«Волонтерство – шлях до благодійності для кожного». Такою була тема ІІІ Міжнародної конференції Українського форуму благодійників, яка зібрала понад 250 учасників з України та з-закордону. Захід проходив у різноманітних форматах: дискусія, круглі столи, творчі майстерні, ток-шоу.

Загалом, суть та мету всього заходу можна визначити гаслом Європейського Року Волонтерства 2011: «Волонтер! Твори зміни» («Volunteer! Make a difference»).

Щоправда, на шляху до реалізації останнього виникає чимало перепон. І тут необхідним є перейняття досвіду та створення ініціатив, спрямованих на заохочення і визнання волонтерства як на громадському, так і на інституційному рівнях.

Сприяти цьому пообіцяв Адам Олів'є , координатор системи ООН, підкресливши: «ООН завжди буде сильним і постійним союзником волонтерського руху, адже в основі волонтерства лежать ідеали служіння і солідарності, віра в те, що разом ми можемо зробити світ кращим. У цьому сенсі ми можемо сказати, що волонтерство є виразом того, заради чого працює Організація Обєднаних Націй».

Як характерно для нових чи відносно нових явищ, зокрема для України, виникає проблема семантики понять, в даному випадку «волонтерства» та «волонтер». Так, одним із питань панельної дискусії було питання: «Волонтерсто та благодійність – дві сторони однієї медалі?».

Прозвучало три варіанти відповіді: «волонтерство – частина добродійності»(як і визначено в темі конференції), «благодійність – частина волонтерства» і думка про те, що «не варто плутати волонтерство та добродійність». Не все остаточно визначено і відносно так часто вживаного слова «волонтер». Деякі учасники конференції пропонували відповідно до традицій української мови вживати слово «доброволець».

Додатковим аргументом було те, що «волонтер» у своєму значенні асоціюється із військом та воєнними діями (первісно „волонтер - особа, яка добровільно поступила на військову службу”). Як зазначив після панельної дискусії один із іноземних учасників, його здивувала така невизначеність щодо понять, і це демонструє те, що в Україні остаточно не зрозуміли, що таке волонтерство.

Відповідно, якщо не зрозуміло остаточно що таке волонтерство, то ще важче визначити наскільки реально воно існує в Україні. На конференції був продемонстрований слайд із результатами дослідження волонтерства в Україні, точніше - «соціальний портрет волонтера», проведеного ТЦК серед неурядових організацій.

«Справжніх» же соціологічних досліджень волонтерства в Україні не проводилось - як слушно зауважив Василь Назарук, Школа соціальної роботи НаУКМА.

Джованні Моцареллі, координатор програми волонтерів ООН в Україні, зробив наступні висновки з почутого: «Протягом заключної дискусії були дуже цікаві розмови про волонтерство в Україні. Громадськість заявляє, що волонтерство є в Україні, інші- не погоджуються. Чому така різниця в поглядах?- все дуже просто. Деякі організації і багато людей в Україні. які готові до волонтерства, але все менше і менше організацій, які забезпечують волонтерство в Україні і володіють навичками справжньої роботи з волонтерами».

«1 – 2 волонтери можуть змінити діяльність громади». Безсумнівно, розвиток волонтерського руху безпосередньо пов'язаний із розвитком громадянського суспільства. На цьому наголошує і ключова ідея конференції: «волонтерство – капітал соціуму».  вважає Андрій Павлович, координатор ресурсного центру SALTO для країн Східної Європи і Кавказу.

Проте яким наразі є обличчя «капіталу»? Як показує реальний стан справ, і відповідно до вищезгаданого дослідження, більшість волонтерів в Україні – це студенти (71% станом на 2010р за даними ТЦК). Для студентів волонтерство – це можливість реалізувати та розвинути свій потенціал, забезпечити можливість успішної кар'єри в подальшому. І більшість намагається здобути таку можливість за рахунок міжнародного волонтерства. За словами Андрія Павловича, в першу чергу «молода людина думає про пригоду свого життя, щоб поїхати в іншу країну, побачити світ, помогти іншим людям і самому навчитися».

Тим часом, більше половини європейських волонтерів – чоловіки віком 30-50 років, вони освічені і мають постійну роботу. Тобто це люди, які завдяки своїм професійним знанням та досвіду здатні допомогти як спеціалісти. Залучення до співпраці такої категорії громадян є цілком можливим та реальним.

Це підтвердило і продемонстроване відео опитування перехожих щодо їх знань про волонтерство та готовності долучитися до нього. «Таким (волонтерським) організація потрібно більш відкрито про себе заявляти», - рекомендує один із опитуваних, адже простежується тенденція в тому, що багато громадян готові кілька годин на тиждень присвятити себе корисній справі (при наявності постійної роботи, сім’ї, дітей).

Євро 2012 – найбільш масштабний проект в Україні по залученню волонтерів. Унікальна можливість продемонструвати знання, навики, здобутий і перейнятий досвід – уміння з волонтерського менеджменту.

Актуальне питання було винесено на ток-шоу конференції «Волонтери «Євро 2012» - шанс для розвитку волонтерства в Україні». Більш детально див. про перебіг ток-шоу можна дізнатись тут.