Опрацювавши 100% голосів, ЦВК України оголосила офіційні результати президентських виборів України 2010 року, згідно з якими новим Президентом України став Віктор Янукович, отримавши 48,95% голосів виборців. Відтак Юлія Тимошенко зі своїми чесно заробленими 45,47% змушена задовольнитись роллю переможеної. Начебто і вибирати не було з кого, однак, щонайменше частина виборців, самодостатня та політично свідома, відчуває себе обманутою, хвилюється за майбутнє своєї країни та своє місце в ній.

Чи послідують за передвиборчою риторикою та гострим соціальним популізмом реальні дії влади?

Чи зміниться зовнішня та внутрішня політика України?

Продовжать зводити порахунки один з одним найвпливовіші політики країни чи все ж таки зуміють дійти консенсусу?

Якими будуть відносини між Україною та Європейським Союзом в найближчому майбутньому та в далекій перспективі?

Публічна подіумна дискусія за темою «Україна після виборів: як розрубати «гордіїв вузол» української політики?», організована Представництвом Фонду ім. Г. Бьолля в Україні, мала на меті якщо не дати чітку й врозумливу відповідь на дані запитання, то, хоча б, спробувати їх прояснити.

Референтами даного заходу були:

Тарас Чорновіл, народний депутат України (позафракційний)

Андрій Єрмолаєв, політолог, Київ

Юрій Дуркот, вільний журналіст, публіцист та перекладач, Львів

Вальтер Кауфманн, Фонд ім. Гайнріха Бьолля, Берлін

Модератором зустрічі виступив відомий журналіст та публіцист Віталій Портніков.

Одна з позицій, окреслена дискусією, стосувалась майбутнього шляху розвитку України. Можливо, новим Президентом буде запропонована краща економічна модель? Чи ж, навпаки, країну поглине друга хвиля олігархізації? Навряд чи слід чекати такого розвитку подій, адже рейтинг владних сил невпинно падатиме в усіх регіонах країни, особливо після відкладення місцевих виборів на невизначений термін, що цілковито перечить Конституції.

Ще один цікавий момент: чи можливе співробітництво Президента Януковича з прем’єром Тимошенко? Якщо «так», то найперше, що чекає на даний «тандем», несприйняття сходом України першого та гостра критика другої зі сторонни заходу. Утім, з першими ж успішними зримими результатами, здавалося б, неможливої співпраці, зародиться довіра до кожного з них в раніше непопулярних регіонах.

Яких дій Європейської Унії слід очікувати тепер? Яким буде поступ Європи з обранням українцями Президента, що в ході предвиборчої кампанії позиціонував себе противником вступу до трансатлантичних структур? Та, зрештою, якого зовнішньополітичного вектору дотримуватиметься теперішній глава держави? Найнеправильнішою реакцією Європейського співтовариства буде відвернутися від України, адже одного з основних стержнів західної культури та ідеології, а саме, демократії, було дотримано: спостерігачі Заходу засвідчили легітимний та вільний перебіг виборів. В данному контексті, за рівнем дотримання виборчої демократії серед країн колишнього радянського табору найкращими результатами можуть похвалитися саме Україна та Молдова, обійшовши навіть Грузію.

Учасник дискусії Тарас Чорновіл та модератор Віталій Портніков

Досить цікаво пролунала одна з тез заходу «Кому довіряє пересічний українець?». Ймовірніше за все, він більше не довіряє Президенту, прем’єр – міністру, місцевій владі, своєму роботодавцю; можливо, лишилась довіра до себе та до своєї родини. Міркуймо далі: Президент не довіряє прем’єру, прем’єр не довіряє Президенту, обоє не довіряють спікеру, немає довіри між законотворцями та урядовцями. Отож, чи потрібна політична еліта країні, в якій громадянин не довіряє державі, а держава не довіряє громадянину? Залишилося не проясненим, опинилося «за кадром».

Довідкова інформація:

Фонд ім. Гайнріха Бьолля є німецьким ліво – ліберальним політичним фондом, близьким до Партії Зелених Німеччини. Представництво даної неприбуткової організації розпочало свою роботу в Україні у квітні 2008 року. До пріоритетів роботи Представництва в Україні належать: сприяння демократії і громадянському суспільству, політична освіта для громадян, захист клімату, статева рівність та гендерна політика, захист прав людини. Свої цілі фонд досягає шляхом проведення публічних дискусій, конференцій, семінарів, круглих столів, а також через підтримку громадських ініціатив.

Фотографії Марини Соловйової