Активізм у віртуальному просторі розвивається у всьому світі. Не виключенням стала і Україна, де останнім часом все більше організацій переносять свою основну діяльність в площину он-лайну. ГУРТ поспілкувався з командою GARAGE GANG  - авторами платформи «Велика Ідея»  у форматі PRоГОну та дізнався про особливості функціонування сучасної організації другого покоління, а також, в контексті місяця волонтерства, про залучення волонтерів до роботи команди.

ГУРТ: Розкажіть про ідею створення платформи? Коли вона з’явилася і з чого це все почалось?

Олександр Супрунець: Це був період кризи 2008 року, складний і непередбачуваний. Ми досліджували такі процеси та старалися знайти відповіді на питання, як формується та створюється культура завдяки участі кожного з нас. У той час ми спілкувалися в колі цікавих людей – із засновниками громадських рухів, художниками, дизайнерами, тими, хто формували в Україні публічну та творчу сферу. У нас з’явилась ідея створити платформу, яка б допомагала людям зустрічатися, реалізовувати ідеї та проекти. Це, наприклад, Greencubator, HubKyiv, які потім заснували TEDxKyiv, художниці Алевтина Кахідзе, Аліна Копиця… Вони всі продовжують з нами працювати через спільні проекти чи готуючи проекти для збору коштів на Великій Ідеї.

ГУРТ: Хто працює у проекті: хто є хто в команді та як розподілено ролі й функції?

Ірина Соловей: Із самого початку ми вирішили, що підхід до формування команди буде модульний. Є люди, які діють в ядрі команди, - вони на постійній основі залучені до розробки програмних концепцій, організації програми. Оскільки ми розробляємо програму залежно від локального контексту, то завжди залишаємо простір для того,що залучати людей, які з нами працюють на місцях, і які розробляються спеціальні та тематичні підходи, що допомагають нам цілісно реалізувати проект. Тому ми часто звертаємося до зовнішніх дизайнерів, до художників, які з нами співпрацюють в тій чи іншій програмі. Наші кроки часто передбачають поїздки в інші міста, тому ми стараємося знайти організацію, людей, партнерів, які можуть підхопити ту тему, яку ми починаємо на місці, і продовжувати розвивати через свої організаційні можливості.

Примітка. В ядрі платформи Велика Ідея працюють: Ірина Соловей - стратег організації, Олександр Супрунець – співзасновник платформи, визначає інформаційні потоки, координує процес веб-вдосконалення ресурсу, співпрацює з журналітами та художниками; Віта Базан - координаторка проектів Спільнокошту, займається щотижневою розсилкою, співпрацює з медіа; два журналіста, літературна редакторка – перекладачка, бухгалтер та команда програмістів.

ГУРТ: Чи залучаєте волонтерів до своєї роботи?

Ірина Соловей: Свого часу ми працювали за принципом DIY (прим. – DIY з англ. «do it yourself» або «зроби сам») і тоді волонтерство, чи то творче, чи то фізичне, було в дусі того, як ми реалізовуємо свої ідеї. Це були речі, які дозволяли нам консультуватися, тестувати свої ідеї. А коли вже йдеться про реалізацію більш тривалих програм, то в такому підході, на нашу думку, волонтерство скоріше шкодить, ніж допомагає. В Україні панує думка, що коли ти займаєшся творчими проектами, проектами соціального спрямування, інноваційними проектами, тобто хорошими речами, то люди б мали долучатися до цього безкорисно. В контексті України такий підхід на межі фолу, тому що навпаки - нам потрібно виробляти звичку оцінювати зусилля людей в грошовому вимірі. Це допомагає формувати вміння правильно складати бюджети, кошториси програм, знаходити партнерів, які згодяться фінансувати проекти і намагатися кожній людині, яка свідомо та професійно докладається до реалізіації проектів, відшкодувати час та зусилля, щоб вона мала можливість далі втілювати свої задуми або долучатися до інших команд. Тому для нас це принципова позиція, якій ми намагаємося слідувати, навіть якщо це означає, що потрібно наперед більше планувати та проводити роботу по залученню коштів. Але ми думаємо, що це того вартує.

ГУРТ: Розкажіть про ваші проекти.

Ірина Соловей: Був час, коли наші проекти фокусувалися на тематиці розвитку творчих міст. Це є наша наскрізна стратегія – творчі міста - творче суспільство, яка фактично допомагає нам структурувати свою діяльність. Якщо в суспільстві мобілізувати творчі сили, направити їх на створення соціально значимих проектів, то ми навчимося швидше знаходити рішення для різних проблем, з якими  супільству постійно доводиться мати справу.  Звичайно, поряд із цим може виникати багато комерційних проектів, що посилює екосистему.

