В контексті не зовсім вдалих ініціатив міської ради із проведення конкурсу соціально-культурних проектів, надання фінансової підтримки громадським організаціям для покриття видатків на оренду приміщень, залучення фахівців, експертів і експертних організацій до розгляду та участі у вирішенні питань, що належать до повноважень міської ради, нова ініціатива – проведення Форуму із амбітною метою – зустріла певне скептичне ставлення у представників частини громадського сектору Львова.

Спробуємо з’ясувати у даній публікації, чи вдалось міським чиновникам забезпечити передумови для впровадження „якісного партнерства”.

Ідеї, що можуть змінити Львів?

Що таке якісне партнерство? Посадовці місцевого самоврядування у Львові по-різному говорять про партнерство і співпрацю з громадським сектором. З одного боку, є усвідомлення необхідності діалогу і співпраці, але нема спроможності до такого діалогу.

Необхідність діалогу з громадським сектором вбачається у „створенні сприятливих умов для участі громадськості у місцевому самоврядуванні, встановленні партнерських відносин між владою і громадськими об’єднаннями”.

Інколи видається, що розмови про такий діалог набувають яскраво забарвлених ознак панацеї або зручної для влади маніпуляції. Мабуть, важливіше, щоб у творенні таких „сприятливих умов” не створювались сприятливі умови для зловживань, перешкоди для діяльності цього ж громадського сектору або можливості для координації громадської думки у потрібних контекстах чи підтримки діяльності громадських організацій, які не входять „у чорний список міської ради”…

Зазвичай співробітництвом вважають узгоджені дії суб’єктів для досягнення спільної або взаємопов’язаних цілей. Узгодженість дій означає, що дані суб’єкти не тільки не роблять того, що перешкоджає досягненню спільної мети, але й погоджують власні дії між собою, щоб досягти мети в якнайкращий спосіб. Партнерство – система взаємовідносин, яка ґрунтується на переговорах та пошуку взаємоприйнятних рішень у врегулюванні відносин між суб’єктами партнерства. Головним інструментом забезпечення згоди є консенсус, що досягається в ході діалогу (коли партнери чують один одного і розуміють). Довіра є невід’ємною умовою та першим кроком до реального співробітництва. Голосні меседжі про довіру, партнерство і невтомне бажання влади бути ближчим до громади сьогодні звучать так часто, що інколи втрачають своє значення, перетворюючись у звичайну банальність.

Безумовно, розуміння очевидного – кошти міського бюджету, зокрема для громадських організацій, повинні надаватись на конкурсних засадах, дало певні позитивні зрушення, але навряд чи привнесло суттєві системні зміни. Формування міських програм щодо покращення співпраці та діалогу з громадським сектором Львова й надалі відбуваються в односторонньому порядку: виконавчі органи розроблять, а представницький орган затверджує пріоритети без щонайменшого обговорення цих пріоритетів із представниками цього ж громадського сектору.

Й досі для широкої громадськості не зрозумілий такий „діалог”, а інколи й доволі дивний. Наведемо деякі конкретні приклади такого діалогу.

На жаль, пропозиції громадських організацій про створення консультативно-дорадчих органів – громадських рад – є не зовсім важливими, адже майже два роки положення ніяк не можуть затвердити представники територіальної громади – депутати міської ради. Причини неможливості врегулювання механізму функціонування однієї із форм безпосередньої демократії з’являються щораз нові, а публічного діалогу майже немає.

Прикро, але й жодного публічного обговорення можливостей для покращення співпраці та діалогу місцевої влади та громадськості, які б ініціювала міська рада, за останні два роки не відбулось. Можливо, Форум стане поштовхом для усвідомлення необхідності діалогу і партнерства?

В контексті маніпуляцій і перетворення інституту громадських слухань у такий собі цирк, наприклад, завчасне забезпечення широкої участі у них представників теплопостачальних підприємств або перевізників, створюється своєрідна бутафорія „громадської активності” та ілюзія участі членів територіальної громади у прийнятті рішень. Не менше запитань викликає практична реалізація права громади на участь у місцевому самоврядування через механізм місцевої ініціативи…

У контексті „відкритого діалогу” громадські організації сумнівної репутації навіть отримують чималі земельні ділянки (!) для будівництва житлових будинків або півмільйонні транші без проведення конкурсів чи тендерів, зокрема для розробки стратегії розвитку міста Львова. Або ж широко поширені схеми надання новоствореним або цілком формально-існуючим громадським організаціям приміщення, які через певний час потрапляють на ринок дорогої комерційної нерухомості. Чи не подвійні стандарти це, шановні панове?

Напевно, найочевиднішою ідеєю, яка може змінити Львів – це проведення системних реформ в управлінні містом, створенні реальних механізмів участі громадськості у прийнятті рішень, підзвітності і відповідальності посадових осіб і міських депутатів перед територіальною громадою. Чи готова місцева влада до такого діалогу?

Передумови проведення Форуму

Амбіційне твердження про Форум як дебютну інновацію міських райців – занадто голослівне. Необхідність пошуку нових і ефективніших форм діалогу і партнерства – виклик сьогодення для впровадження реальних системних змін.

Подібні заходи проводили останнім часом в Україні, зокрема й донорські організації. Використання й адаптація кращих здобутків у новому форматі виявилась не найгіршою спробою, яка є й одночасно серйозним і відповідальним викликом міській раді.

