Дрогобиччина була й залишається особливим регіоном (і не лише завдяки всесвітньо відомим курортам Трускавця, Моршина, Східниці), на мапі у центрі Європи: розташована на перетині європейських, людських, бізнесових, культурних, історичних стосунків, і досі зосереджує в собі усі позитиви та негативи центральноєвропейського сьогодення.
За експертними оцінками рівень ксенофобії в Україні не перевищує рівня в інших посттоталітарних країнах. Більше того, він є меншим, ніж у Росії, Румінії, Польщі, Угорщині, Словаччині. Хоча випадки ксенофобії відносно росіян, євреїв, кримських татар, ромів та іммігрантів з Кавказу, Азії та Африки є досить частими. Ми були свідками актів вандалізму відносно російських та іудейських святих місць та символів, іноді відбуваються такі ж акти стосовно українських святинь та символів. Непоодинокими є публікації з помітним відтінком расової нетерпимості, відвертої ксенофобії. Загалом існують невеликі групи людей (їх ще називають “професійними українцями, росіянами чи євреями”) які ображають один одного на сторінках власних газет, як правило, з невеликим накладом. Тут варто згадати вислів Артура Шопенгауера, про те, що убога людина, яка не має чим гордитися, хапається за єдине можливе і гордиться своєю національністю.
Всі ці ознаки притаманні й Прикарпаттю – землі славетних Юрія Дрогобича-Котермака, Івана Франка, Бруно Шульца та багатьох інших високодостойників.
Про проблеми толерантності, расової терпимості та запобігання проявів ксенофобії йшлося під час проведення круглого столу “У партнерстві за толерантність”, що відбувся у м.Дрогобич. Ініціатором проведення цього заходу була Асоціація “Нові Горизонти”- регіональне об'єднання громадських організацій Дрогобиччини. Його учасниками стали представники та фахівці ЗМІ, посадовці, освітяни, молодь, що навчається, підприємці і фермери, лідери громад та НУО, правники, представники меншин, керівники силових структур міста. Учасники круглого столу обговорювали наступні питання:
Учасники зустрічі стверджували, що незворотність демократичних перетворень на місцевому та регіональному рівні, зокрема на Дрогобиччині, передбачає якнайширшу участь громадськості у процесі розробки, ухвалення та прийняття важливих для територіальних громад етнічнотерпимих рішень. Позаяк публічна діяльність місцевих органів влади та самоврядування не може бути ані ефективною ані успішною без широкої підтримки та участі громадськості .Усвідомлена громадська активність є запорукою того, що воля громад та окремих громадян не буде ігноруватися владою, а виконання нею суспільно важливих для територіальної громади рішень буде контрольованим. Це особливо важливо для полікультурного та полінаціонального Дрогобича
Лідери громадських об'єднань акцентували увагу на тому, що недостатня поінформованість громадян у регіоні Підкарпаття та нерозуміння органами влади та місцевого самоврядування основних засад діяльності, функцій та завдань громадських організацій стосовно захисту інтересів національних меншин та запобігання проявів расової нетерпимості та ксенофобії гальмують процес сталого розвитку демократичних перетворень на Дрогобиччині, стримують розвиток громадянських ініціатив та втілення пропозицій народної дипломатії
Правоохоронці, й експерти вказують на недосконалість законодавчої бази. Тільки у квітні 2008 року, після того, як масштаби проблеми стали кричущими, вперше за багато років застосували 161-у статтю Кримінального кодексу, що карає за злочини на ґрунті ненависті (вона фігурувала у вироках убивцям уродженця Ніґерії восени 2006 року та хуліганові, який восени 2007 року побив японського туриста). У травні 2008 року за цією ж статтею засуджено молодих людей, які у квітні 2007 року забили на смерть корейця. Та, попри винесені вироки, формулювання статті таке невдале, що застосувати її доволі складно. Від початку 2008 року у Верховній Раді було зареєстровано чотири альтернативних законопроєкти, покликані уточнити формулювання та посилити відповідальність за злочини на ґрунті ненависті (існує також п’ятий, іще не зареєстрований у парламенті, законопроєкт). Отож, дискусія довкола реформування законодавства у цій царині перейшла у практичне русло.
Зокрема, на зустрічі прозвучала інформація й про те, що юридичне поняття національних меншин, дане в ст.3 Закону “Про національні меншини в Україні”, є недосконалим. Воно не охоплює дійсної етнічної ситуації в Україні й панівної після Другої світової війни тенденції етнічної гетерогенності, яка передбачає забезпечення можливості самовизначення етносів. Загальним принципом державної етнополітики має стати забезпечення всім без винятку мешканцям України певного рівня реалізації громадянських, політичних, соціальних, економічних і культурних прав у поєднанні з широкою програмою сприяння розвитку культур і мов тих етносів, які були штучно ослаблені за умови, що таке сприяння не зачіпає прав інших етнічних груп. Закономірним, на думку учасників круглого столу, є подолання стереотипу, згідно з яким прагнення громадян до свободи та захисту прав національних меншин неминуче призводить до конфлікту зі структурами влади.
Зустріч учасників, на їх переконання, значно розширила знання на тему переваг, які дає Україні процес попередження проявів дискримінації та зловживань посадовців, а також показати, у який спосіб українські регіональні інституції у партнерстві з громадою можуть використовувати можливості розвитку, які відіграватимуть важливу роль у процесі зниження дискримінації та запобіганню ксенофобії на місцевому та загальноукраїнському рівнях. Концепція зустрічі та створені під час її проведення практичні рекомендації для органів влади та місцевого самоврядування зумовили полегшення її учасникам розуміння деяких викликів і труднощів, перед якими постане Україна на шляху до європейських цінностей, головно, що стосується зменшення рівня дискримінації та етнічної нетерпимості як чинника, що гальмує демократичні перетворення.
Круглий стіл відбувся за проектом Асоціації “Нові Горизонти ”Етнічне взаємосприйняття– шлях демократичного розвитку”, у рамках Проекту за підтримки Фонду розвитку українських ЗМІ Посольства США в Україні.
Автор: Олександр Магльона
Коментарі