Підхід, який передбачає генерування соціальних інновацій, реалізовується в багатьох країнах світу. Цим займаються різні організації, які мають різні стратегії, але ідея в тому, щоб суспільство було більш підготовленим, поінформованим, здатним краще і швидше реагувати на виклики.

Якщо говорити про діючі проекти, то, перш за все, варто розказати про Велику Ідею, яка є, певною мірою, «проектом-парасолькою». Завдяки практичному досвіду ми переконалися у тому, що це найкраща комбінація, коли проводяться якісь локальні події з відповідним супроводом в інтернеті. Це допомагає залучити більш широку аудиторію і навіть мати різні формати її залучення, тобти ти маєш змогу працювати локально офлайн і більш масштабно вести комунікацію онлайн. Мета Великої Ідеї полягає в тому, щоб якомога більше інноваційних, соціально значимих проектів з’являлося, щоб люди, які їх вигадують та реалізовують, мали відповідні інструменти для їх втілення, і щоб в майбутньому вони могли бути сталими та знаходити формулу, яка дозволятиме їм бути самодостатніми. Одним з таких інструментів, який можна розглядати як окремий проект, але я б воліла його називати саме інструментом, є Спільнокошт, який дає можливість фінансуватии проекти спільно з аудиторією онлайн. Через Спільнокошт проходять проекти, які не є нашими, але які реалізовують соціальні інноватори, яких ми заохочуємо ставити більш амбітні цілі та більш професійно підходити до планування, спілкуватися зі своєю аудиторією таким чином, щоб залучати її до процесу.

ГУРТ: Яким чином проекти потрапляють до вас?

Віта Базан:  Я б сказала – по-різному. Деякі люди намагаються одразу написати, доступитися, так би мовити, «до тіла», думаючи, що це пришвидшить процес публікації їхнього проекту на сайті. Інші напряму реєструють свої проекти через спеціальну форму на Великій Ідеї яка розміщена за кнопкою «Додати проект». Через цю форму можна дізнатися практично усі необхідні нюанси для розуміння процесу отримання коштів через Спільнокошт* та приміряти досвід успішних проектів на себе та свій проект. Нещодавно ми оновили дизайн форми додавання проектів та оголосили про рішення збільшився відсоток від успішних проектів, який йтиме на розвиток веб-ресурсу платфоми з 2% до 7%. Таким чином, ми хочемо рухатися в напрямку, щоб реалізувати свій наступний крок - стати соціальним підприємством та забезпечити більш стійку фінансову модель для організації.

Деяким проектам доводиться відмовляти одразу. Звісно, якщо проект має потенціал, то ми можемо продовжувати його консультувати, радимося або залучаємо до обговорення експертів у цій темі, щоб більш чітко викристалізувати саму ідею та алгоритм її втілення.

ГУРТ: Які критерії відбору проектів?

Віта Базан:  Стосовно відбору проектів, то одним із таких умовних критерів є «чотири Е» - екологічність, етичність, естетичність та емпатія. Екологічність стосується як фокусованості бюджету, так і принципів самого проекту. Етичність та емпатія більше говорить про те, на скільки проект враховує потреби суспільства чи громади, є чесним та здатен ефективно вирішувати проблему, з якою він працює. Естетичність – це візуальне представлення проекту, якісна відеовізитка, додаткові візуальні матеріали, які можуть розказати про проект, як інфографіка чи фото. Для насважливо розуміння автора та команди для чого це все потрібно, щоб він міг адекватно та обґрунтовано запевнити людей, що колективне фінансування, а конкретно внесок у 10, 20, 30 чи 100 гривень піде на користь цьому проекту, здатний вивести його на новий якісний рівень розвитку чи створити соціальну цінність.

ГУРТ: Яка тематика проектів, які збирають кошти на вашій платформі?

Олександр Супрунець: Тематика різна. Зараз ми дуже зацікавлені в ІТ технологічних ідеях, але поки що ми чекаємо на новий виток, коли люди перестануть приглядатися до концепції крауд-фандингу та зрозуміють, що те, чим ми займаємось, може принести реальні зміни у суспільстві, зібрати кошти на реалізацію найнеочікуваніших та найкреативніших проектів.

ГУРТ: Скільки грошей загалом можна зібрати та скільки часу проект може збирати гроші?

Віта Базан:  Максимальної суми немає, проте, є обмеження у 100 днів. Автор разом із командою визначає, за скільки часу вони можуть зібрати потрібний бюджет...

Ірина Соловей: Ключовим, насправді, є не питання грошей. Грошовий обмін покликаний лише пожвавити соціальні стосунки, фінансова підтримка проектів онлайн – це, в першу чергу, залучення людей до своєї діяльності, в процесі чого вибудовують горизонтальні, відкриті стосунки між автором чи командою та аудиторією. Коли термін збору коштів закінчився і проект збирає 100% чи більше - це є початком, тому що ті стосунки, які встановлюються з аудиторією, передбачають, що ці гроші буде використані добросовісно, компетентно. Часто ту суму, яка була зібрана, неможливо порівнювати із тим, яку цінність проект створює в результаті.

