Ось уже кілька місяців, як тема грипу викликає неабиякий резонанс у ЗМІ. Засилля різнобічної, часто істеричної інформації призводить до того, що хочеться правдивого, простого пояснення ситуації та щирої поради. То що ж насправді відбувається нині в Україні?

Об’єктивна реальність насправді така: грип, звісно ж, є, але грип цей – передусім політичний. У період передвиборчої гонитви така ситуація політикам, природно, на руку, як чудовий спосіб публічної реалізації. Думаю, якби цього грипу не було, то його варто було б вигадати. Слава Богу, сьогодні немає повені, і нікого особисто не треба рятувати, чи, наприклад, пожежі. Однак маємо сезонно-загрозливий грип, і можна перед телекамерами власноруч розвантажувати літаки з медикаментами… Опозиція звинувачує тих, хто при владі, мовляв, давно було звісно про наступ “свинячого грипу”, однак нічого не зроблено, аби запобігти біді. Влада ж демонструє протилежне, свідкуючи про свою турботу, та представляючись електорату у вигіднім світлі. Зручний цей грип і чиновникам, і медичному бізнесу – фармацевтичні кампанії дістають на цьому немалі гроші.

Тож і їм тепер живеться непогано. З духовно-психологічної точки зору зрозуміло, що ситуація в Україні аж занадто нагнітається, тому добре, що в останній час істерія дещо вщухає. Очевидно, що інтерес до цього сюжету в громаді потроху стишується. Люди втомились від даної теми, втомились лякатися.

І слава Богу! Аби лишень посіяна паніка не дала свого плоду, і владці повернули нарешті стерно у зворотній бік. Те саме стосується і колег-журналістів (кажу “колег”, бо й сам являюсь членом Національної спілки журналістів України). Іти на поводі у тих, кому вигідна паніка в суспільстві, небезпечно. Я ж маю досвід, коли будучи запрошеним на інтерв’ю стосовно епідемії до однієї з газет, і попередивши, що інформація носитиме більше позитивний характер, одразу відчув як згасає журналістський ентузіазм співрозмовниці, і дізнав у відповідь: “Знаєте, треба б порадитися з головним редактором, чи пропустить він позитивний матеріал… Щоб марно не працювати…

Сьогодні нам слід застерігати, попереджувати людей…” Нажаль не всі знають, що саме нагнітання паніки перетворює епідемію в пандемію. Тож шкода, що деякі журналісти “подекуди ще в нас часом” грішать проти совісті, друкуючи замовні матеріали. Втім, це окрема й болісна тема. Сьогодні ж про інше, а саме про результати нагнітання переполоху. Думка насправді матеріальна. Створення атмосфери паніки та страху призводить до нервового стресу, до гнітючого стану депресії в масах людей. І як результат – тотальне зниження імунітету, що лише сприяє розвитку хвороб.

Будь-який імунолог вам скаже, що стрес, депресивний стан, призводить до вироблення організмом людини кортизолу та молочної кислоти. Таким чином, організм фактично вмикає механізм самознищення. Кортизол медики називають “гормоном смерті”. Відомо, що від сильного страху людину можуть обсісти навіть воші. В кожному з нас є паличка Коха, ракові клітини, різні грибки, та не у всіх розвиваються туберкульоз, онкозахворювання, мікози тощо. Від страху імунітет людини падає, і хвороба перемагає. Якщо людина перебуває в депресії, викликаній передчуттям лиха, загрозою великої біди, то припиняється навіть ріст клітин. Тож депресивний стан є поживним ґрунтом для розвитку будь-яких вірусних інфекцій, зрозуміло, і “свинячого грипу” також… І навпаки, якщо людина знаходиться в стані миру, радості, в стані духовного піднесення (особливо ж любові!), то організм виробляє так звані “гормони щастя” – ендорфіни: серотонін та інші, які мають силу зупинити навіть ріст ракових клітин, не кажучи вже про створення природного бар’єру проти будь-якого вірусу.

Наведу приклад з історії. Коли у 1771 році в Росії лютувала морова язва, сиріч чума, то головною причиною пандемії була саме паніка серед народу. В Москві помирало до 900 людей на день. Влада виявилася неспроможною керувати поспільством. Трупи лежали просто на вулицях, їх уже навіть не ховали. В церквах не правилося. Коли місцевий єпископ, виконуючи розпорядження не дозволяти великого скупчення людей, закрив доступ до ікони Божої Матері Іверської – натовп просто розтерзав владику. Мала місце повна деморалізація суспільства, фактично ж – бунт. Граф Григорій Орлов (фаворит Катерини II) прийняв рішення їхати в Москву, аби приборкати паніку. Коли Катерина намагалася стримати його, застерігаючи: “Ти ж захворієш!” – він спокійно відповів “Ні!”, вимовивши історичну фразу, яку варто було б знати сьогодні й українцям: “Кращий засіб від страху є вигляд людини безстрашної…”

Метою Орлова, закоханого в імператрицю, було саме підняття духу народного та припинення паніки. І це йому вдалося. В Москві він продемонстрував безстрашність, упевненість, твердою рукою почав наводити порядок. Наказав відновити служби Божі, бити у дзвони, організував похоронні команди з засуджених на смерть, пообіцявши тим, хто виживе, прощення і свободу. Підвищив платню та підняв моральний дух лікарів тощо. Жорстко присікав усілякі панічні чутки та розмови… Паніку було переможено, і за два місяці пандемія в Москві вщухла. Граф Орлов повернувся в Санкт-Петербург переможцем, на його честь була відчеканена медаль. Відома й ще одна історична фраза того часу, тепер уже самої імператриці: “Таких героїв народжує Російська земля!” Побільше б і нам таких героїв. Саме ось таку поведінку сьогодні варто було б практикувати нашим державним мужам…

До речі, засоби масової інформації повідомляють, що у Польщі та Болгарії потерпілих від грипу не менше, аніж в Україні. Та паніка серед населення шириться лише у нас. Як людям захищатися сьогодні від хвороби? Захист від грипу має відбуватися на трьох рівнях: духовному, душевному та фізичному. На фізичному рівні людина може захистити себе, ведучи рухливий спосіб життя, харчуючись здоровою їжею, частіше спілкуючись з природою, загартовуючи свій організм холодною водою (раджу приймати контрастний душ уранці та мити ноги холодною водою до колін на ніч) і таке інше. Певна річ, стануть у пригоді й народні методи лікування (той же мед, часник тощо). До речі, відомо, що гормони щастя ми можемо отримати також і споживаючи шоколад. На душевному рівні (розум, воля, емоції) – це позитивне мислення, перебування на високих позитивних емоційних тонах. Важливо зрозуміти, що від нашого налаштування на добре, залежить і наш фізичний стан. І на найвищому рівні – духовному – це молитва серця.

Наукою підтверджено, що найвищий викид ендорфінів у кров відбувається саме під час молитви – коли людина розкрита перед небом у самозреченні та любові, коли серце зігрілось, і тепло до Бога промовляє. Сльози розчулення в очах, мир і радість у серці – ось найдієвіші ліки від будь-яких хвороб. Треба зрозуміти, що з нами нічого не може статися окрім того, що допустить нам Бог. Тож віддаймося в руки Божі, довірмося Йому повністю, і благодать Божа, вселенська енергія добра, життя, любові збереже нас від усякого зла.

www.vedmedenko.org