Нещодавно у місті Дурбан Південно-Африканської Республіки завершився черговий молодіжний Чемпіонат світу з шахів, участь у якому взяли шість спортсменів із України. Як повідомила українська Федерація шахів, володарем головного трофею у групі «юнаки до 18 років» став дворазовий чемпіон Європи, уродженець Миколаєва Олександр Бортнік. Юнак виграв усі партії турніру та отримав звання чемпіона світу, перегравши у фіналі швейцарця Ноеля Штудера. ГУРТ підготував інтерв’ю з Олександром та дізнався про його успіхи й любов до шахів. 

- У якому віці ти почав грати та що або хто привело тебе у шахи?

- Я навчився грати  в три роки, точніше – мене навчив мій старший брат Микола.

- На твою думку, шахістами народжуються чи стають? Чому?

- Я гадаю, що справжнім шахістом може бути кожен, головне – полюбити цей вид спорту!

- Ти з легкістю навчався чи тобі довелося пройти через низку помилок, аби відточувати свою майстерність?

- Наскільки я пам’ятаю, то все ж таки навчання давалося мені складно, було багато помилок.

- Як та де ти завоював свій перший трофей?

- Це було так давно, що я вже і не пам’ятаю (посміхається, – авт.). Першим, здається, було чемпіонство до восьми років. Це 2003 рік.

- Як ставляться друзі та близькі до твого захоплення?

- Мої друзі, як правило, – також шахісти, а батьки підтримують це захоплення.

- Чи заважають шахи твоєму навчанню, або, можливо, навчання заважає шахам?

- З навчанням були деякі проблеми. Довелося вибирати: або шахи, або навчання. І я обрав шахи, саме тому вчився погано, бо коли багато їздив на турніри, практично нічого не встигав.

- Коли ти зрозумів, що шахи – то твоє та вирішив займатися цим професійно?

- Я люблю шахи все своє життя і навіть не пам’ятаю, коли я це відчув та зрозумів. Але, скоріше за все, це відбулося разом із першим чемпіонством України.

- Як ти оцінював власні сили при підготовці до чемпіонату світу та чи розраховував на призові місця?

- Я їхав винятково за перемогою. Був третій за рейтингом, але чомусь відчував, що завоюю перше місце. Я був впевнений у своїх силах та чітко розумів, що маю останній рік, тому – тільки перемога!

- Чи змінилося твоє життя після цієї перемоги? Якщо так, то як?

- Гадаю, що змінилося, але поки не можу розповісти, як саме. Складне запитання. Гадаю, дещо пізніше я зможу на нього відповісти.

- Чи маєш ти власних кумирів, рівня яких бажаєш достягти?

- Є люди, яких я люблю як гравців, але більше всього мені подобається Роберт Джеймс Фішер.

- Яким ти бачиш своє життя у майбутньому? Обов’язково пов’язуєш його з шахами?

- Напевно, моє майбутнє у будь-якому випадку буде пов’язане з шахами. Планую багато працювати – тренування, награвання тощо. Впевнений, що в мене щось вийде, але не хочу заглядати наперед. Як кажуть, поживемо – побачимо!