Суспільство різнобарвне та яскраве. Щодня у натовпі ми зустрічаємо людей, які через свої вподобання, смаки та манеру поведінки вирізняються поміж інших. Сприймати чи не сприймати меншини довколишнього світу залежить від рівня нашої культури та гуманістичних цінностей. Соціальний працівник громадської організації «Гей-Альянс» Олександр Дмитренко розповів ГУРТу про принципи роботи зі своїми клієнтами та дав декілька порад, які допоможуть підвищити рівень толерантності серед українців.

- Пане Олександре, розкажіть про свою організацію. Які ви надаєте послуги і де вас можна знайти?

- Ми намагаємося не розповсюджувати інформацію про наше місце перебування заради безпеки клієнтів і працівників, оскільки через нетолерантність громадян вони можуть постраждати. Детальну інформацію шукайте у нас на сайті upogau.org. Там вказані контактні номери телефонів, за якими клієнти можуть зв’язатися з нашими працівниками.

Ми – неприбуткова громадська організація, діяльність якої здійснюється в межах зовнішнього фінансування або завдяки благодійним внескам людей, котрі мають бажання нам допомогти. Діяльність триває з 2001 року завдяки групі активістів, які почали впроваджувати ініціативи з профілактики ВІЛ/СНІДУ серед чоловіків, які мають секс із чоловіками. З того часу своїми послугами організація охопила 40% загальноукраїнської аудиторії таких чоловіків.

Ми працюємо одразу в декількох напрямках. На сьогодні здійснюємо свою діяльність у сфері профілактики. Це досягається за рахунок аутріч-роботи, яка полягає у безпосередньому контакті соціального працівника з клієнтом в громадських місцях, що є популярними серед останніх.

Також ми розвиваємо напрямок інтернет аутріч-роботи, яка направлена на донесення інформації і залучення нових клієнтів через мережу інтернет. Це здійснюється за допомогою спеціальних додатків до смартфонів та через сайти знайомств. Так ми намагаємося залучати клієнтів до ведення здорового способу життя.

Одним із основних напрямів нашої роботи є ком’юніті-центр, який працює за принципом «усі послуги в одному місці». В цьому центрі можна отримати консультацію психолога, медичного спеціаліста, також пройти тест на ВІЛ та інші статеві захворювання. Наголошу, що всі ці послуги надаються анонімно та безкоштовно.

Ми намагаємося проводити розважально-просвітницькі заходи, дослухаючись до побажань наших клієнтів. Також ми дбаємо про розвиток творчого потенціалу відвідувачів. Для цього майже щотижня у нас відбуваються різноманітні майстер-класи.

Також ми запроваджуємо новий для нас напрямок – адвокаційну діяльність, покликану переконати органи місцевої влади у фінансовому забезпеченні для надання медико-соціальних послуг колишнім ув’язненим, працівникам секс-бізнесу, чоловікам, які мають секс із чоловіками. Цей напрямок діє в Кіровоградській, Вінницькій, Черкаській, Сумській та Львівській областях.

- Що ви могли б порадити людям із нетрадиційною сексуальною орієнтацією, коли їх не сприймає суспільство?

- Точно можу сказати, що не варто опускати руки, вбачати в собі суцільний негаразд, який робить таку людину приреченою на постійні страждання. Така людина повинна усвідомлювати, що вона не одна у світі зіштовхнулася з цією проблемою, вихід завжди існує з будь-якої ситуації. Навколо майже завжди знайдуться ті, хто здатен сприйняти і зрозуміти цю людину. В силу того, що людина сама себе жахається тоді, коли виявляє свою гомосексуальність і їй здається, що всі, хто довкола, почнуть її в цьому звинувачувати, створюється психологічний бар’єр, що вона не буде сприйматися суспільством. У таких випадках я раджу звертатися до психологів та кваліфікованих спеціалістів, які працюють саме з такою категорією клієнтів.

- Чи повноцінним буде виховання дитини в одностатевій сім’ї?

- Питання досить гостре, але якщо звернутися до фахівців, які вивчали це питання, то на сьогодні не виявлено жодних серйозних підстав, щоб вважати, що виховання дитини в одностатевих сім’ях може нести психологічну або будь-яку іншу загрозу дитині.

Проблема завжди зводилася до того, чи буде дитина формувати в собі внутрішній образ чоловіка й жінки і міжстатевих відносин, якщо вона бачитиме і спостерігатиме за двома татами або двома мамами.

