Часто навіть без профільної освіти людина здатна виконувати ту чи іншу роботу на гідному рівні, інколи навіть краще за спеціалістів. Прикладів цьому особливо багато в середовищі волонтерів. А все тому, що велике бажання разом із духом доброї волі створюють справжні дива. В цьому пересвідчилася на власному досвіді волонтерка чернігівської обласної громадської організації «Центр сімейної психології та розвитку», лауреат національного конкурсу «Волонтер року 2013» Оксана Сивенко. Сьогодні вона відповість на запитання ГУРТа.

- Розкажіть про вашу організацію? Як вона працює?

- Чернігівська обласна організація «Центр сімейної психології та розвитку» започаткована в 2010 році, але активно почала працювати з 2013-го, мабуть, саме за моєї ініціативи. Спочатку вона була створена з метою реалізації проекту «Тато-школи» та орієнтована на молодих батьків і тих, хто тільки збирається пізнати батьківство. Головна мета цих заходів  – правильне (в усіх сенсах слова!) фізичне та психологічне виховання підростаючого покоління, допомога батькам у цій надзвичайно важливій та  відповідальній справі.

Весь цей час в ЧОГО «ЦСПР» працювали тільки психологи. Коли до організації прийшла я, дещо змінився погляд на потреби  батьків та їхніх дітей, довелося переглянути попит на таку діяльність у суспільстві. Як результат, ми почали надавати ширший спектр послуг. Керуючись тим, що одним із завдань організації є пропагування здорового способу життя серед населення, започаткували проект «Центр здоров’я «Махаон», на базі якого батьки мали змогу займатися фітнесом, у той час як їхні діти знаходилися під наглядом психолога в ігровій кімнаті або на розвиваючих заняттях. Трохи пізніше у нас запрацював клуб «Мангуст», в якому діти віком від 4-х років та старші займаються корейським бойовим мистецтвом тхеквондо. Згодом ми організували ще один напрямок для дітей – художня гімнастика, а цього місяця відкриваємо заняття з дитячого фітнесу.

- Пам’ятаєте свій перший волонтерський досвід?

- У моєму житті доволі часто мали місце вчинки, які можна назвати волонтерством. То був неоціненний досвід, який формував мене як соціально активну особистість. Але дійсно цілеспрямовано почала займатися волонтерською діяльністю у 2013 році, про що й написала у своїй історії та отримала винагороду.

- Чому ви вирішили стати волонтером «Центру сімейної психології та розвитку»?

- Рішення стати волонтером організації виникло під впливом щирого захоплення ідеями, цілеспрямованістю та способом мислення його керівника і практикуючого психолога Ігоря Шурубури. За власний кошт він розвиває громадський рух, спрямований не на отримання прибутку, а на вдосконалення  суспільства. Саме за підтримки Ігоря Миколайовича ЧОГО «ЦСПР» не тільки активно діє, а й постійно рухається вперед. Наш керівник є прикладом справжнього благодійника, будучи одним із засновників центру (інші засновники зараз не беруть участі у його діяльності), працює на безоплатній основі, створює нові робочі місця тощо. Отак хороший приклад може надихнути на допомогу суспільству.

Крім того, я завжди любила читати, а підлітком навіть проявити себе в поезії, тому співпраця з бібліотекою та її юними читачами мене дуже зацікавила. Засвоєні ще у підліткові роки принципи намагаюся провадити і в «ЦСПР», адже книга в діяльності наших волонтерів розглядається як один із інструментів. Сьогодні, на мою думку, потрібно прививати дітям особливу любов до книги, і громадянське суспільство тут – найперший помічник.

- Ваша організація націлена переважно на роботу з дітьми. В чому особливості такого волонтерування?

- Дійсно, праця з дітьми має свої особливості й не кожному під силу. Колись я мріяла бути педагогом, але склалося так, що обрала економічний профіль, про що не жалкую. Однак насправді, щоб працювати з дітьми, потрібно не лише цьому вчитися, а в першу чергу їх любити та розуміти, і вони неодмінно віддячать взаємністю.

- Людина без спеціальної освіти може стати вашим волонтером? Що для цього потрібно?

- На мою думку, волонтером може стати кожен, незалежно від навиків чи освіти. Головне – бажання бути корисним, і тоді кожен зможе знайти застосування своїм вмінням. Підтвердження цьому я отримала на церемонії нагородження переможців національного конкурсу «Волонтер року 2013». І найбільше мене вразила і додала впевненості у своїх переконаннях історія Євгена Якуніна, який отримав перше місце в номінації «Охорона навколишнього середовища». Це ще раз доводить, що найбільшої винагороди заслуговує праця, яку ми робимо щодня задля себе та оточуючих, і аж ніяк не заради матеріальної винагороди.

- Скільки часу присвячуєте суспільній діяльності? Вистачає на особисте життя?

- Чесно кажучи, суспільній діяльності присвячую зараз менше часу, ніж раніше. Але все компенсує моя робота у ЧОГО «Центр сімейної психології та розвитку». Діяльність цього осередку волонтерства набирає обертів, а тому потребує відповідної віддачі і від своїх членів. У постійному круговерті подій дійсно залишається все менше часу на особисте життя, бо якщо твоя праця тобі цікава, якщо волонтерство – поклик душі, немає вихідних чи канікул – ти просто цим живеш!

- Ви лауреат конкурсу «Волонтер року 2013». Що змінилося після нагороди у вашому волонтерському житті?

- Винагорода на цьому конкурсі додала мені впевненості та бажання зробити ще більше. Сам конкурс надихає, не кажучи вже про церемонію, що продемонструвала десятки прикладів волонтерського духу. І хоча не завжди маєш можливості для реалізації  наявних у тебе ідей, завдяки таким заходам маєш підтримку і розуміння, що в роботі на благо суспільства є надзвичайно важливим.

Підготував Михайло Ломоносов