так думає велика частина старшокласників з малих міст і містечок України. Більшість дітей і підлітків хочуть поїхати і щиро про це говорять. Це опитування дає уявлення про те, з ким ми маємо працювати й чому. В цих підлітків є таланти і прагнення, а от можливості їх реалізувати - немає. Мета нашого проекту «Vidlik» – це розвиток міст через створення ініціатив, які б могли сприяти культурній різноманітності у місті, регіоні, країні. Ми хочемо дати імпульс для культурних інновацій, аби вони з’явилися і надалі функціонували без сторонньої допомоги.
- Що представляє собою проект «Vidlik» на практиці?
- Це десятиденна тренінгова лабораторія, під час якої підлітки максимально залучаються в процес, вони є активними учасниками, а не спостерігачами. Протягом 10 днів у обраному місті з групою школярів старших класів ми проводимо навчання – тренінги, майстер-класи, під час яких підлітки за власними історіями створюють театральну виставу. Це називається документальним театром – історії, розказані самими учасниками, стають виставою. Ми використовуємо театр як метод, бо це класний мотиватор і дуже запалює, дає змогу зрозуміти і випробувати себе.
- Що ще буде незвичного, нового?
- Ми практично будемо створювати «наше місце» - простір, в якому все відбуватиметься. Це може бути якесь закинуте приміщення або спеціально виділене, наприклад, міською адміністрацією. Це місце стане символічним для підлітків. Де проводять підлітки свій вільний час, наприклад, у місті Щастя? На стадіоні, але спортом вони там не займаються. Нам би хотілося допомогти їм створити простір, де їм приємно буде знаходитися. Вони зможуть максимально використовувати свій творчий ресурс – облаштовувати приміщення, приносити з дому старі речі, залучати друзів та знайомих до краудфандингу, якщо, наприклад, їм захочеться придбати туди проектор. Це буде не тільки простір для репетицій (хоча і для цього також) – це буде арт-простір. Нам би хотілося, щоби це стало платформою для саморозвитку. Адже після показу вистави нічого не закінчується. Це процес, сенс якого у розвитку і становленні. Хочеться, щоб таке місце з його аурою жило і «працювало».
- Ще трошки про мотивацію – чому потрібно створювати цей «живий» простір і події в ньому?
- Коли ми потрапили на одну зі шкільних дискотек, де були підлітки від 10 років і старше, то зрозуміли, що хочемо їм показати, що є інша музика, інші способи проведення дозвілля. Дискотека закінчується о дев’ятій, а далі їм просто немає куди йти, немає чим займатися. Це дуже красиві і талановиті люди, їх би в кіно знімати… У них є всі дані, треба лише дати можливості. Тому ми й хочемо надати можливість цим підліткам створювати реально цікаві івенти, бути режисерами подій у власному житті. Звичайно, все не завершиться прем’єрою вистави. Підлітки-учасники нашого проекту отримають той досвід, який потім зможуть втілити в життя. В останній день тренінгового курсу, коли будемо підбивати підсумки, ми плануємо створити «план майбутніх дій» для того, щоб наше місце жило і розвивалося. Щоб воно стало і сценою, і майстернею, і репетиційною базою, і платформою для чогось більшого. І це місце може навіть стати інкубатором для майбутніх стартапів, щоби можна було заробити на подальші події і вдосконалення простору. Що це може бути? Та хоча б продавати чай з домашнім печивом… Якщо це буде місце, де приємно і комфортно перебувати самим засновникам, значить, туди будуть приходити і їхні друзі, знайомі, інші мешканці міста. І так формуватиметься їхня аудиторія.
- За яким принципом ви обираєте міста, в яких будете проводити заходи?
- Все почалося зі Щастя. Це перше місто, яке планує відвідати команда у січні, розпочинаючи роботу над «Vidlik’ом». І це не тільки тому, що місто знаходиться у безпосередній близькості до зони бойових дій, хоча це теж важливо. Це і тому, що у нас там є друзі. Познайомилися з старшокласниками зі Щастя під час заходів «Сlass Act» у Києві. Вони нам дуже допомагали. Зав’язалися знайомства, дружні контакти, які поступово переросли у співпрацю. Загалом ми будемо працювати не тільки на сході України. Плануємо протягом 2 місяців побувати як мінімум у 3 містах. Найближчі напрямки – це Вінницька та Херсонська області, а в майбутньому ми хочемо охопити всю Україну. Ще дуже хотілося би побувати саме в селах, де, можливо, взагалі не залишилось навіть клубу чи будинку культури і де все одно є потреба в тому, щоб відбувалися якісь культурні події. Часто нас підтримують міські адміністрації, регіональна влада. Але все починається, як правило, з персональних зв’язків і знайомств. З багатьма нинішніми учасникам команди ми познайомилися на фестивалях - «Східний Експрес» (що відбувався в Сєверодонецьку) та «ZaxidFest». Це символічно і дає надію, що ми зможемо реалізувати свої амбітні плани по всій країні.
