Волонтерський рух – розповсюджене і популярне явище в Західній Європі. Допомагати на добровільних началах можна в будь-якій сфері – соціальній, культурній, правовій… Один волонтерський проект може об’єднати людей з різних куточків світу. Волонтерувати можна не лише самостійно, а, наприклад, подружньою парою. Як це зробило молоде українське подружжя з Києва – Ольга та Костянтин Шептунови. Оля і Костя за освітою – лікарі, працюють в медичних закладах. Це літо вирішили провести як волонтери міжнародного табору в Чехії, реставруючи старовинний замок.

ГУРТ поспілкувався з учасниками міжнародного волонтерського табору та дізнався про переваги міжнародного волонтерства, внутрішню мотивацію учасників та особливості міжкультурного спілкування.

^{Учасники міжнародного волонтерського проекту}

ГУРТ: Чому ви вирішили стати волонтерами?

Ольга: Бажання поїхати за кордон волонтерами виникло давно. Проте ми довго не наважувались зробити останній крок, оскільки не могли знайти відповідний волонтерський проект – надійний та цікавий саме для нас. До речі, читаючи на порталі ГУРТ про волонтерство, ще більше надихнулися, тому літню відпустку в цьому році не вагаючись вирішили присвятити волонтерству, а не їхати на відпочинок на море. Почали гуглити, шукати різні варіанти. Знайшли посилання на Міжнародну європейську організацію SCI, яка співпрацює з ЮНЕСКО. Найбільше нас цікавили волонтерські проекти, що стосувались відновлення історичних пам’яток, культурного спадку народу. А ще – в нас була потреба працювати руками та бачити кінцевий результат своїх зусиль, оскільки в Україні ми працюємо «головою». Переглянувши декілька варіантів, обрали волонтерський проект, що передбачав реставраційні роботи Державного замку Грабштейн у Градку над Нісоу, що у Чехії.

Костянтин: А Чехію ми обрали тому, що нас цікавить історія та культурна спадщина цієї країни. Ми вивчаємо чеську мову і в реальному часі хотіли отримати можливість спілкуватися з носіями мови, побачити країну не з туристичної сторони, а зсередини. Одна справа приїхати до країни як турист, прийти до замку на екскурсію, зовсім інша – жити і працювати тут. А ще – дуже хотілось спробувати допомогти в сфері, де ти не є професіоналом. Переконаний, навіть якщо така допомога не суттєва, але йде від людей, які мають щире бажання реально допомогти, вона дієва. Коли закінчився проект, я зрозумів, як це добре допомагати і бути корисним суспільству.

^{Замок Грабштейн у Градку над Нісоу, що у Чехії}

ГУРТ: Чи складно стати учасником міжнародної волонтерської програми?

Костянтин: Зовсім ні. Головне – бажання. Відповідно до програми, якою скористались ми, заявку на участь потрібно було подати не пізніше ніж за 6 тижнів до початку проекту, надіслати резюме та мотиваційний лист англійською мовою. Тривав конкурсний відбір – за умовами програми, участь в проекті могли взяти не більше 10 осіб. Організатори підтвердили нашу участь через три тижні після подання заявки. Ще ми мали сплатити реєстраційний внесок в розмірі 500 грн. За умовами програми, ми самостійно оплачували проїзд. Проживання, харчування та дозвілля – забезпечувались організаторами проекту і були для нас безкоштовними.

ГУРТ: В чому унікальність замку, який ви реставрували?

Ольга: Нам випала можливість долучитися до реставрації Грабштейну – готичного замку 13 століття, який було перебудовано у 16 столітті у ренесансному стилі. Всі реставраційні роботи виконувались під керівництвом професійних реставраторів. Варто зазначити, що у Чехії приблизно 500 палаців та замків, і всі вони належать державі. Традиційно замки виступають культурними осередками – тут проходять різні виставки, фестивалі, картинні експозиції, екскурсії з гідом для туристів. Час від часу відбуваються культурні вечори. Якщо говорити про Грабштейн, то під час нашого перебування тут відбулися Вечір французьких мушкетерів, Фестиваль старовинної музики та умінь, музичні концерти (класичної і сучасної музики). А щосуботи та неділі мають місце особливі заходи – так звані «Суботні страшення». Під час цих «страшень» всі співробітники замку переодягаються у привидів, роблять «страшний» мейкап і ходять по замку в проміжку з 20:00 до 22:00, лякаючи туристів, з’являючись у найбільш несподіваних місцях. А ще – розповідають страшні готичні історії. І туристи, і працівники замку дуже люблять такі дні, всі перебувають у піднесеному настрої, панує дружня, невимушена атмосфера.

Костянтин: За чеською традицією, господарем замку є пан кастелан. Його посада - «держатель ключів від всіх замкІв» – так про нього прийнято говорити. Користується повагою та шаною серед відвідувачів та працівників замку. Постійно живе у замку зі своєю родиною і завжди знає, «що» і «як» тут відбувається.

^{Ольга та Костянтин Шептунови, подружня пара, що взяла участь у міжнародному волонтерському проекті}

ГУРТ: Як складалися стосунки з іншими учасниками-волонтерами?