Ми намагаємось зважувати ці два важеля – фінансовий та залучення аудиторії, адже це, в першу чергу, допомагає авторам краще розуміти свій проект і виходити на більш високий рівень. Спілкування з аудиторією допомагає визначити, в чому цінність проекту, на чому варто зробити акценти та які пріоритети. Це вже не просто проект, який потребує коштів, це вже спільнота сворює для себе певний інструмент, який допомагає далі їй рости та розвиватися і бути готовим працювати із новими ситуаціями.

Олександр Супрунець: Коли проект збирає кошти через Спільнокошт, це дає ще й велику перевагу в комунікаціях. Принаймні, половина аудиторії, яка приходить на виставку чи концерт, дізналася про нього вже в процесі збору коштів. Так, власне, формується спільнота, в якій люди починають довіряти один одному.  

Примітка. Якщо говорити про фінансову сторону, наразі Спільнокоштом втілено 17 успішних проектів та зібрано 356 тис. 164 гривні. Найбільшу суму вдалося зібрати проекту  «Коридор» – майже 47 тисяч, найактивніше зараз збирає кошти громадське радіо – вони зібрали за 13 днів майже 46 тисяч, майже наздогнавши «Коридор».

ГУРТ: Які цікаві проекти реалізовувалися у Вас у сфері побудови спільнот?

Олександр Супрунець: Ми почали свою діяльність зі створення платформи Велика Ідея, але цей проект тоді не був на настільки масштабним. Тому ми реалізовували інші проекти в сфері побудови спільнот, в сфері творчих міст, публічного простору. У 2012 році в Криму ми реалізовували другий етап свого проекту «Свято генерацій», який був спрямований саме на роботу зі спільнотами. Це були спільноти маленьких сіл Північного Криму, маловідомого, той, який в степах. Це були центри розвитку громад 5 сіл, ми працювали з людьми, які дійсно залученні у процес формувння спільноти. Ми з ними реалізували проект наступним чином: приїжджали до них з перфомансом Алевтини Кахідзе «Можливо, диво!», коли вона малювала різні візуальні меседжі на склі, пов’язані з містами та селами Криму, що брали участь у проекті, залучаючи творчу уяву глядачів до процесу створення картин. Наступного для разом із селянами ми проводили проект «Sunday БОРЩ», коли кращі ідеї громада фінансувала самостійно.  Результатом туру у кримські міста та села стало три проекти, які успішно зібрали гроші через Спільнокошт.

Примітка. «Sunday БОРЩ» - учасники збираються за трапезою і презентують свої проекти. Квиток на подію продається за доступною ціною; зібраний дохід формується в мікрогрант, який віддається проекту, що збере найбільшу кількість голосів учасників. Знову ж таки, головний акцент робиться не на грошах, а на побудові мережі підтримки, комунікативної платформи між учасниками та актуальними проектами, обміні досвідом учасників.

ГУРТ: Яким чином відбувається фінансування самої платформи?

Олександр Супрунець: Фінансується діяльність наразі Charles Stewart Mott Foundation, перед цим ми співпрацювали з Uniter та National Endowment for Democracy. Були у нас проекти, які частково підтримувалися бізнесом – це «Велика Iдея-fest» та «Жінка 3000». Наразі ми працюємо над формулою, яка б допомогла нам знайти нові моделі фінансування сучасного медіа.
  

ГУРТ: Як про вас дізнаються, яким чином здійснюєте PR-діяльність?

Ірина Соловей:  Насправді, піар-стратегія побудована на тому, що ми, будуючи комунікаційні платформи для окремих проектів, які працюють через Спільнокошт, знайомимо людей з тим, як Спільнокошт працює. Це ще не агресивний маркетинг, це скоріше вироблення певних стандартів того, як подається проект на платформі, підхід до того як ведеться спілкування відносно залучення коштів. Часто Спільнокошт  сприймають як збирання пожертв, а насправді, в такому випадку, складно комунікувати про сильні сторони того чи іншого проекту. Коли ми уявляємо жертводавця і жертву, то це такі вертикальні стосунки, які важко розвивати. Насправді ми спілкуємося із авторами про те, що варто розказувати про свій проект, акцентуючи увагу на цінностях, які він створює, на його значимості, на тому, яка компетентна команда працює над його реалізацією. Це теж є складовою нашої піар-стратегії.

