Увiйти
Активістка: «Жінки часто ставали тими, хто стримував збройне протистояння»
08.03.2014
ГУРТ продовжує розповідати про роль жінок на Майдані. Тіна Пересунько - одна із тисяч активісток, учасниця "Сотні Янголів", громадська діячка, випускниця стипендіальної програми ім. Л. Кіркланда (Польща). Ми поспілкувалися із нею про "духовну самооборону" та про роль жінки під час революції.
ГУРТ: Тіно, як гадаєте, яку роль відіграли жінки під час подій, що відбувались на Майдані?
- Жінки на Майдані відіграли ключову роль – матері, дружини, сестри та коханої. Усі вони не лише благословляли й відпускали, іноді на смерть, своїх чоловіків, синів та братів, але й були поруч з ними на полі бою у буквальному значенні цього слова.
Поруч зі сміливими чоловіками з Правого сектору, сотень самооборони Майдану були жінки – медики, волонтерки, журналістки і, навіть, «озброєні» крилами й українськими віночками дівчата, котрі ставали між сторонами конфлікту.
Жінка на Майдані – миротворець. Так само, як і наша революція. Усі майданівці прагнули миру та діалогу зі стороною конфлікту, ніхто не хотів крові чи помсти заради помсти. Я вважаю, що ці події не слід називати протестним рухом. Ми не протестували, а намагались вибудувати діалог з владою, добиваючись того, аби наша воля була почута. Навіть під час агресивного наступу Беркуту в ніч 11 грудня чи 18 лютого, ми не відкладали мікрофон і звертались до виконавців злочинних наказів, закликаючи до збереження миру.
Ми весь час діяли в рамках суспільного діалогу. І це важливий акцент революції, котрий свідчить про рівень громадського та культурного розвитку української нації. На жаль, влада не змогла стати суб’єктом перемовин і здійснювала та провокувала силовий конфлікт, що свідчить про неукраїнську ментальність колишніх керманичів. Тому жінки часто ставали тими, хто стримував збройне протистояння.
Жінки та дівчата створювали максимально креативний та людяний простір під час війни, котру розв’язав диктаторський режим Януковича проти власного народу. Слава Богу, цей режим сьогодні повалено зусиллями нашого народу – усіх чоловіків та жінок.
Але перед нами наступний виклик. Після перемоги ворога в собі – страху та байдужості, ми маємо перемогти ворога ззовні.
Ми весь час діяли в рамках суспільного діалогу. І це важливий акцент революції, котрий свідчить про рівень громадського та культурного розвитку української нації. На жаль, влада не змогла стати суб’єктом перемовин і здійснювала та провокувала силовий конфлікт, що свідчить про неукраїнську ментальність колишніх керманичів. Тому жінки часто ставали тими, хто стримував збройне протистояння.
Жінки та дівчата створювали максимально креативний та людяний простір під час війни, котру розв’язав диктаторський режим Януковича проти власного народу. Слава Богу, цей режим сьогодні повалено зусиллями нашого народу – усіх чоловіків та жінок.
Але перед нами наступний виклик. Після перемоги ворога в собі – страху та байдужості, ми маємо перемогти ворога ззовні.
Ми повинні пам’ятати, що справжня перемога досягається не на політичному чи збройному рівні, а на громадянському та культурному.
ГУРТ: Те, що жінки дійсно брали активну участь на Майдані, не викликає сумніву. Але чи було це ефективним?
- Жінки на Майдані не просто виявились дієвими, але й стали вирішальною силою в досягненні перемоги. Адже саме жінки виконували роль забезпечення всіх життєво необхідних функцій Майдану: їжа, інформація, простір, безпека.
Як не дивно, але саме жінка на Майдані забезпечувала простір безпеки. Дівчата й літні жінки, які були в периметрі Майдану під час бойових дій, були аргументом мирного «протесту».
Жінки підтримували креативний простір Майдану, знімаючи силову напругу між сторонами конлфікту. Усі мистецькі акції є цьому яскравим свідченням.
Відома ініціатива інтернет-проекту «Є-люди» Крістіни Бердинських показала справжні обличчя революції. Мистецька сотня та жіноча чота постійно збільшували простір миру і не давали агресії заполонити серця революціонерів та беркутівців, а навпаки – відкривали їх до милосердя та добра. Розпис бойового транспорту беркутівців в різні кольори, танці балерин на Грушевського, «есктремістська» гра на піаніно біля барикад, виступи гурту "Dakh Daughters", розпис оборонних щитів майданівців в духовні символи та створення картин під час бойових дій, перешкоджання рухові потягу з «тітушками» на Київ, коли жінки лягли на колію, ставання живим щитом між сторонами конфлікту, витягування з-під куль чоловіків під час бою та рятування смертельно поранених – усе це утверджувало простір життя, а не смерті на Майдані.
