Увiйти
А вони працюють: де Львівська ОДА ховає свої акти?
01.12.2009
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір (ст.34 Конституції України). Це положення є відправною точкою для побудови демократії та громадянського суспільства, про що зараз стільки говориться та активно імітується. Адже отримання вичерпної інформації про те, чим займаються органи державної влади, в яких розмірах, у який спосіб і в чиїх інтересах вони користуються владними повноваженнями є чи не єдиним стримуючим фактором від зловживань. Дії, що мають юридичне значення, оформляються у вигляді передбачених законом правових актів. Отже, отримавши доступ до актів, які продукує той чи інший орган, ми дістаємо прямі, точні і достовірні відомості про його діяльність, в більшості випадків, набагато цінніші, ніж офіційні повідомлення посадових осіб, в яких завжди все «під контролем» і завтра буде зроблено.
З огляду на це, ми вирішили поцікавитися актами Львівської обласної державної адміністрації… і стикнулися з проблемою: а де їх знайти.
Як можна ознайомитися з нормативно-правовими актами ЛОДА?
З таким цікавим питанням, після безрезультатних пошуків в бібліотеках та Інтернеті, ми звернулися до ЛОДА в інформаційному запиті. І отримали не менш цікаву і, головне, несподівану відповідь. Виявляється, дорога Львівщино, на твоїх теренах виходить Бюлетень офіційної інформації м. Львова, де наче б то розміщуються акти ЛОДА, які стосуються прав та обов’язків громадян або мають загальний характер, а крім того, - на офіційному веб-сайті облдержадміністрації www.loda.gov.ua
Історія з бюлетнем
Як свідомі громадяни, які прагнуть ознайомитися зі своїми правами і обов’язками, ми відразу кинулися шукати міфічний Бюлетень офіційної інформації, але в жодній бібліотеці про такий не чули. У вільному продажі – теж нема. Ми звернулися з іншим запитом до ЛОДА з проханням пояснити де ж поширюється цей Бюлетень і як його можна знайти? Відповіді по суті не дали, але примірник МИНУЛОРІЧНОГО ВЕРЕСНЕВОГО номеру прислали, з якого ми дізналися: його можна передплати (59 грн. за півріччя). А ще він виходить накладом у 1000 примірників, жоден з яких не знаходить дороги до бібліотеки. І найцікавіше: у присланому номері немає жодного (!) правового акту ЛОДА
Історія з веб-сайтом
Відсилання шукати акти ЛОДА на їхньому офіційному веб-сайті можна сприймати хіба як жарт, оскільки, станом на 30.11.2009р., посилання „Розпорядження, накази, акти” містить інформацію про продаж на аукціоні земельних ділянок несільськогосподарського призначення, тоді як жодних актів там немає. Але працівники ЛОДА, очевидно, мають гарне почуття гумору й у відповідь на окремий запит із зазначеним вище зауваженням, вони знову відповідають, що акти нормативного характеру розміщені на веб-сайті. Може вони дійсно в це вірять? Так переконливо пишуть: «Оприлюднення інформації на Веб-сторінці облдержадміністрації здійснюється з дотриманням Порядку оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади (затвердженого КМУ від 04.01.02)».
Ніхто за язик їх не тягнув, але якщо бути чесним, то оприлюднення інформації на веб-сайті ЛОДА радше порушує цей Порядок. Там розміщено, в кращому випадку, 60 відсотків передбаченої ним інформації. Проте, це вже інша історія, тому повернемось до оприлюднення актів.
Історія з іншими ЗМІ
«Одночасно зазначаємо, що відповідно до Регламенту ЛОДА … розпорядження нормативно-правового характеру також оприлюднюються у визначеному головним розробником друкованому засобі масової інформації.» Ще б написали: шукайте і знайдете.
Висновки: щоб дізнатися про свої права та обов’язки, що передбачені нормативно-правовими актами ЛОДА, мешканець Львівщини повинен звернутися з окремим запитом до цього «відкритого» і «прозорого» органу з проханням прислати всі акти, що не гарантує успіху (Вас завжди можуть скерувати на «сайт»). Або може передплатити Бюлетень офіційної інформації м.Львова, де МОЖЛИВО вони розміщені.
Є й третій варіант: він може передплати всі місцеві ЗМІ і відстежувати в котрому з них «розробники нормативно-правового акту» вирішать його опублікувати. Якийсь біг з перешкодами, а не механізм реалізації конституційного права знати свої права та обов’язки.
В ЧИСЛЕННИХ положеннях законодавства, які зобов’язують ЛОДА публікувати розпорядження Голови та накази керівників відділів та управлінь, що містять права та обов’язки або мають загальний характер, працівники ЛОДА напевно так само «добре орієнтуються» як і на своєму веб-сайті. Тому, напевно, населення Львівщини позбавлене можливості познайомитися з найважливішими юридичними документами. Може є й інші причини, але тут кожен думає сам. Ми ж повідомляємо факти.