Треба пам’ятати, що дитина виховується не лише батьками і вона не є ізольованою від соціуму, адже ще є бабусі, дідусі, знайомі батьків, зрештою дитина оточена людьми двох статей і здебільшого це дорослі та діти, які складають гетеросексуальну більшість нашого суспільства. Тому модель поведінки дитина може засвоїти частково у батьківській сім’ї, а частково у суспільстві.

- Які фактори впливають на формування сексуальної орієнтації?

- Не можна виокремити один загальноприйнятий фактор, який би впливав на формування сексуальної орієнтації. Науковці схиляються до думки, що це комплексний вплив факторів, здебільшого біологічних і меншою мірою соціально-психологічних. Звичайно ми не можемо повністю викреслити біопсихосоціальний характер людини. Існує припущення про вродженість сексуальної орієнтації – це зміни на рівні структур головного мозку.

Щодо соціально-психологічних факторів, то тривалий час психологами, психіатрами та соціологами формувалася та відстоювалася ідея про те, що сексуальна орієнтація формується зі сприйняття характеру та взаємовідносин у батьківській родині, але ця ідея не набула підтвердження. По-перше, всі гомосексуали народжуються в гетеросексуальній сім’ї, по-друге, є сім’ї неповні, де відсутній або батько, або мати, є сім’ї, в яких дитина виховується, наприклад, мамою та бабусею, але це не свідчить про те, що у дитини сформується нетрадиційна сексуальна орієнтація. Сексуальна орієнтація не зміниться після того, як вона сформувалася. Тож ефективніше допомагати людині себе реалізовувати, ніж шукати причини, чому вона такою стала.

- Які заходи треба впроваджувати у соціумі, щоб забезпечувати толерантне ставлення до будь-якої ланки чи меншини у суспільстві?

- Я вважаю, що зусилля треба спрямовувати не на весь соціум, а на конкретних людей, і чим раніше це буде, тим краще. Треба виховувати толерантність не стільки до певних категорій, скільки вміння, можливість  і толерантність сприйняти світ у всьому його різноманітті загалом. Гуманістичні цінності варто виховувати і вкладати в особистість ще з дитячого садка.

Щодо сексуальної орієнтації, то в нашій країні – це просто біда! У  нас відсутня сексуальна просвіта та культура. Вже запізно виховувати молодь, бо це треба робити з дитинства. Зокрема, батьки і дорослі в цілому ставлять заборону на запитаннях дітей віком від трьох до п’яти років про те, чим дівчинка відрізняється від хлопчика і в чому полягає ця відмінність, хто з них виросте – чоловік чи жінка, яка функція статевих органів, у чому їхнє призначення. З дітьми не треба боятися говорити на ці теми, необхідно все пояснювати, щоб уникнути несподіваних наслідків у майбутньому. Тема сексу є табуйованою, а це негативно впливає на формування уявлень про секс в дорослому віці, немає доступної та правдивої інформації на цю тему. Отже, відбувається несхвалення розмов і бесід на статеву тему, з цим діти живуть до настання статевого дозрівання, а потім можуть виникати певні труднощі через те, що у свій час не було надано тієї чи іншої інформації. Тому треба працювати в усіх напрямках – і в освітньому, і в культурному, і просвітницькому.

- Із якими проблемами до вас звертаються ваші клієнти і які поради ви даєте щодо їхнього вирішення?

- У першу чергу, звертаються зі скаргами на зовнішні обставини. Маю на увазі несприйняття батьків, страх сказати про це друзям і взагалі проявити свою нетрадиційну сексуальну орієнтацію. На другому місці актуальною проблемою для наших клієнтів є стосунки, тобто не маючи можливості себе вільно самовиражати, людині доводиться шукати якісь нові моделі побудови відносин. Проблеми немає з ким вирішувати, адже батькам про це не розкажеш, друзі не зрозуміють, а йти до спеціаліста страшно. Також проблемою є внутрішня гомофобія – людина не сприймає свою сексуальну орієнтацію. Поза увагою не лишаються вікові проблеми. Наприклад, людям віком від 40 років здається, що минув злет їхнього життя і що все завершується. Ми намагаємося допомогти людям впоратися з їхніми переживаннями, пояснюємо, що зрештою життя триває.

Аудіо-версію інтерв'ю слухайте на ГУРТрадіо

Спілкувалася Леоніда Пономарьова