Головний координатор проекту detdom.info Наталія Колокольцева розповіла ГУРТу про діяльність організації, про їхні проекти корпоративного волонтерства та індивідуального шефства, а також дала декілька порад щодо того, як правильно допомагати дітям.

- Пані Наталю, розкажіть, будь ласка, хто є засновником detdom.info і чим ви займаєтеся.

- Проект 10 років тому заснувала група небайдужих, які мали бажання допомагати дітям-сиротам і дітям, які потрапили в складні життєві обставини. Тоді, маючи бажання допомогти дитячому закладу, ми вирішили шукати інформацію про них в інтернеті, однак, на жаль, її практично не було. Натрапили лише на декілька записів, сторінок. Так виникла думка, що, можливо, не тільки ми шукаємо подібні дані. Спочатку хотіли створити на сайті сторінки, де будуть контакти дитячих закладів і їхні нагальні потреби. Зараз же ми переросли в соціальну мережу для волонтерів. Тобто це такий інформаційний місточок між тими, кому потрібна допомога, і тими, хто має можливість цю допомогу надати. Йдеться про дітей-сиріт, тяжкохворих дітей, дітей, які потрапили в скрутні життєві обставини, та інші категорії, що потребують нашої допомоги й уваги

- Як ви залучаєте волонтерів до своєї команди?

- Наша команда – це і є група волонтерів. Освіта, професійні навички, матеріальне становище та інші питання не мають значення. Бажання допомагати дітям – це найголовніше, що потрібно для волонтерської діяльності в лавах нашої організації.

- Які шляхи фінансування ви маєте і яким чином звітуєте?

- Ми не благодійна організація, тож не маємо рахунків чи власних коштів. Якщо потрібна фінансова допомога, ми або розміщуємо інформацію про рахунки батьків на сайті організації, а вони вже звітують про надходження і витрати; або надаємо фінансування за рахунок волонтерів, благодійників чи меценатів. Ми пропонуємо їм просто придбати необхідні речі чи профінансувати певне питання, а далі вже на сторінках сайту відбувається звітування.

- Ви самі встановлюєте контакти з дитячими будинками?

- Пошук дитячих закладів і наповнення бази, яка у нас на сьогодні залишається найбільшою, – це окрема історія. Як правило, ми знаходимо їх самі, тобто звертаємося за телефоном, запитуємо та уточнюємо щодо контактів. Частіше до нас звертаються дитячі будинки сімейного типу, які мають доступ до мережі інтернет, володіють новими освітніми ресурсами та просять нас про ту чи іншу допомогу.

- Як розподіляється допомога між дитячими будинками?

- У першу чергу, це інформація від наших волонтерів. Головна допомога – нематеріальна, а саме: допомога дітям, що стосується їхньої соціальної адаптації, медичних питань. Головна умова, щоб ця допомога була надана дитині, а не стінам закладу

- Чи працюєте ви з кризовими родинам ?

- Насправді, якщо говорити про допомогу дітям-сиротам, то ми маємо розуміти, що допомога сироті – це допомога дитині, яка вже потрапила в дитячий заклад, тобто це, можна сказати, «гасіння пожежі». Допомогти родині не дійти до тієї стадії, коли дітей заберуть в дитячий будинок чи школу-інтернат, – це насправді значно важливіше. Такі превентивні заходи потрібно здійснювати. На сторінках сайту ми намагаємося ширше розказувати про кризові родини і залучати наших благодійників до допомоги їм. Цей проект ми називаємо «За крок до дитячого будинку».

- Розкажіть детальніше про проекти, які стосуються корпоративного волонтерства та індивідуального шефства.

- Сьогодні багато компаній мають власні благодійні фонди, програми, а соціальна відповідальність – це один із пріоритетів їхньої діяльності. Ми впевнені, що в соціально відповідальній компанії працюють соціально відповідальні працівники. Я неодноразово зіштовхувалася з ситуацією, коли компанія має благодійний фонд або благодійну програму, але працівники ніяким чином не залучені до цього процесу. Мені здається, що це не зовсім правильно. Тому в нас і  виникла ідея залучати працівників компаній до благодійних проектів .

Що стосується індивідуального шефства, то, на мій погляд, це один із кращих способів волонтерської діяльності, що стосується дітей-сиріт, які знаходяться в інтернатних закладах. Мова йде про те, що людина бере таке неофіційне опікунство над дитиною, яка проживає в інтернатному закладі, і супроводжує її, частіше навіть поза межами дитячого закладу. Адже після виходу зі школи-інтернату чи дитячого будинку діти потребують особливої підтримки. Тут в нагоді стають наші шефи. Якщо коротко, то всі ми маємо хрещеників чи племінників, от вважайте, що той, хто згодиться, матиме сили та можливості приєднатися до програми індивідуального шефства, матиме ще одного племінника або хрещеника, якому потрібна увага й допомога.

- Як долучитися до вашої команди?

- Дуже просто! Ви можете на нашому сайті самостійно долучитися до поїздок, знайшовши календар із ними. Або написати нам листа на [email protected], вказавши, що ви хочете приєднатися до нас. Наші координатори зв’яжуться з вами, й ми обговоримо варіанти волонтерської допомоги, яка для вас підійде найкраще, адже волонтерство може бути не лише у вигляді поїздок до дитячих закладів, а й включати в себе інтелектуальну складову (написання статей, зйомка сюжетів про дітей, які потребують уваги, дизайнерські роботи, програмування). Кожен, маючи певний багаж вмінь і навичок, може використати їх для допомоги дітям.

- Які у вас плани на майбутнє?

- Найближчі наші плани – це розвиток індивідуального шефства. Ми б дуже хотіли, аби до цієї програми долучилося ще більше дитячих закладів. І другий пріоритетний напрямок – робота з кризовими родинами.

- Як правильно допомагати ?

- Ви можете знайти детальну інформацію щодо «правильної» допомоги на нашому сайті. Важливо розуміти, що дитина в дитячому закладі має трішки  інший світогляд, ніж дитина в родині. Тому необхідною є соціалізація дитини до звичайного життя, і це найкраще, що ми можемо зробити. Якщо ви плануєте їхати до дітей, просто запитайте себе, чим ви можете допомогти цій дитині, щоб коли вона вийшла зі школи-інтернату, могла нормально адаптуватися до сучасного життя.

Спілкувалася Катерина Баклан