Коротко про ненормативні акти
Крім нормативно-правових актів, не менш важливі рішення органів державної влади оформляються у вигляді, так званих, актів індивідуальної дії. Ці документи, з точки зору аналізу діяльності органу є ще цікавішими, оскільки за допомогою них виділяються земельні ділянки, передається у власність державне майно, здаються в оренду приміщення тощо.
Перша перешкода на шляху громадськості до таких актів - це наше «демократичне» законодавство: «акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру… доводяться до виконавців, а при потребі оприлюднюються» (ст.41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»). Уявити собі, що посадова особа з власної волі оприлюднить акт, який не зобов’язана публікувати, в ситуації, коли вона не цього не робить, порушуючи законодавство, можна тільки в одному випадку: це їй необхідно як піар-хід. Тобто рішення спеціально приймається, щоб показати «які ми хороші», і звичайно знаходяться засоби та можливості його оприлюднити. Тобто законодавець дає місцевим адміністраціям зручний інструмент «законного» приховування своїх дій. Як користується ним ЛОДА читайте далі
Де можна знайти ненормативні акти ЛОДА?
На це питання, задане в інформаційному запиті ЛОДА, ми отримали декілька цікавих для обговорення позицій.
Позиція перша: розпорядження голови… оприлюднюються на веб-сайті облдержадміністрації або надсилаються їм за інформаційними запитами. Якийсь бермудський трикутник, а не сайт, акти, що там «розміщені» можуть побачити тільки працівники ЛОДА.
Позиція друга: у зв’язку з фінансовою кризою в Україні та обмеженим фінансуванням органів державної влади… немає можливості оприлюднювати всі розпорядження голови облдержадміністрації. Тут представники ЛОДА мали на увазі, що до початку фінансової кризи вони друкували ці розпорядження, а тепер перестали, чи що в Україні фінансова криза почалася ще 1991 року і триває далі?
Позиція третя: «враховуючи положення Закону…акти індивідуальної дії надсилаються безпосередньо зацікавленим особам згідно з планом розсилки». А хто такі, ці таємничі «зацікавлені особи»? Чи є зацікавленою особою кожен громадянин, коли приймається рішення про передачу лісів у приватну власність? Є! І ще раз, є, оскільки відповідно до Конституції природні ресурси, які знаходиться в межах території України, є об’єктом права власності Українського народу. А отже, кожен громадянин має право знати яким чином розпоряджаються органи державної влади його власністю. То чому ж тоді ЛОДА не включила всіх мешканців Львівщини в план розсилки? Кожен з нас є зацікавленою особою у всіх діях адміністрації по розпорядженню державним майном, проте є й такі індивідуальні акти, які дійсно не є цікавим для широкої громадськості і, звичайно ж, ми б не дуже хотіли, щоб кожен акт ЛОДА в паперовому варіанті з’являвся у нашій поштовій скриньці.
Хто і за якими критеріями визначає потребу в оприлюдненні ненормативних актів ЛОДА?
Ще один інформаційний запит, і знову відповідь ЛОДА: «Відповідно до Регламенту… під час візування проекту розпорядження голови облдержадміністрації, перший заступник голови облдержадміністрації, заступники голови облдержадміністрації, керівник апарату облдержадміністрації зазначають про необхідність оприлюднення розпорядження в засобах масової інформації чи на Веб-сторінці облдержадміністрації.» Отже, ХТО ми вже знаємо, лишилося з’ясувати за якими критеріями. На жаль, працівники ЛОДА вичерпні відповіді на всі питання одного запиту не надають, тому доводиться звертатися декілька раз, що ми обов’язково зробимо. Отже й питання про критерії визначення потреби в опублікуванні, вони теж скромно опустили. Жодного нормативно-правового акту, який би визначав порядок опублікування і набрання чинності актами ЛОДА, де власне і повинні бути визначені ці критерії, поки що немає. Тому питання про критерії, на сьогодні, вимушено, залишиться риторичним, тобто таким, на яке немає відповіді.
Що ж робити?
В демократичних державах з цієї ситуації знаходять дуже простий вихід: орган, в окремому нормативно-правовому акті, сам визначає прозорий порядок опублікування своїх актів і ВИКОНУЄ його. Це означає, що кожному громадянину відомо в якому періодичному виданні публікуються ці акти. Це видання є у відкритому доступі в читальних залах бібліотек. В самому органі створюються відділи, де у відкритому режимі можна ознайомитися і отримати копію будь-якого акту. І, звичайно, вони РЕАЛЬНО розміщуються на веб-сайті органу.
Контакти
- Оксана Ващук
- ІПЦ «НАШЕ ПРАВО»
- [email protected]
18
Коментарі
На превеликий жаль, така ситуація спостерігається не тільки в Львівській ОДА, а в цілому по Україні.
