Довідка про автора: Ерік Карстенс - консультант, розробник, автор грантів, лектор, редактор та автор, чия діяльність спрямована на сферу журналістики, розвитку медіа, Інтернет та інформаційну політику. Він залучений до створення та оцінювання грантових програм (як спонсор та заявник) у сфері журналістики та медіа-програмах у країнах, що розвиваються, Центральній та Східній Європі.

Гранти саме для журналістів зустрічаються не дуже часто. Більшість з них має відносно невеликий бюджет, проте саме так і створюється різноманітність. Якщо ви можете знайти 1.500 євро на мандрівку до місця, про яке йтиметься у сюжеті, ваш проект має шанси стати конкурентоспроможним і читачі обов’язково звернуть увагу на ваш особистий досвід. Деякі грантові програми, такі як Інновації у розвиток репортерства / Innovation in Development Reporting (Примітка: автор працює у бек-офісі цього проекту) можуть запропонувати більше фінансування. До грантів із великим фінансуванням залучаються команди журналістів, фотографів, експертів, графічних дизайнерів, спеціалістів із обробки даних, програмістів тощо, для реалізації амбіційних розслідувань, за які б не взялися агенції із меншим фінансуванням.

Особисто я беру участь у грантових програмах у різних ролях: як самостійний автор грантів, як консультант із грантових програм, а іноді – як член попередньої комісії. Залучений у цих ролях, я помітив серед заявників, особливо заявників - журналістів, 9 загальних помилок. За моїми спостереженнями, ці помилки трапляються через те, що журналістські заявки, на відміну від заявок неприбуткових громадських організацій, інколи можуть не відповідати певним правилам. Журналісти надсилають своєму редакторові історію-заявку, редактор каже "ні" або "так", і робота розпочинається. Проте підготовка грантової заявки вимагає не лише ретельного попереднього планування, але й дещо складнішої методики. У певному сенсі, грантова заявка - це «гіпертрофований» бліц-виступ.

Нижче представлено низку помилок, здатних знищити багато пілотних журналістських проектів ще до того, як у них з’явиться шанс на перемогу. Насправді я можу перебільшувати, але лише зовсім трохи.

1)        Ігнорування та нерозуміння грантових строків (дедлайнів) та умов

Насправді вражає кількість грантових заявок, в яких є лише поверхневе уявлення про умови програми, на яку подається заявка. Члени журі помічають це і негайно відкидають такі пропозиції, навіть якщо вони і варті уваги. Бо, чому програма, яка стосується, скажімо, висвітлення останніх подій у сфері біологічних наук, має фінансувати заявку про кризу біженців?

Тому я раджу якомога частіше перечитувати грантову інструкцію, і не тільки двічі, і тоді ви будете здивовані, як багато нюансів ви там знайдете, перечитавши її ретельніше. Це тісно пов’язане з …

2)        Віддаленням від теми

Навіть якщо заявка правильно висвітлює загальну тему, їй часто трапляється дещо віддалитися від теми гранта. Якщо, наприклад, грант стосується розвитку співпраці з найменш розвиненими країнами світу, то, будь ласка, не подавайте заявок щодо питань розвитку сільської місцевості в Східній Німеччині. Це здається очевидним, але це мій досвід.

Відповідно, звертайте увагу на найменші нюанси програми, а також розкажіть те, чому ви навчилися, як журналіст: підготуйте дослідження, щоб довести своє розуміння найменших натяків спонсора. Проте, навіть враховуючи вище згадане можна …

3)        Бути недостатньо конкретним

Припущення необізнаності аудиторії зробить пояснення конкретнішими та більш мотивуватиме ваш проект.

Багато грантових проектів дотримуються теми та умов програми, проте заявник припускається помилки і не повністю розкриває суть історії, яку він хотів би розповісти. Грантова заявка про розслідування корупції може бути цікава сама по собі, однак члени журі захочуть побачити унікальність ваших поглядів і не звернуть увагу на ваше дослідження доти, доки ви не презентуєте дещо дійсно цікаве.

Тому, перед тим, як подати заявку, добре підготуйтеся – підготуйте низку попередніх досліджень, перевірте правильність ваших припущень, переконайтеся, що зібрано дійсно достатньо матеріалів, щоб обґрунтувати аудиторії вашу історію. Проте, і цього може бути недостатньо, тому що…

4)        Ваші пояснення можуть бути нечіткими

На грантові програми подається багато чудових, конкурентоспроможних сюжетів. Однак, переважній їх більшості не вдається довести власну надзвичайність, що здається журналістам дуже дивним - це ж їхня робота! Але виявляється, що сюжет зліплено аби як, нашвидкуруч, деталям не приділяється потрібної уваги тощо.

Припустіть, що членам журі незнайома тема, яку ви пропонуєте, навіть коли насправді це не так. Таке припущення необізнаності аудиторії зробить пояснення конкретнішими та більш мотивуватиме ваш проект. Але ось заховалась і наступна небезпека…

5)        Не переконати спонсора у тому, що ви дійсно спроможні зробити це

Існує багато грантових заявок, які подолали усі вищеперераховані помилки, але у кінцевому підсумку так і не продемонстрували компетенції та навички, необхідні для реалізації проекту. Інколи це - нехтування, інколи – наївність. У випадку, коли ви ніколи не були у Африці, члени журі звісно не дозволять вам поїхати до Конго, тому що вони турбуються про ваш добробут і не хочуть втратити кошти, виділені на грант.

