Станом на 1 березня 2017 року в Дніпропетровській області зареєстровано 2809 випадків ґендерно-обумовленого насильства. Із них жінок – 87%. В 66% – це домашнє насильство. Найбільше люди потерпали від психологічного насилля (49%), як домашнього, так і поза сім’єю (30% і 19% відповідно). 29% жертв домашнього насилля потерпали від фізичного насилля (поза сім’єю цей відсоток значно нижчий 4%). Від економічного насилля потерпали приблизно однаковою мірою жертви як домашнього насилля, так і ті, хто постраждав поза межами сім’ї (10 і 9%). Найчастіше (у 33%) жертвами насильства були люди віком 25-36 років. За коментарями ми звернулися до Наталії  Цвєткової, координаторки проектів МБФ «Українська фундація громадського здоров’я», яка організувала та підтримує роботу мобільних бригад соціально-психологічної допомоги ФН ООН.

- Пані Наталіє, звідки ідея саме такого формату роботи з особами, які постраждали від ґендерно-обумовленого насильства?

- На превеликий жаль, насильство – досить поширене явище на території України. Однак статистика не ведеться, звернень та довіри до державних органів у потерпілих небагато, а найчастіше від насильства потерпають жінки. Послуга у форматі роботи мобільної бригади дає можливість доступності послуг для жінок, які потерпають від насильства. Оскільки більшість структур і закладів розміщені в містах обласного та районного значення, звичайне населення, особливо сільське та з віддалених населених пунктів, обмежене в доступі до послуг, які структури можуть запропонувати.

- Зараз розпочато другу фазу реалізації проекту. В чому її відмінність та особливість?

- Під час першої фази реалізації проекту мобільні бригади виявили та відреагували на велику кількість випадків насильства на території п’яти східних областей – Дніпропетровської, Харківської, Запорізької та підконтрольних Україні територіях Донецької і Луганської. Основне завдання мобільних бригад – надання в найкоротші терміни соціально-психологічної допомоги жертвам насильства, зокрема шляхом кризового втручання.

Метою ФН ООН у другій фазі роботи проекту є створення системи функціонуючих сервісів для постраждалих від насильства. Фонд організував тренінги для лікарів та правоохоронців, підвищив ефективність роботи центрів соціальних служб і провів широкомасштабну просвітницьку кампанію серед партнерів та населення.

Також у другій фазі почали працювати притулки для жінок, постраждалих від домашнього насильства. В таких місцях, окрім безпечного прихистку, жінка отримує комплексну допомогу психологів. Колишня жертва навчається долати кризові ситуації, що дозволяє не тільки вийти з важкого психологічного стану, а й позитивно впливає на все її подальше життя.

- Чому про роботу мобільних бригади та саму проблему ґендерно-обумовленого насильства так мало говорять в суспільстві?

- Тому що ця проблема приховується як самими потерпілими, так і працівниками, котрі працюють у цій сфері. Вона є складною, про неї важко говорити, і мало хто знає, як далі діяти. Не затверджені на державному рівні корекційні програми для кривдників, реабілітаційні програми для потерпілих, відсутні притулки для потерпілих від насильства, а також немає чіткого алгоритму взаємодії та відсутня потрібна кількість спеціалістів, які працюють з насильством та надають соціальні послуги, тобто фахівців соціальної роботи.

- Як Ви оцінюєте роботу мобільних бригад, зокрема в Дніпрі та області?

- Одне можу сказати, що в Дніпропетровській області 4 мобільні бригади виявили станом на 28 лютого понад 2800 випадків. Якщо візьмете статистику представників державних структур, то там насильства майже не буде. Особисто для мене це показник виявлення проблеми, яка існує в регіоні. І мобільні бригади мають можливість виїхати на місце та надати психологічну допомогу. Якщо порівнювати 4 бригади регіону, то найбільше випадків насильства виявлено мобільною бригадою Павлограда, а найбільше клієнтів, які погодилися говорити та ділитися своєю проблемою, у мобільної бригади Кривого Рогу – це 90%. 

- Чи розглядаєте можливість організації роботи мобільних бригад в інших областях України? 

- Щоб розглядати таку можливість потрібне фінансування, яке на цьому етапі реалізації проекту передбачене тільки на 5 східних регіонів. Однак ми працюємо над тим, щоб форма роботи мобільних бригад була прийнята урядом або затверджена профільним міністерством, і досвід роботи інтегрувався в інші регіони.

Отримати інформацію «з полів» нам допомогла керівник мобільної бригади міста Нікополь Маргарита Кравцова-Світлична.