Ми багато долучаємось до тематичних подій, тому краудфандинг, спільнокошт є новою темою для тих, хто вже роками працює в неприбутковій сфері і в сфері соціальних інновацій. Сьогодні технології дозволяють все робити швидше, простіше, дешевше, поширювати інформацію на більш широку групу людей. Зараз практично піар-зусилля більше зосереджене на професійній спільноті, тому що  це створено, в першу чергу, для них і для людей, які раніше не були залучені до соціальної діяльності, які тільки стають учасниками громадянського суспільства. Вони це сприймають більше як самонайнятість. Вони  самостійно вигадують, що б хотіли бачити нового, працюють над тим, як це можна реалізувати,  формують команду. Це вже на межі підприємницького підходу та створення цінності для нашого середовища.

ГУРТ: Які труднощі виникають у Вашій роботі?

Ірина Соловей:  Нещодавно брала інтерв’ю  у засновника ком’юніті-хаусу в Сан-Франциско, і коли я в нього запитала про труднощі, він сказав: «Основна фундаментальна  проблема в тому, що ніщо не працює так, як ти собі уявляєш, як воно буде працювати». Основна трудність - це балансувати між тим, яке в тебе було бачення проекту і як він може реалізовуватися, і весь час працювати зі зворотнім зв’язком, із тим, як люди реагують, що їм зручно, що не підходить, що не працює, налагодження цього всього, часте внесення суттєвих змін. Наприклад, ми нещодавно втретє переформатували сайт для того, щоб включити новий інструментарій і працюємо над тим, щоб розшири більш популярні інструменти як “Можливості”. Напевно, встигати вбудовувати той позитивний зв”язок, який надходить від аудиторії та зовнішнього середовища.

ГУРТ: 5 слів, які характеризують вашу діяльність.

П’ять слів англійською мовою - be creative and connect with people. І не забувати орієнтуватися на результат, навіть коли процес теж стає своєрідним результатом.

ГУРТ: Чи слідкуєте за подальшим розвитком втілених проектів?

Коли ми реалізовували такий проект мікрогрантування, як SundayБОРЩ, то не ставили за мету відслідковувати результати проектів. Але оскільки ці проекти досі на нашій орбіті, то можна сказати, що велика частина з них працює і набула більш амбітних цілей для себе і далі розвивається. Проекти, які реалізуються через Спільнокошт, - це навпаки передбачено свідомо як принцип взаємодії з проектом, що після певного часу реалізації ми очікуємо звіти - і описовий, і фінансовий. Загалом, якщо це була вдала співпраця, яка збагатила і нас, і їх - якийсь досвід ми отримали, як реалізовувати Спільнокошт, вони пройшли з нами такі етапи, з якими раніше не зіштовхувалися, наприклад, дисципліна фінансового менеджменту. Тоді встановлюються такі відносини, коли підтримуємо зв’язки і працюємо на різних рівнях разом і таким чином теж відбувається відслідковування того, що з проектами відбувається. Просто через дорогу від нашого офісу працює благодійний магазин “Ласка”, який отримав грант - 14 тисяч гривень на Велика Ідея Fest в 2011 році і за два роки вони стали вони повністю самостійними. Приємно бачити їх щодня і знати, що цей проект було підтримано аудиторією, експертами, який отримав невелике фінансування, але насправді практика, включаючи нашу, підтверджує - краще починати з невеликої суми грошей, тому що це дозволяє зосередитися на тому першому, найбільш життєво важливому кроці, який команді було потрібно зробити. І коли вона проходить цей перший життєвий крок, то вже краще розуміється на своїх пріоритетах, може проаналізувати що працює, а що ні з тієї першої гіпотези під час продумування ідеї, відчуваючи проект на пракиці, вони є  готовими до більш тривалих зобов’язань з відповідним фінансуванням. Цю фазовість треба поважати, оскільки, вважаю, вона більш допомагає, ніж стримує.

ГУРТ:  Які маєте плани на майбутнє? 

Олександр Супрунець:  Шукати нові шляхи вдосконалення діяльності, нові інноваційні формули залучення ресурсів, розвивати ІТ-технології в Україні, продовжувати рух, незважаючи на всі труднощі.

*Спільнокошт – це практика колективного фінансування проектів, яка була відтворена та пристосована до української реальності за прототипом краудфандингу. 

Спільнокошт пропонує людям взятися за здійснення власних проектів, розраховуючи на матеріальну підтримку друзів, колег та товариств, зацікавлених у позитивних змінах. Механізм Спільнокошту захищає доброчинні наміри, діючи за принципом «все або нічого»: тільки той проект, що зібрав 100% потрібного бюджету до завершення зазначеного терміну, отримає кошти на здійснення. Якщо ж проект не зміг вчасно зібрати потрібну суму, всі кошти повернуться доброчинникам. (За матеріалами)

Спілкувалась: Аліна Кобенко
Фото biggggidea.com / Ганна Грабарська