Стопудівка – це нове поселення, що зводиться на місці покинутого села Ракове зусиллями суспільної організації К12 та за участі дніпропетровської молоді. Метою проекту є відтворення українського села, в якому можна втілити осучаснені українські традиції, а також створити місце для відпочинку з безліччю цікавих заходів та фестивалів. Детальніше про сам проект та подальші плани його реалізації ГУРТ дізнавався у організатора Катерини Марченко.

ГУРТ: Чому Ви обрали саме село Ракове?

- Минулого року наші знайомі друзі-екологи робили в Раковому проби ґрунту і води, тоді виявилося, що село є найчистішим в області. Там дійсно приємно знаходитися завдяки дуже гарній атмосфері та чистому повітрю. Особисто я приїжджаю сюди кожні вихідні і, хоча доводиться постійно працювати, все одно повертаюся додому свіжа, ніби з відпочинку.

ГУРТ: Як з'явилася ідея проекту?

- Ініціатором виступає наша суспільна організація К12: Діма Хозін, Сергій Голованський, Андрій Шелковський та Саша Коротков. У нас є цілий ряд проектів: квартал мистецтва на Набережній, різноманітні екскурсії, велопрогулянки, арт-кафе, організація співвласників нових квартир та багато іншого. Наразі всі зусилля ми спрямували на 100ПУДІВКУ. Хочемо відродити не тільки село в гарній, екологічно чистій місцевості, але також і фестивальний рух на Сході країни. Адже тут фестивалів практично не існує, навіть Best City цього року не проводитиметься. Потреба у таких місцях величезна, зокрема, це важливо для молоді –  модні та цікаві місця, куди молодь може приїхати й відпочити, просто мають бути. І власне рік тому, дізнавшись про чудове місце, ми розпочали цю справу.

 ГУРТ: Чому вибрали таку назву для поселення?

- У серпні 1635 року повсталі нереєстрові козаки на чолі з гетьманом Іваном Сулимою повернулися з Дону, де вони зимували після морського походу під Азов. Сулима почав готуватися до нападу на ляхів, заявивши на козацькому віче: «Візьмемо ми ту фортецю ляхову, 100 пудів візьмемо». Зранку козацька сотня напала на Кодак та здобула перемогу, хоча військо супротивника було вдвічі більшим. Звідси й назва. Минуло багато часу з козацьких часів. І в наші дні спустошене колись козацьке село і його хати залишились віч-на-віч з матінкою-природою. Ще кілька десятиріч тому тут жило близько тисячі людей, а зараз залишилось декілька дворів.

ГУРТ: Як відбувалась реалізації ідеї?

- Цим проектом ми займалися з весни минулого року. Зібрали гроші і розпочали самостійне будівництво села. З самого початку було дуже багато покинутих домівок. Всі вони напівзруйновані, розтягнуті по шматках. Треба було і електрику провести до хат, і воду – ми зробили свердловину глибиною понад 100 м. Робота йде повільно, бо робимо все власними зусиллями – за рік відремонтували п'ять хатин, де вже можна жити, – але ще багато роботи попереду.  

ГУРТ: Вам хтось допомагає?

- До нас з самого початку долучилося багато волонтерів, вони нам допомагають і нині. Серед них є волонтери постійні й тимчасові, ми знаходимо їх переважно через соціальні мережі. Цього року ми розпочали роботи у селі пізно, через це наші помічники вже давно телефонують і запитують, коли вже закличемо їх на 100пудівку. Бо вони ж хочуть волонтерювати! Зі свого боку ми годуємо їх та забезпечуємо їм проживання. Районна рада теж зацікавлена у нашій роботі і також багато допомагає. Наприклад, перед фестивалем надали свою техніку і покосили траву.

ГУРТ: Розкажіть про саме поселення, про його жителів

- Минулого року в поселенні мешкали три бабусі, але на зиму їх діти забрали до себе. Наразі там живе сім'я, яка займається господарством, вони тримають корів, гусей. Вони там жили взимку, допомагали нам, охороняли 100ПУДІВКУ. Вони єдині поки що, хто знаходиться там постійно. Авжеж, ми хочемо, щоб туди ще хтось переїхав. Проблема цього села в тому, що там взагалі немає інфраструктури: ані магазинів, ані транспорту, лише зупинка, ще й та покинута. Ми побудували туалети, душові, зробили сцену і фестивальну площадку, відбудували напівзруйновані домівки, вставили вікна, пічки, привезли меблі. Ми збирали по місту все, що було безкоштовним – нам давали ліжка, столи, стільці, а ми розмальовували їх.

ГУРТ: Яка структура села?

- Це традиційна довга вулиця з будинками з обох боків та покиненими городами. В одному з дворів було велике поле, там ми і збудували сцену, тут вміщується велика кількість людей – близько 10 тисяч! Біля іншого дому, через дорогу, ми зробили малу сцену – там проходять акустичні та поетичні вечори, заходи з акторської майстерності. Зараз там також багато арт-об'єктів, які були створені руками волонтерів, та різноманітні продукти стріт-арту.

 ГУРТ: Які події відбуваються на території села?

- 100ПУДІВКА – це також однойменна назва фестивалю, який відбувається на території цього поселення. Минулого літа ми встигли провести чотири таких фестивалі. Цього року перший відбудеться 11 липня. Фестиваль триває три дні. Відвідувачі живуть в наметах. Хатинок небагато, їх вистачає лише на організаторів та музикантів. Також ми організовуємо спеціальні автобуси, аби люди без проблем могли до нас доїхати. Сюди приїжджають різноманітні музичні гурти, це і місцеві дніпропетровські, і українські команди. Ми влаштовуємо майстер-класи, театральні вистави, різноманітні ігри, квести та ярмарки, стріляємо з лука, кидаємося індійськими фарбами. Якось приїжджали козаки, варили куліш та продавали свої вироби.

ГУРТ: Які подальші плани?

- Нашою метою не є побудувати щось грандіозне – ми просто хочемо зберегти це українське село таким, яким воно було: відремонтувати, вдосконалити, але залишити його самобутнім, українським. Зараз існує багато ідей, наприклад зробити озеро, щоб там можна було купатися і відпочивати у спекотні дні. Можливо, будемо саджати сад і розводити худобу: тоді гості зможуть погладити ягнятко, побігати за поросям, на коні покататися. Там такі гарні краєвиди, такі чудові місця – українці мають це бачити, цінувати, насолоджуватися цим. В нас ще дуже багато роботи, цей багаторічний проект можна розвивати і розвивати. Приєднуйтесь!

ГУРТ: У Вас грандіозні плани, бажаємо Вам їх повної реалізації!

- Слід вірити у свої сили – немає нічого неможливого. 100ПУДІВКА – проект, який яскраво показує, за що б людина не бралася, в неї все вийде. Ніколи не треба впадати у відчай і думати про брак грошей, відсутність допомоги і належної підтримки. Головне – бути впевненим, мати гарну команду і щось робити!

 Спілкувалася Катерина Брошняк 
Редагування: Анжеліка Клайзнер
Фотографії із соціальної мережі