Інформація щодо останніх правових актів загальнодержавного значення здебільшого подається з погляду політиків, їхніх позицій. Проте і питання ліквідації окружного адміністративного суду м. Києва, і заборона Нацбанком видачі вкладів депозитів уже стосується і питання незалежності судової системи України, і прав людини. Ці питання уже є такими, які стосуються кожного громадянина і загалом прав людини в нашій державі. Ці питання уже виходять за межі «політичних», їх слід оцінювати на предмет того, як вони вплинуть на законність та права людини.

Завдяки Указу Президента № 922/2008 ліквідовано окружний адміністративний суд Києва, який розглядає питання скасування актів на предмет незаконності усіх центральних органів виконавчої влади, які тепер можуть органи влади без наказано приймати. Через ці дії завдано удару по судовій системі, суддях, довіра громадян до судової системи знижується. Чимало громадян останніми днями звернулось до банків за достроковою видачею банківських депозитів, проте з 13 жовтня вони не мають змоги їх отримати. Багато із них звертаються за консультаціями щодо таких дій до правозахисників.

Банки посилаються на Постанову Національного банку України «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» №319. Зокрема, цією Постановою заборонено достроково видавати строкові депозити, лише у разі завершення строку договору. Проте такі дії суперечать статті 1060 Цивільного кодексу України (далі – ЦК). Частина 2 ст.1060 ЦК передбачає: за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

У такому разі (ч.3. ст.1060 ЦК) вкладник отримує менші проценти за вкладом – у розмірі вкладів на вимогу. Проте відмовити у достроковому поверненні вкладу фізичній особі, навіть строкового, відповідно до Цивільного кодексу України, забороняється. Щодо юридичних осіб – такі умови можуть бути передбачені лише у договорі. Більше того, якщо банки таку умову передбачають у договорі – вона є (відповідно до ч.2.ст.1060 ЦК) нікчемною.

Також Постанова забороняє повертати депозити навіть за строковими договорами, строк яких завершився. Якщо строк завершився, проте вклад не забрали, то відповідно до ч. 4 ст.1060 Цивільного кодексу вважається, що вкладник продовжив договір. Якщо інше не передбачено договором, він тепер вважається внесеним на умовах вкладу на вимогу, тобто особа може забрати у будь-який час свій вкладі відсотки.

Згідно з ч.4.ст.1060 ЦК, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором. Оскаржити Постанову до суду поки що неможливо, як і будь-якого іншого центрального органу державного управління, цим вдало користується Банк. Тому що завдяки Указу Президента № 922/2008 ліквідовано окружний адміністративний суд Києва, який розглядає питання скасування актів Нацбанку відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідні звернення щодо опротестування цієї Постанови готуються до органів прокуратури. Виконання явно незаконних актів, які суперечать Конституції та законам, - справа кожного банку. Цивільний кодекс України після Конституції є другим по юридичній силі актом, який стосується цих відносин. Відповідно до ч.2.ст.4 кодексу, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Більше того, банки, які порушують умови договору банківського вкладу, можуть очікувати численні відшкодування збитків і моральної шкоди громадян. Адже, якщо, громадянин, який не зміг сьогодні повернути вклад і планував на ці кошти, наприклад, придбати автомобіль, може вимагати у суді покриття різниці цін, якщо вони за цей час зростуть, а також відшкодування моральної шкоди. При цьому в більшості державах у період кризи розшукуються кошти на підтримку економіки, банківську систему, певні рішення, а не здійснюється це за рахунок громадян.

Те, що громадяни не вірять своїй державі і зчиняють паніку, у цьому винна відсутність довіри до держави та здатності вирішити її посадовцями проблеми, проте це не може бути підставою для обмеження прав людини чи ігнорування законів.

Ще жодну державу, політика чи економіку не врятували недалекоглядні дії, в яких відсутня фахова юридична оцінка на предмет законності , які масово і публічно порушують права людини.