Сьогодення Полтави позначено сенсаційною для місцевої громади подією: в обласному центрі відкрито відділення Системи керованого навчання для дітей з органічним ураженням головного мозку. Проект здійснено громадською неприбутковою організацією соціального захисту «Монтессорі-Центр реабілітації дітей-інвалідів дошкільного віку «Соняшник» за фінансової підтримки Полтавського міськвиконкому на виконання Програми соціального забезпечення та соціального захисту населення міста «Турбота» в межах конкурсної фінансової підтримки проектів та програм громадських організацій інвалідів.

Презентація проекту відбулась за участю представників міської влади, громадських та державних інституцій, що опікуються проблемами дітей-інвалідів, закладів охорони здоров’я, студентів – майбутніх соціальних педагогів та викладачів Полтавського інституту економіки й права, журналістів, інших зацікавлених осіб.

Президент Монтессорі-Центру Тетяна Черненко у вітальному слові зазначила, наскільки знаменною для її організації є ця подія, до якої сім’я педагогів, що заснувала центр, ішла тернистими шляхами майже п’ятнадцять років. Вона зробила наголос і на тому, що дуже важливим фактором у діяльності всіх громадських організацій є порозуміння й тісна співпраця з органами місцевого самоврядування і влади взагалі. Лише за таких умов можна досягти значних результатів. Тетяна Черненко розповіла, що хоча проект «Створення відділення СКН для дітей з органічними ураженнями головного мозку» згідно з умовами конкурсу і розрахований на півроку, його загальний термін дії – довгостроковий, адже він є невід’ємною частиною великого міжнародного проекту, в якому задіяно кілька країн. І найголовніше, чим з повним правом може пишатися наше місто, – це те, що Полтава увійшла в п’ятірку міст України, які вже мають такі центри.

Що ж саме означає система керованого навчання? Про це розповідала з використанням власних наочностей та відео від польських колег керівник проекту, провідник СКН Ельвіра Попова.

Щоб усе було зрозумілим широкому колу читачів, відійдемо від самої презентації і трішечки зануримося в статистику. Звідки беруться люди з ураженнями головного мозку (а їх кількість, до речі, останніми роками має тривожну тенденцію до збільшення)? Офіційно визнаних причин є декілька. Основні ж з них – це погіршення екології, економічний спад і третя, здавалося б, вона має бути вінцем людського прогресу, – участь нашої та й інших країн у програмі виходжування недоношених новонароджених дітей з вагою тіла 450 грамів. Страшні дані були оприлюднені цього року на міжнародному конгресі Всесвітньої організації охорони здоров’я. Майже у 100% випадків у таких діток у подальшому житті діагностується дитячий церебральний параліч різних ступенів тяжкості!

Отже, в гонитві за здобуттям права на життя, ми виборюємо для цих дітей право на… існування, прирікаємо їх страждати.

Яку ж картину маємо в Полтаві? На жаль, аж ніяк не втішну. За офіційною статистикою, з 38634 дітей – 16618, а це 44 відсотки, – мають особливості психофізичного розвитку. Минулого навчального року спеціальним навчанням було охоплено лише 778 з них. Решта 15840 дітей залишилися без спеціальної допомоги. На заваді стала система: сьогодні місто просто не має спеціалізованих освітніх закладів, які були б розраховані на більш тяжкі вади розвитку чи форми інвалідності. Ідемо далі. Як щодо реабілітаційних послуг? Тут теж є заковика: лише третина цих дітей може їх отримати у державних та громадських центрах медичної, педагогічної та соціальної реабілітації. Дві третини дітей лишаються «за бортом» через непристосованість реабілітаційних закладів міста до роботи з такими дітьми. Саме тут і можна поставити великий плюс нинішній владі Полтави, яка прагне вийти в цьому напрямі на якісно новий рівень. Кроки ще не досить упевнені, адже таких сфер діяльності, до яких треба докладати рук і немалих коштів, більш ніж достатньо, проте в умовах економічної кризи її допомога варта вдячності й поваги.

Для вирішення такої складної проблеми, про яку йдеться, шлях один – об’єднання вже існуючих у громаді матеріальних, інформаційних та людських ресурсів, а саме державних і громадських закладів реабілітації, та впровадження визнаної розвинутими країнами Європи системи керованого навчання за методом угорського лікаря й педагога Андреса Пето, розробленого ще після Другої світової війни. У нашому випадку – відділення СКН відкрито на базі Центру медико-соціальної реабілітації дітей з ураженнями нервової системи.

Саме туди після офіційної частини презентації проекту поїхали її учасники, аби на власні очі пересвідчитись, яких результатів можна досягти, маючи перед собою велику мету, а при цьому – цілеспрямованість, наполегливість і творчий підхід до справи.

Тепер докладніше поговоримо про систему керованого навчання. Чому саме її обрали в Монтессорі-Центрі для роботи з дітьми, які мають ДЦП? Бо вона є не лише ефективно, але й економічно вигідною для застосування в реабілітації дітей з органічними ураженнями головного мозку. За принципом «три – в одному», вона поєднує в собі одночасно медичну, педагогічну й соціальну реабілітацію, що запобігає дублюванню ресурсів і акумулює їх в одному місці. Переконливим є і той факт, що метод кондуктивної педагогіки, на якому базується СКН, увійшов до п’ятірки найкращих реабілітаційних методів світу. Вважається, що у людей, хворих на ДЦП, пошкоджені ділянки мозку, які відповідають за моторні функції. Попри це нервова система все ж таки має можливості до формування нових нервових зв’язків. Тобто, простіше кажучи, функції пошкоджених ділянок перебирають на себе здорові, які розташовані поруч. Крім того, професор Пето вважає, і він це довів, що рухові порушення розвиваються не лише за рахунок пошкодження ЦНС. Переважно це відбувається через недостатню координацію і взаємодію між різними ділянками мозку та їх функціями. Здатність нервової системи до скоординованої роботи може бути мобілізована за допомогою відповідним чином спрямованого, активного процесу навчання. Відомо, що формування головного мозку людини на 75 відсотків відбувається до трьох років. Тому фахівці відділення Системи керованого навчання займатимуться розвитком дітей, хворих на ДЦП, у групах «Разом з мамою» для дітей віком від 1,5 до 5 – 7 років.

Про все це і багато іншого розповідали Ельвіра Попова і Тетяна Черненко. Учасники презентації мали можливість не лише оглянути відділення системи керованого навчання, а й особисто випробувати спортивні знаряддя, потримати в руках спеціальні предмети. Відділення обладнане системою відеоспостереження, завдяки якій здійснюватиметься відеосупровід проекту. Отже, батьки, студенти, медики, соціальні працівники матимуть можливість, не заважаючи, спостерігати за процесом реабілітації.

Тож побажаємо ентузіастам: у добру путь! Нехай ваші зусилля не будуть марними, а зерна добра і милосердя дадуть щедрі сходи.

Оксана Корж, журналіст