- Які стратегічні плани щодо розвитку проекту?
- Хочу зробити цей проект справою свого життя як мінімум на найближчі п’ять років, щоб це був не тільки волонтерський проект, щоб була можливість і заробляти на ньому, і вкладати зароблені кошти в подальші поїздки в регіони. Всі ми розуміємо, що ініціативи, побудовані лише на волонтерстві, мають тенденцію швидко «запалюватися», але так само швидко і «вигорати». Щоб цього не трапилося, потрібно забезпечити стабільність проекту, його всебічну підтримку в різних регіонах, аби це трималося не лише на громадянській позиції та прагненні «змінити світ». Зараз стартувала краудфандингова кампанія на «Спільнокошті», яка має забезпечити матеріально перші поїздки в міста (квитки для команди, необхідні засоби для оздоблення приміщень тощо). Надалі планується написання грантів, співпраця з міжнародними благодійними організаціями та фондами.
- Хто тебе підтримує, дає натхнення для проекту?
- Це мої друзі, які вже поступово стають сім’єю, вони кардинально різні і водночас – об’єднані спільною метою. Все почалося ще з навчання в університеті зі створення вистави «16+», де брали участь мої друзі. Ця вистава відбулася у «PostPlayТеатрі». Зараз це вже театральна група «16+», а ще багато волонтерів, помічників та ідейних натхненників. Більшість з нас – люди креативного класу, але не всі, є різні професії – і метролог, і психолог. У нас є учасники зі Щастя, Вінницької області, Тернополя, але більшість команди саме з Києва. Вік також різний – від 16 до 24 років. Тобто досить строката команда, як «клаптикова ковдра» молоді, зібрана по всій країні, щоб створювати спільний проект. Для мене особисто важливо, що якщо ми зможемо підняти культурний рівень країни хоча б на 3%, - це буде моїм особистим Оскаром.
Євгенія Відіщева – режисерка за освітою, що створила кілька театральних проектів у театрах Києва («PostPlayТеатр», «Театр переселенця», «Дикий театр») та інших містах. Проекти, створені за її участі: вистава «16+», документальна вистава «Йди», вистава-променад «ZOO» і ще багато перформативних, театральних та арт-проектів. Вона вважає, що робити виключно вистави і театральні проекти – важливо, але недостатньо для того, щоби це мало суспільну значимість. Тому з командою однодумців та друзів вона вирішила створити проект «Vidlik», що поєднує в собі сучасне мистецтво, театр, критичний погляд на суспільство і громадський активізм.
«Vidlik» - соціально-культурний проект, започаткований ініціативною групою української молоді, що має на меті підняти культурний рівень малих міст України через роботу з підлітками та молоддю.
Коментарі
Це той проект, який дуже актуальний на сьогоднішній день Було б дуже здорово, щоб такий тренінг пройшов і в нашому містечку - смт Рокитне Київської обл.. Хочу зв'язатись з керівником проекту. Мій контакт [email protected] Тетяна
Аплодисменты проекту «Vidlik». Наш "бездомный" театр заинтересовался проектом. Надеемся на сотрудничество и в нашем городе Славянске. ([email protected]) Вика
Вікторіє, дякуємо за коментар. Ваші контакти та зацікавленість передали ініціаторам проекту.
Хотілося б, щоб і наше селище Павлиш Кіровоградської області взяло участь у проекті! Тамара ([email protected])
Тамаро, дякуємо за Вашу зацікавленість. Контакти передамо організаторам проекту "Vidlik".
З повагою,
команда "ГУРТа"
"підняти культурний рівень країни хоча б на 3%" - цікаво, мається на увазі за якоюсь шкалою, чи просто по відчуттях? :-)
Ігоре, дякуємо за коментар. Звичайно, тут не малася на увазі специфічна шкала, оскільки це було б надто складно визначити, а скоріше власні враження засновниці проекту.
Низький уклін команді творців такого дивовижного проекту. Ми третій рік працюємо в м. Збараж, Тернопільська обл., просуваючи альтернативну освіту. Можливо нам пощастить попрацювати разом. Це було б круто. З надією в серці надсилаю контакти [email protected]
Дякуємо за увагу до інформації, представленої на порталі, пані Оксано. Ваші контакти передамо організаторам проекту "Відлік".
Буду Вам дуже вдячна;)
Саме те що ми так довго чекали) Криворізький р-н с. Новопілля [email protected]