В 2008 р. Президентом України було подано законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (щодо питань організації, повноважень та порядку діяльності місцевих державних адміністрацій) (реєстр. № 1311), відповідно до якого місцеві державні адміністрації зобов’язувалися оприлюднювати та розміщувати на своїх веб-сайтах всі видані ними (та структурними підрозділами) нормативно-правові акти а також акти ненормативного характеру. Однак, як на мене дуже непоганий законопроект не був підтриманий народними депутатами
Та Ви що панове! Оприлюднення такої інформації підірве основи сучасної моделі державності в Україні! І зауважте, скільки "американських" агентів хоче вивідати таку інформацію... та це ж системний тотальний шпіонаж! Правильно робить бюрократія, що не здається під натиском громадськості і Конституції! Вона переможе!
В такому разі я українська "агентка" в Польщі. Право до інформації - це право людини, і я цим правом регулярно користуюся в Польщі. Пишу email до органів влади, прошу інформацію - процедури, документи, звіти ревізийних комісій - і отримую їх. Хоча ті, до кого пишу здогадуються, що я не є громадянкою Польщі, але їм в голову не приходить, що я шпигунка :-)
Звичайно в адміністрації є документи, що підлягають різним таємницям - приватність, податкова таємниця, підприємницька і тп. Але загалом інформація є відкритою, а навіть якщо документ містить особисті дані, то їх можна скреслити та надати копію для всіх бажаючих.
Я розумію, що голос Пана Миколи це провокація, щоб дискусія була цікавіша. Пам'ятайте тількі, що якісь чиновник серйозно почне мотивувати приховання публічної інформації аргументом - щоб шпигуни не довідалися...
Скажу Вам так - все зависит от нас самих. Если нам надо что-то узнать - надо идти и брать у администрации. И если Вам не дают - значит либо Вы не правильно оформили запрос либо просто не хотите добиться своего. Против системы идти не надо. Надо использовать ее саму для себя. Не забывайте - они работают для нас, а не мы для них.
все зависит от вашей позиции.
Я не дуже зрозуміла, що наприклад треба робити, коли вас просто ігнорують та відповіді не надають? Або пишуть, що завгодно - тільки б було підтвердження, що щось написали???
В Польщі ясна справа - скарга в адміністративний суд на бездіяльність органу публічної влади. кошт 100зл, але з нашого досвіду дуже часто вже в момент отримання такої скарги (а вона направляється через керівника органу) інформацію отримуємо, тоді можемо не підтримувати скарги, і не треба платити 100зл суду.
Хоча в маленьких містах отримуємо дивні судові рішення - що навіть той факт, що орган написав нам листа-відписку без інформації, суд вважає що орган не був в стані бездіяльності, тому що щось нам там написав. Тоді оскаржуємо рішення суду.
Загалом скажу я вам, майже на кожному судовому засіданні, судді починають читати в нашій присутності Закон про публічну інформацію Польщі. Ну бо перший раз таку справу мають. Вчити їх та вчити!!!!
А що робити в Україні??? Коли та хто візьме на себе політичну відповідальність за прийняття нового закону Про інформацію??? Якщо це не зроблять зараз, то наступні розмови відбудуться за 4 роки. Якщо відбудуться
Тому я не погоджуюся з тим, що
1. доступ до інформації залежить від нас самих (поки що залежить від бажання органів, що цю інформацію посідають)
2. і з тим, що доступу до інформації може бути за багато
Вважаю, що все, що не є таємницею повинно бути доступним
і щоб полегшити роботу органів влади (щоб не довбалися відписувати та щоб не нищити дерева) всі документи повинні бути вивішені в інтернеті!
тобто треба забов'язати органи влади та місцевого самоврядування вести Електронний реєстр УСІХ документів.
... аналогічно працюють і інші обласні відділи державної служби...
http://locssm.ipsys.net/#ref або http://locssm.ipsys.net/Merega/Main_merega.html
Я намагався знайти адресу Яворівського центру ССМ та марно!
Так що НЕ тільки документи а й адреси районних центрів під грифом "секретно". Зате внутрішньої звітності - тонни!
насколько я помню, держать сайты в инете для гос.структур - это рекомендация а не приказ... имеют право и не публиковать на сайтах.
більшість сайтів держструктур - родом з 20 століття. апдейти робляться ой як рідко. якось мені потрібно було зробити розсилку по адміністраціям. сайти , а емейлів - нема :)). емейли познаходив десь у якихось довідниках і то не впевнений, що цими емейлами хтось користується. чого вартий сайт камбіну - громадянське суспільство і влада :).
хоча мені приходить у pdf-файлі їх бюлетень-місячник, з якого важко зрозуміти, що насправді буде відбуватись і з ким контактувати. традиційно вказується телефон, але знову без емейла!