- Шукаючи контакти мобільних бригад, зіштовхнулися із труднощами: пошукова система відразу їх не видавала. Але кількість звернень свідчить, що про вас знають. Звідки людина може отримати контактну інформацію?

- Наші контакти можуть давати Центри соціальних служб – до них звертаються більшість клієнтів, – також  поліція, медичні працівники. Ми проводили вуличні акції і роздавали буклети з нашими контактами. В місцевій газеті друкували інформацію, як нас знайти. В навчальних закладах також розміщували контакти, надавали як вчителям, так і учням. На сайтах ФН ООН в Україні та  МБФ «Українська фундація громадського здоров’я», а також на фейсбук-сторінках цих організацій розміщена інформація про проект та телефони 26 мобільних бригад соціально-психологічної допомоги. У нашої мобільної бригади є сторінка на фейсбуці.

- Якщо зателефонувати на цілодобову гарячу лінію 386, вони можуть до вас перенаправити?

- Так, звісно, в них є всі контакти всіх мобільних бригад, які працюють в Україні.

- Що можете сказати про кількість людей, які до вас звертаються – збільшилася/зменшилася?

- Останнім часом кількість звернень збільшилася. Великою мірою, це пов’язано з бойовими діями на сході та внутрішнім переміщенням. Часто такі люди пережили насилля. До того ж, коли люди приїздять на нове місце, їм потрібна не лише психологічна, а будь-яка допомога. В нас є модульне містечко, де мешкають ВПО. Ми часто туди навідуємося, надаємо людям підтримку.

- З якими труднощами найчастіше зіштовхуються працівники мобільних бригад? Скажімо, дільничні інспектори часто скаржаться, що жінки  їх викликають, а через певний час забирають заяву… Чи є у вас такого роду проблеми?

- Звісно, є певні труднощі. Особливо подібні ситуації трапляються, коли люди зловживають алкоголем. Буває, відмовляються від допомоги, скажімо, сусіди почули крики, подзвонили, ми приїхали, а нас не пускають, або кажуть, що не потребують допомоги.

- Тобто свідок насильства теж може звернутися до вас?

- Так, до нас звертаються люди, які стали свідками насильства. Інша справа, що допомогу надати ми можемо тільки за добровільною згодою постраждалих.

- Давайте розглянемо алгоритм дій жінки, яка постраждала від насилля?

- Перше, на мою думку, потрібно зателефонувати людині, якій довіряєш. Далі вже починається пошук виходу із ситуації. Якщо близькі не знають, чим жінці допомогти, то є спеціалісти, які точно знають, як діяти, і для яких зрозуміло, чому жінка то подає заяву до поліції, то забирає,  то йде від кривдника, то повертається. Це нормальний процес в циклі насильства.

- Якщо насилля сталося вночі, вам же не будуть телефонувати?

- Чому? І такі випадки траплялися. Ми надавали телефонне консультування. Можемо перенаправити до дільничного чи порадити, як діяти далі. На жаль, в нас немає охорони, щоб їздити на виклики вночі, але консультативну допомогу ми можемо надати.

- Що робити постраждалому від насилля? 

Варто, по можливості, заспокоїтися. Оцінити, якого роду допомога потрібна найбільше. Якщо є загроза, варто телефонувати до поліції. Якщо людина травмована, викликати лікарів. До речі, в нас був випадок, коли людина не могла додзвонитися в швидку, і ми викликали лікарів. Тобто в нас хороший взаємозв’язок з партнерами, і ми можемо надавати людям комплексну допомогу. Найголовніше – не замовчувати. Насилля, яке сталося один раз, із великою ймовірністю повториться знову.  Попросити про допомогу – це вже великий крок.

Під час підготовки матеріалу, стало відомо, що діяльність мобільних бригад опинилася під загрозою через відсутність необхідного фінансування на 2017 рік. Представники Фонду народонаселення ООН намагаються вирішити це питання, і ми сподіваємося, що тисячі українських жінок, які стали жертвами насилля, зможуть і надалі отримувати життєво необхідну допомогу. Ми щиро бажаємо, аби нашим читачам не знадобилася ця інформація. Але вважаємо, що знати її – так само важливо, як пам’ятати  номери швидкої та поліції. Детальніше про мобільні бригади читайте в попередньому матеріалі.

Матеріал підготовлений у рамках спеціального медіа-проекту «Інформація для свідомих дій: почуй голос постраждалих внаслідок конфлікту на сході України», що  впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.