Жінка на Майдані берегла та утверджувала життя, адже це її природнє покликання, її місія. Що вже говорити про кухню, медичні пункти, прес-центри, волонтерство та решту логістичних функцій Майдану, котрі виконували жінки.
ГУРТ: Ви є однією із активісток "ангельських" ініціатив. Розкажіть про них детальніше.
- "Ангельську ініціативу" ми з подругою вирішили втілили на Майдані. Перші наші флеш-моби були спрямовані на підтримку порозуміння, спільного духу та діалогу в середовищі самих Майданівців. «Майданівська пошта любові» та «Українське Різдво» – це акції, якими ми підтримували спільне бачення майбутнього України, посилювали любов та солідарність поміж революціонерами.
Проте, після кривавих подій на Грушевського, ми одягли крила та попрямували до беркутівців та військових по ту сторону барикад.
Ми хотіли залучити їх до акції «Молитва за Україну», закликаючи звернутись до Бога в цей кривавий час, замислитись над своїм місцем в протистоянні, згадати про людяність та відповідальність кожної душі перед вищими силами.
Проте сторона колишньої влади не допускала жодного діалогу з силовиками, хоча ми намагалися достукатись до їхніх сердець. Але варто знати, що революціонери на Грушевського не лише молились за збереження життя своїх побратимів, але й щиро звертались до Бога вберегти життя беркутівцям. Чи це не свідчення того, що ми завжди прагнули миру? Чи не свідчить це про велике милосердя та людяність нашої трагічної революції? Чи не свідчить це про жертовність кожного, хто брав у ній участь? І не останню роль в цій великій жертві заради розбудови Нової України відіграли жінки.
ГУРТ: Багато скептиків говорять, що місце жінки на кухні і точно не на революції. Як, на Вашу думку, спростовувати цей стереотип? Як з ним «боротися»?
- Думаю, що спростовувати міф про роль жінки на кухні не доводиться. Його зламали не гендерні закони чи надумані «європейські цінності», а живі приклади проактивної участі молодих дівчат, жінок та наших сердечних бабусь в революційних подіях. Літні жінки носили мішки з бруківкою та вистукували бойовий гуркіт біля барикад, привозили з дому тонни гарячої їжі та жертвували власною безпекою в пекельних куточках Революції Гідності.
- Думаю, що спростовувати міф про роль жінки на кухні не доводиться. Його зламали не гендерні закони чи надумані «європейські цінності», а живі приклади проактивної участі молодих дівчат, жінок та наших сердечних бабусь в революційних подіях. Літні жінки носили мішки з бруківкою та вистукували бойовий гуркіт біля барикад, привозили з дому тонни гарячої їжі та жертвували власною безпекою в пекельних куточках Революції Гідності.
Хто ще досі не вірить в «бойову» роль жінок на Майдані, нехай долучається до другої фази здобуття нашої держави та правдивої української та громадянської незалежності… Нам, жінкам, необхідно знайти своє життєдайне місце для діалогу з російським народом та світом, для підтримки бойового духу українських бійців, для збереження громадянського миру та людяності в цей напружений час.
Спілкувалась: Ярина Почтаренко
Фото із мережі Facebook
Фото із мережі Facebook
Контакти
- “Сотня янголів”
- https://www.facebook.com/pages/Сотня-Янголів/219356974935824
- https://www.facebook.com/groups/614004338668028/
2
Коментарі
Серце Жінки завжди повне надій, а щоб убити їх, потрібно не один "удар". Вона бореться до останньої краплі крові. Колективне жіноцтво - це потужна сила! Це і доказує своїми діями жіноцтво України.
Всі Жінки України були на Майдані подумки,але скільки їх було там насправді!!!Молоді і не дуже,здорові і хворі,ситі і голодні-всі вийшли,бо вже не можна було терпіти.Вийшли боротися,вийшли допомогти,вийшли прикрити собою старих і молодих.Але лише на Майдані ти зрозумієш,що є Жінки-Дивовижні Берегині,які НАБАГАТО кращі за тебе-вони не присідаючи носять бруківку,вони неймовірно співають Гімн вночі-аж мороз по шкірі,вони нічого не бачать крізь скельця окулярів від диму,але на передовій кричать:"Вперед,ми з вами!",вони передають молоко та склянки з варенням,вони перевязують рани,хоча до цього їх ніколи не бачили(студенти-медики зі Львова) і доводиться ще й їх заспокоювати...Різні бувають Жінки,але все найкращі-українки,Їх не треба питати:"А чого тете туди понесло?" Вони і так будуть там,де серце України,бо без них ніколи не почнеться нове життя!