по сути e-mail бесполезен, ибо в законе не предусмотрено рассмотрение заявлений в электронном виде. Слишком много денег нужно с бюджета для обучения чиновников пользоваться интернетом)))
а мені все ж таки базу ЦССМ вдалося знайти на http://dcssm.gov.ua/18.156.0.0.1.0.phtml - ще хоча б "хтось" таки працює...
Егору Кравчуку: див. Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, затверджений постановою КМУ від 4 січня 2002 р. N 3. Цей порядок є обов"язковим для органів виконавчої влади. До речі, МОЖНА проводити громадську експертизу дотримання органами виконавчої влади цього ПОРЯДКУ.
Ірині Матієнко: Коли нас ігнорують, ми їх ігноруємо :-) Якщо серйозно, то зазвичай використовуються механізми адміністративного оскарження, або оскарження бездіяльності в адміністративному суді. Наші судді у судових засіданнях також вивчають Закон "Про інформацію". На жаль, в Україні органи державної влади фактично не мають необхідності в удосконаленні законодавства про доступ до інформації. Їм й так добре. Чи вирішить питання електронний реєстр нормативних актів? Мабать, питання підзаконних актів радше мав вирішити відповідний закон про нормативні акти.
В Польщі доречі Закон про доступ до інформації ініціювала громадськість, це приклад громадського закону. І розміщення інформації на сайтах теж є обов'язковим згідно цього закону - кожна публічна інституція повинна вести Бюлетень Інформації Публічної (БІП - BIP). Причому до публічних інституцій відносяться і неурядові організації, що користуються публічними грантами. Інша річ - це практика. По-перше, ОМС наприклад ведуть по 2 сайти. 1 такий гарний з фотками бургомістра і дітей, а 2 - це БІП - на якому, відомо, не має місця на фотки, пвинні бути тількі документи. Ну і не вистачає сил, щоб заповнювати той другий, вся енергія на фотки та рекламні тексти уходить. Це і в моніторингах виходить - http://bonafides.pl/inc/podstrony/kgo/inc/podstrony/raporty/przejrzystosc/indeks_przejrzystosci_pdf_01.pdf
Друга річ, це неурядові організації, що теж порушують законодавство та не ведуть БІПів. А там могли би вивішувати і фінансові звіти, і статут, і ухвали Правління, і протоколи з Загальних Зборів. (приклад БІПу в ГО - http://www.lgo.pl/bip/index.php)
Ось так, закон в Польщі існує з 2001 року, країна в ЄС, а практика...
Ярко, ну ознакомился я с этим порядком.... И где ответственность за его невыполнение? Эта что-ли: "На веб-сайті органу виконавчої влади розміщується така інформація:" тут не написано что они обязаны в обязательном порядке это вывешивать и графы ответственности нету за невыполнение порядка... Как всегда через Опу, списали тучу бабла на мёртвые сайты в свое время... они так и "висят" с тех времен никому не нужные.
А в нас всі акти публікують: на офіційному сайті + міська газета, одним із засновників є міська рада. Ще + ці газети передплачують за рахунок міського бюджету для пенсіонерів та інвалідів + "настоятельно рекомендована" передплата для всіх держустанов та установ, що знаходяться у комунальній власності + всі підшивки цієї газети є в усіх бібліотеках. Ще + деякі акти друкуються окремо і розповсюджуються безкоштовно громадянам. Начебто все перелічила. Правду-таки казав Кравчук Єгор, що в нас "неправильне" місто :-)))
Чи це йдеться про газету "Громадська Думка" міста Комсомольськ?
Нажаль з офіційного сайту не можна закачати випусків газети. Цікаво почитати про яку громадську думку пише місцева влада.
тількі одне але - обов'язкова передплата для пенсіонерів, інвалідів за рахунок бюджету. А їх питали? може за ці гроші вони б захотіли інших послуг від самоврядування?
але продивилася сайт міста Комсомольськ http://www.komsomolsk.org.ua рекомендую, і статут міста є, і рішення висять. Але невідомо чи всі. Ось протоколу з засідання ревізійної комісії немає :-)
Так, вірно, про неї :-) Я тут додивилась: міська рада є не одним із засновників, а засновником газети :-) Чому видання так називається? Напевно малось на увазі, що в міській раді обранці громади (депутати), точно не скажу. Крім того, там друкують безкоштовно матеріали громадських організацій (сама дописую туди час від часу), висвітлюється хід та результати соціальних проектів, що їх реалізують місцеві ГО, друкуються запитання громадян до міської влади і відповіді на них тощо. Чи опитували пенсіонерів та інвалідів - не знаю, така практика вже давно в місті запроваджена. Моніторинг не проводила, але чула багато відгуків він них, що задоволені тим, що безкоштовно мають газету.