Ольга: Всі учасники – романтичні натури. Ну яка людина обере реставрувати замок? Загалом нас було 10 волонтерів, з яких – два керівника групи – чехи. Інші учасники – з різних країн: пари із Франції, Сербії, України (ми), один італієць та дівчинка з Росії. Мовою спілкування була англійська. Середній вік учасників – 20-30 років, серед нас були переважно студенти, які хотіли провести літній відпочинок з користю. Гадаю, в нас вийшла чудова команда!

Костянтин: Ми були 12-ою групою волонтерів, яка приїхала з різних країн, щоб допомогти. Для співробітників замку це традиційна практика – залучати влітку волонтерську працю. Такий волонтерський табір проходить тут кожного року. Місцеві, по секрету, нам сказали, що ми були найкращою групою. І, звісно, нам було це приємно чути. Працівники замку постійно дякували за допомогу, забезпечили хороші умови проживання, харчування і привітне ставлення. Жили ми в самому замку, багато спілкувалися з місцевими жителями. А одного дня ми працювали і пан кастелан сказав, що за 15 хвилин приїде Česká Televize – чеське національне телебачення знімати сюжет про міжнародних волонтерів у Грабштейні. І попросив нас поспілкуватися з журналістами. Ввечері вся наша команда сиділа біля телевізора та дивилась телесюжет про самих себе – було весело та незабутньо!

ГУРТ: В чому полягала ваша волонтерська праця?

Ольга: В основному ми працювали в саду замку. Доводилось прибирати і сам замок. За два тижні (саме стільки тривав волонтерський проект) ми зробили доріжку до ліфта для людей з інвалідністю (на візках). Прибрали замкову вежу. Прибрали повалені дерева, зарощу кущів, старі дерева, зробили стежки для прогулянок прохідними та чистими. Забезпечили замок зимовим опаленням і заготовили дрова для великого каміну замку.

Хлопці рубали дрова, а дівчата складали їх у так звані «їжачки» – спеціальні конструкції, що зберігають дрова взимку сухими та полегшують доступ до них.

Працювали 5 днів на тиждень по 7 годин. Субота і неділя – були вихідними днями, які ми проводили з користю – їздили околицями і сусідніми містечками, знайомились з культурними пам’ятками Чехії. Часто це був дуже активний відпочинок – наприклад, коли ми піднімались на гору Єштед і мали пішу прогулянку лісом.

Перший тиждень дівчата і хлопці працювали окремо, другий – усі разом. Кожного дня двоє людей працювали на кухні – цілий день куховарили і мали нагодувати всю команду, приготувавши сніданок, обід та вечерю!

Костянтин: До речі, «кулінарні дні» проходили дуже цікаво. В перший тиждень волонтери, що працюватимуть в парі на кухні, визначались сліпим жеребкуванням – щоб всі ближче познайомились один з одним. А наступного тижня у нас тривав конкурс національної кухні – кожного дня пара, що представляла свою країну, готувала на сніданок, обід і вечерю національну страву своєї країни. Відповідно того тижня ми мали п’ять різних «кулінарних днів» – чеський, французький, сербський, український та італо-російський. Ми з Олею приготували на сніданок львівський сирник, на обід – український борщ з квасолею, на вечерю – вареники з картоплею та цибулею за старовинним українським рецептом і за голосуванням посіли 1 місце разом з французами. Чому, безперечно, дуже зраділи!

ГУРТ: Поділіться своїми враженнями про місцевих жителів?

Ольга: Дуже вразило, що чехи люблять активно відпочивати – всією родиною на велосипедах виїздять за місто. Люблять піші прогулянки лісом, мають розвинену транспортну систему і обожнюють велоподорожі. Поїзди обладнанні спеціальними місцями для перевезення велосипедів, тут також продаються сімейні родинні квитки – для подорожуючих всією родиною на вихідні без обмеження відстані. Чехи дуже люблять свою культуру і історію, відвідуючи замки, палаци, які знаходяться поблизу їхніх домівок. На відстані 10-15 км від будь-якого селища обов’язково буде замок. А є замок – є культурна програма.

ГУРТ: Чим особисто для вас виявився корисним досвід волонтерства?

Костянтин: Корисним виявилось спілкування з представниками інших культур, обмін життєвим досвідом, поглядами на життя, командна робота... До того ж, ми організовували цікаві лінгвістичні вечори – шукали і порівнювали спільнокореневі слова в українській, сербській, російській та чеській мовах. Виникали цікаві дискусії! Розповідали вечорами традиційні національні казки. Грали в різні ігри. Багато спілкувалися, цікавились, як проходить студентське життя в Європі. Для багатьох учасників це був не перший досвід волонтерства.

Ольга: Переконана, якщо ти маєш можливість допомогти, це потрібно робити. Позитивні емоції по закінченню проекту та позитивний досвід волонтерства надихає нас наступного року свій вільний час знову присвятити волонтерській праці.

Публікацію створено в рамках проекту «Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп в реалізації культурних прав: багатство у різноманітті», що впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Європейського Союзу.

Читайте та коментуйте також за темою:

• З історії організації «Волонтери за Мир»
• Даниїл Майоров: мій досвід волонтерства в Індії
• Рецепт успіху волонтерської програми
• Неймовірний досвід Швеції: половина населення - займається волонтерською діяльністю