Компетенції можна довести багатьма шляхами. Якщо ви досвідчений журналіст - надайте деталізоване резюме із справжніми рекомендаціями. Коли ж вам бракує професійного досвіду, покажіть, що ви добре дослідили проблематику і знайшли шляхи впоратися із труднощами.

6)        Припущення, що ви подаєте заявку заради розваги

Деякі грантові заявки, навіть маючи чудовий сюжет, натикаються на проблему об’єктивності. Загалом, це трапляється тоді, коли відсутня логічність між тематикою сюжету та командою, яка над ним працює. Досвідчений спортивний журналіст, який раптом захотів дослідити тему, припустимо, збільшення кількості ядерної зброї, ризикує тим, що члени журі вирішать, що його мета – гроші, а не справжня зацікавленість тематикою.

Зазвичай краще подавати свої заявки на програми, які на даному етапі безпосередньо стосуються вашої професіональної діяльності. Але у випадку, коли відкрили для себе нову цікаву тему, поясніть причину і як ви до цього дійшли. Інакше, члени журі вирішать, що ви просто…

7)        Намагаєтеся привласнити собі гроші

Зверніться по допомогу до переможців грантових програм або до експертів з боку спонсора і ретельно ознайомтеся із спонсорськими найпоширенішими питаннями (FAQ).

Дійсно, найчастіше таке трапляється саме у журналістиці. Переможці грантових програм являють собою щось на кшталт «зірок» у своїй справі або вони працюють на знані агенції новин, які шануються широким загалом, або, що навіть гірше, вони працюють на телебаченні. Журналісти-переможці грантів звикли, що їм одразу ідуть назустріч, коли вони просять політиків знайти час на розмови бозна про що. Тоді чому б журі не надати їм чудовий грант?

Звісно, добре, якщо ви маєте гарну репутацію і відомі загалові як авторитетний громадський діяч. Однак, журі шанують скромність. Уважно обирайте сюжет для своєї заявки, як усі інші – розсудливо та спокійно. І уникайте…

8)        Подавати запит на фінансування, який не має обґрунтованості та мети

Фінансування – різновид мистецтва і журналістські проекті тут не виключення. Безумовно, надзвичайно складно передбачити та вгадати усі фінансові витрати, що можуть виникнути. Помилки можна пробачити. Проте, існують надзвичайно великі бюджетні пропозиції, а заявники просять для себе зарплатню, більшу ніж завжди або сподіваються отримати додаткові гроші, переоцінивши витрати на проект.

І для цього є причина. Члени журі чудово розуміють чим займаються журналісти, скільки коштує мандрівка в екзотичні місця, а також скільки потрібно часу для створення гідного матеріалу. Тому не намагайтеся отримати тиждень відпочинку на пляжі коштом спонсорів.

9)        Морочитися із спонсорським сленгом та кліше

Можливо, останній пункт є найменш очевидним. Багато авторів грантових програм має дуже специфічний спосіб роботи та мислення. Автори можуть дотримуватися логічного підходу, головним чином розробляючи проекти «з кінця». Можливо, вони забажають, щоби ви правильно заповнили форми, які, насамперед, призначені для задоволення вимог податкової інспекції або інших регулятивних органів, за які вони відповідають. Це може бути заплутано і досить важко для новачків.

Найпростіше впоратися з цим - попросити поради у переможців попередніх хвиль грантів – адже їм вдалося виграти. Шукайте підручники на кшталт цього, уважно продивіться FAQ спонсора або проконсультуйтеся із експертами спонсорів - частіше за все вони раді допомогти.

Однак, не слід бути надто негативним. Є безліч справжніх престижних грантових програм у журналістиці – багатьом програмам таки вдається знайти фінансування. Проте я наполягаю на тому, що робота заявника полягає в тому, щоби зробити процес прийняття рішення членами журі якомога складнішим: змусити журі серйозно обговорювати ваш проект, ретельно обговорювати його. Проте, наявність вищезгаданих помилок «допоможе» досягти абсолютно протилежного.

Від видавця: Внаслідок зникнення новинних служб, все більше розслідувань виконується позаштатними кореспондентами та незалежними авторами. Саме тому ми дуже зраділи, натрапивши на цю дорогоцінну колонку порад Еріка Картенса, опубліковану ще в 2016 році. Коли ви шукаєте допомоги для свого проекту розслідування чи книги, у цій статті ви знайдете багато корисних порад. Ознайомтесь з посібником Глобальної мережі журналістів-дослідників (GIJN’s guide) щодо грантів та стипендій, а для більших грантів, як правило, від фондів неприбуткових виставок для неурядових медіа -організацій, обов'язково перегляньте посібники щодо збору коштів. І обов’язково перегляньте власний Ютуб-канал порад експерта Бріджет Галлахер на тему «Ефективний фандрайзинг для журналістів».

                                                                                                   Переклад: Наталія Яремчук

 Джерело: https://gijn.org/2018/05/16/how-not-to-win-a-journalism-grant/