У межах Місяця соціального підприємництва ГУРТу вдалось поспілкуватися з Ілоною Котовою, комерційним директором «Лінії 24» – абонентської служби, яка цілодобово стежить за показниками здоров'я своїх клієнтів, котрі користуються «тривожною» кнопкою виклику допомоги. На сьогодні це єдина в Україні служба медичної сигналізації для літніх людей та людей із інвалідністю.

- Коли і як Ви прийшли у проект «Лінія 24»?

- Три роки тому Дмитро, один із засновників «Лінії 24», запропонував долучитися до проекту, який був саме на етапі створення. Я нічого не знала про проект. Мені розповіли, що йдеться про послуги, які надаватимуться для людей літнього віку. Після цього я звернулася за «консультацією» до пошукової системи і пересвідчилася, що це цікава ідея. Такі послуги затребувані за кордоном. Оскільки в мене теж є бабуся і дідусь, я зацікавилася можливістю надання таких послуг, яких ще не надавали в  Україні. Саме так я і перейшла з попередньої роботи на «Лінію 24». Зараз займаю посаду комерційного директора, але спектр обов’язків дуже широкий. У команді намагаємося допомагати один одному, щоб якомога ефективніше використовувати трудовий ресурс. 29 жовтня нашій команді виповнилося 3 роки. Я працюю з компанією з початку виникнення ідеї проекту.

- Як виникла ідея створення підприємства «Лінія 24», аналогів якому в Україні не було?

- Ідея виникла в 2012 році, коли ще не було якоїсь великої кризи. Все було ніби добре. У Валерії і Дмитра Назарчуків, які до цього працювали у бізнесі, виникло бажання змінити сферу діяльності, коли вони знайшли інформацію про Medical Alarm (американська система медичної сигналізації – авт.). За кордоном такі послуги надаються більше 30 років. Виникло питання: а чому б не створити цього у нас. Тим паче ринок великий, за даними Пенсійного фонду, в Україні більше 13 млн. літніх людей, тобто послуга є необхідною. Зважаючи на високий відсоток самотніх літніх людей або таких, які залишаються без догляду протягом тривалого часу, поки діти на роботі чи за інших обставин, попит великий, тож ми вирішили спробувати. 

- Які соціальні проблеми вирішує Ваша команда?

- Ми вважаємо, що наші послуги, наш продукт дозволяють вирішувати проблеми трьох категорій. По-перше, літніх людей. Абонентська служба дозволяє їм однією кнопкою викликати швидку допомогу. Вони почувають себе впевненіше, до того ж, відчувають турботу своїх близьких, які з певних причин не можуть завжди  бути поруч. Молодим людям ця послуга допомагає частково зняти з себе відповідальність за те, що ті не можуть часто приділяти увагу своїм дідусям і бабусям; для держави – це нова соціальна галузь, яка дозволяє знизити бюджетні витрати. Дуже часто, коли літня людина телефонує, їй просто немає з ким поспілкуватися.

- З якими труднощами зіштовхуєтеся на шляху просування Вашого бізнесу?

- Найбільша проблема полягає у нашому менталітеті. Літні люди не звикли витрачатися на себе, легковажно ставляться до свого здоров’я. Навіть коли діти дарують своїм батькам, дідусям чи бабусям такі прилади, вони не завжди ними користуються. Запитують: «А навіщо це мені?», «А раптом воно впаде і зіпсується?». Також люди часто насторожено ставляться до наших послуг, оскільки вважають, якщо діти чи внуки подарували їм таку кнопку (прилад для виклику швидкої – авт.), значить, вони перестали про них турбуватися. Для менталітету наших літніх людей суть цієї послуги є не зовсім зрозумілою. Хоча певний відсоток людей самі телефонують, запитують, замовляють. Молоді люди, які цікавляться послугою, хочуть придбати її для своїх близьких, але часто не можуть переконати їх, оскільки останні не бажають, щоб діти витрачали кошти, чи вважають, що ця річ їм не потрібна. Але ми впевнені, що це питання часу. Нове покоління, яке звикло користуватись новітніми технологіями і ресурсами, буде ставитися  до цього простіше.

- Як часто до Вас звертаються люди?

- Є категорія людей, які звертаються до нас дуже рідко: вони мають кнопку, але не користуються нею. Є категорія, яка звертається двічі-тричі на тиждень. З 2012 року ми опрацювали понад 4000 дзвінків від наших абонентів, близько 25-30% з них – дзвінки, які закінчувалися викликом швидкої і родичів, сусідів.

- Чи є ідеї для нових проектів у межах Вашої діяльності?

- Ми працюємо над запуском інформаційної лінії для літніх людей, аби вони дізнавалися, де, наприклад, можна купити ліки поряд із їхнім будинком, чи знайти номер телефону поліклініки, або будь-яку іншу необхідну інформацію.

- Що б Ви могли порадити громадським організаціям та активістам, які планують чи розпочинають впроваджувати власні соціальні бізнес-ідеї?

- Не бійтеся стукати в усі двері, бо ви ніколи не знаєте, звідки може прийти допомога. Ми телефонуємо, розповідаємо про нашу організацію і державним органам, і благодійним організаціям, приватним установам – всім, хто може зацікавитися нашим продуктом. Якщо сидіти на місці, нікому нічого про себе не розповідати, чекати, що хтось прийде і дасть кошти, грант, цього не станеться. Потрібно  брати участь у різних заходах. Звичайно потрібно змиритися з тим, що соціальне підприємство – це не швидкий бізнес. Потрібно чекати того моменту, коли робота приноситиме не лише задоволення, але й прибуток.

Підготувала Марія Пелипенко