14 жовтня в Донецьку відбулася чергова регіональна консультація Лабораторії законодавчих ініціатив за підтримки Донецької обласної організації «Комітет виборців України»

Зустріч відбулась у форматі громадського обговорення. Представники Лабораторії законодавчих ініціатив презентували результати дослідження здійсненого в рамках реалізації Проекту «Підвищення ефективності Українського парламентаризму» за підтримки Проекту Вестмінстерської Фундації за демократію.

В ході зустрічі було презентовано результати дослідження. Директор правових програм Лабораторії законодавчих ініціатив Денис Ковриженко акцентував увагу на найбільш актуальних проблемах діяльності Верховної Ради України.

Голова Правління Донецької обласної організації «Комітет виборців України» Сергій Ткаченко у своєму виступі зазначив що : «про реформу парламенту ми розмовляємо вже довгий час, однак частіше ми розглядаємо окремі елементи, які постійно стають об’єктами маніпуляцій політичних партій. Наприклад, депутатська недоторканність, відкриті списки, імперативний мандат, питання фінансування партій та виборчого процесу – це ланки одного ланцюга і наша мета – зв’язати це все в єдиний комплекс і розмовляти про це, як про єдину політичну реформу.»

В обговоренні взяли участь представники політичних партій Донецької області, громадські діячі, журналісти та місцеві депутати. Учасники зійшлися на думці, що сам факт того, що проблеми в роботі українського Парламенту обговорюють, обговорюють на високому професійному рівні, це вже є великий шаг вперед. Але важливо, щоб цей процес не закінчився порожніми розмовами. Учасники згадали і про те, як БЮТ та Партія Регіонів намагались заборонити Конституційному суду давати оцінку конституційності законам, що приймає Верховна Рада України.

Керівник аналітичних програм Донецької обласної організації «Комітет виборців України» Олександр Клюжев зазначив, що: «Український парламент усіма визнається як неефективний. За результатами соціологічних досліджень зараз лише три відсотки громадян України підтримують його діяльність, а більше семидесяти — не підтримують. Об’єктивно для цього є системні фактори, тому що парламент, як колективний орган, апріорі має менший ресурс легітимності, ніж персоніфіковані органи влади: уряд, президент тощо. Проблема в тому, що парламент останні роки системно сам себе дискредитує. Жодна соціальна група не розглядає парламент як реальний механізм просування своїх інтересів. Якщо певній соціальній групі щось потрібно, то вона звертається до виконавчих органів влади. Чому? Тому що результат можна отримати тут і зараз. Необхідно удосконалення парламентських процедур та розвиток громадянського суспільства, бо якщо ці два моменти не поєднаються, ситуація не зміниться.»

Підбиваючи підсумки Олена ЧЕБАНЕНКО, Програмний координатор Відділу політичного аналізу Лабораторії законодавчих ініціатив зазначила: «Український парламент, як інституція, фактично не виконує своїх функцій. Враховуючи складність і очевидно тривалість вирішення цієї проблеми говорити про наявні ресурси від початку досить важко. Сьогодні мої колеги згадували про волю народу, та я хочу нагадати, що воля народу – це дуже динамічне явище. І якщо взяти до уваги розвинені демократії, зокрема західні, в них процент відсутності повної зацікавленості народу в політичному житті дуже високий. А чому? Тому що система працює ефективно. Хочу нагадати, що парламент – це засіб. Цілі розвитку держави можна визначати будь-які і парламент, як