Отож, Міський голова підписує розпорядження „Про утворення робочої групи з підготовки та проведення Форуму соціальних інвестицій” № 414 від 04.09.2008 р.

Цікаво, що оголошення про проведення конкурсу було зроблено того ж дня, яким було датовано створення робочої групи відповідним розпорядженням міського голови. У практиці діяльності міської ради такі розпорядження прийнято оприлюднювати на офіційному сайті через 4-5 днів із моменту їх підписання, якщо не через місяць (таки випадки інколи трапляються у буденні міста).

Відповідно до цього розпорядження утворено робочу групу з організації та проведення Форуму соціальних інвестицій у м.Львові у складі: 13 посадових осіб Львівської міської ради, 3 представників постійних комісій Львівської міської ради, 3 представників громадських організацій. Є серйозні застереження щодо окремих членів цієї групи у розумінні питань діалогу і партнерства влади і громадськості, розумінні суті поняття „громадянське суспільство”.

Робочій групі доручено розробити план заходів з організації та проведення 24-25 жовтня Форуму соціальних інвестицій та підготувати пропозиції щодо їх фінансування. Зрозуміло, що план заходів чи інші „продукти” діяльності цієї робочої групи були недоступні широкій громадськості. Ймовірно, що ця робоча група також виконувала функції конкурсної комісії (чи незалежного журі) з відбору проектів громадських організацій.

Як зазначено у публічному оголошенні, „на розгляд незалежного журі конкурсу громадські організації представлять власні ідеї”, а рішення щодо проектів приймає „конкурсна комісія з розгляду проектів”. У відповідному розпорядженні міського голови інформація про створення будь-якої конкурсної комісії чи незалежного журі немає.

Хто ж тоді проводив оцінювання проектних пропозицій громадських організацій Львова?

Головними критеріями були: вміння якісно подати суть та переваги проекту (30 балів), актуальність для Львова поставленої проблеми (20 балів), відповідність передбачених заходів декларованим меті та завданням (20 балів), інноваційність у вирішенні поставленої проблеми (15 балів), обґрунтованість витрат, передбачених у кошторисі (15 балів). Чи відповідали проекти, які були представлені на Форумі цим критеріям? Адже, відповідно до задекларованих критеріїв оцінки проектів попередній досвід громадських організацій у відповідній проблематиці і їх фаховий рівень – не був визначальним. Внаслідок цього серед 24 проектів, які представили на Форумі, були проекти без особливого розуміння самої проблематики чи попереднього досвіду організації у відповідній сфері.

Яка ж була справжня мета Форуму? Спершу організатори Форуму не зовсім її чітко визначили: представлення бачення соціальних проблем міста або ідей щодо шляхів розв’язання актуальних для міста проблем? Очевидно, що ідеї розв’язання актуальних проблем міста і соціальна проблематика – цілком різні пріоритети.

Зауважимо, що, наприклад, Центр „Наше право” надсилав письмовий запит щодо надання інформації про проведення Форуму, зокрема проведення засідань з розгляду проектів громадських організацій та засідань робочої групи, персональний склад незалежного журі, а також положення (регламент) його діяльності, який залишився без відповіді. Інші представники громадських організацій також звертались до робочої групи з проханням залучити їх до спостереження за проведенням відповідних засідань.

Виникає цілком резонне запитання: за якими принципами оголошувати і проводити потенційно майбутній Форум? Мабуть, важливим є дотримання засад прозорості та об’єктивності, а не доцільності чи „суспільної моди”, „медійної привабливості тематики”?

Проведення Форуму

Медійний супровід Форуму проводили у „кращих традиціях” міської ради. Сподівання про статус Форуму як „топ-події” у громадському житті України виявились дещо перебільшеними.

Місце проведення і формат Форуму видався вдалим, але виникли інші проблеми – очікування широкої зацікавленості представників донорських організацій та місцевого бізнесу до Форуму виявилося не зовсім адекватним медійним анонсам і брифінгам.

Не зрозумілою із самого початку була процедура відбору представниками донорських організацій цікавих для них проектних ідей. Як відомо, у донорських організаціях існує доволі чітка процедура прийняття до розгляду проектних пропозицій та затвердження їх фінансування, яке проводять відповідні експертні ради (правлінням, наглядовими радами тощо). Або участь міської ради в таких проектах: у формах листів-підтримки, відповідного фінансування, якщо фінансування, то в яких обсягах?

Представлення напрямів діяльності фондів була зрозумілою для багатьох організацій, які працюють у громадському секторі не перший рік. Пріоритети українських і міжнародних фондів доступні у мережі Інтернет, а їхні активності і результати діяльності відомі широкій громадськості.

Загальне враження про якість презентацій і представлених проектів свідчить радше про інституційну слабкість громадського сектору Львова, аніж про впливовість і комплексність розуміння вирішення проблем розвитку міста Львова.

Хепі-енд

Громадські організації мали добру нагоду презентувати свою діяльність, розуміння окремих міських проблем та шляхів їх розв’язання.

Влада – добрий майданчик для висловлення декларацій про діалог і громадське партнерство.

Донори мали можливість побачити презентації громадських організацій і почути наміри влади бути відкритою для громадянського суспільства.

Можливо, донори нададуть підтримки окремим проектам. Але це лише – оптимістичне припущення…

Яким далі буде „якісне партнерство”, покаже час…