Село Худльово розташоване в Ужгородському районі, кілометрів за двадцять від обласного центру. Непрохані “гості”, у протигазах та у комбінезонах, що захищають від потрапляння на тіло небезпечних хімічних сполук, з’явилися тут десь у середу. “Щось там роблять, то най собі роблять, – попервах безтурботно мислили селяни. – Пороблять, що їм треба, та й поїдуть…”

Люди у протигазах та комбінезонах спокійнесенько собі робили, аж поки селяни не придивилися, чим саме вони займаються. А займалися вони тим, що вивантажували і складували десятки металевих діжок з невідомими хімічними речовинами. У тому, що речовини різні, сумніву не було: з однієї проіржавілої діжки щось біле сипалося, з другої – щось фіолетове витікало, з третьої витікало щось таке “цікаве”, що вигравало всіма фарбами веселки.

У четвер худлівчани пробували з’ясувати, що ж це за гидота, хто, навіщо і на який термін її “підкинув”, у цілком цивілізований спосіб – у голови сільради Владислава Трембецького. Але той зробив великі очі і запевнив, що цей “хімічний могильник” сам вперше бачить, якби у нього хтось просив дозволу на складування біля Худльова отруйних хімічних речовин, то він би такого дозволу нізащо б не дав, але у нього ніхто нічого і не просив.

А від смороду і випаровувань тієї хімічної гидоти у селян почало паморочитися в голові, у горлі свербіло, очі сльозилися, декого аж нудило… Тому й не дивно, що у п’ятницю, 11 вересня, у Худльові розгорівся повномасштабний конфлікт. Аби зупинити процес розливання і складування отрутохімікатів люди навіть викликали на місце події представників районної міліції, які взяли пояснення в представників фірми, що завезла і складувала отруту, і стежили за громадським порядком. На місце події врешті-решт приїхав заступник голови Ужгородської райдержадміністрації Анатолій Салай. Однак його плутані і бездоказові пояснення селян не заспокоїли, а навпаки – додали ще більших ”емоцій”.

Аби хоч якось вгамувати пристрасті, представники влади і тієї фірми, що цю хімічну гидоту завезла, дали худлівчанам формальну розписку, котрою “гарантували”, що після обіду 12 вересня небезпечну речовину в кількості 103 бочки із села заберуть геть:

“Комісія в складі заступника голови Ужгородської районної державної адміністрації Салай Анатолія Юрійовича, заступника директора школи села Худльово Петрусь Світляни Миронівни, жителів села Худльово Бурин Ю.В., Химинець Ю.Ю., голови сільської ради Трембецького В.Й.

Даною розпискою керівництво ТОВ НВТ “Динаміка” у присутності вищевказаних осіб зобов’язується 12.09.09 року після обіду вивезти отрутохімікати з території Худлівської сільської ради в кількості 103 бочки.

Представник фірми Роман С.А. (далі – підписи вищевказаних осіб)”.

Людям дуже хотілося вірити у таке швидке розв’язання конфлікту, і вони майже в це повірили. Але наступного дня вкотре переконалися: вірити “чесним словам” ужгородських райдержадміністраторів – дурна справа. Тому й не дивина, що у суботу зранку біля території, де складуються бочки з отрутохімікатами, знову зібрався натовп селян. Цього разу “віддуватися” перед ними прибув голова Ужгородської райради Михайло Фединець.

Чого він лиш не втокмачував знервованим селянам… Усе ним наговорене, було б просто смішним, якби не була такою сумною ситуація, що склалася. Спочатку він пробував переконати худлівчан, що хвилюватися їм не варто, бо ніхто не дасть 100 відсотків, що ці хімічні сполуки є отруйними, бо ніяка експертиза не проводилася. Потім, мабуть, у нього самого почало в горлі свербіти, а в голові паморочитися, бо заспівав вже іншої – у селах району, мовляв, накопичилося чимало різних отрутохімікатів, використовувати які ніхто не збирається, але й утилізувати – теж не в змозі. Отож, райрада виділила спеціальні гроші, аби ті хімікати позбирати в одну кучу, а потім цю кучу централізовано відвезти чимдалі від рідного Ужгородського району. Навіть більше того: спеціальна машина для такого доброго діла вже давно з Івано-Франківська виїхала, і вже ось-ось під’їде, нема чого хвилюватися.

А щодо того, що хімікати почали складувати саме в Худльові, то пан районний голова зробив красивий “фінт” – переадресував претензії далеким від місця події працівникам МНС, санепідемстанції та екологічного відомства. І навіть “благородно обурювався” разом із селянами, ледь кулаками не махав у бік ”шкодників-МНСників”…

“Заспокійливе слово” Михайла Фединця було досить довгим… А машина з Івано-Франківська все ніяк не приїздила… А суботній день хилився до вечора…

З цієї нагоди хочеться згадати ось про що. Минуло вже понад 10 років, як з Угорщини на Берегівщину почали завозити іншу небезпечну для життя хімічну речовину – під назвою “Премікс”. Майже 6 років ніхто з цього приводу тривоги не бив, доки не вибухнув неабиякий скандал. Потім майже чотири роки досліджували, чи є той “Премікс” дуже небезпечною речовиною, чи не дуже. Тепер ось – вже другий рік не можуть вирішити, кути той “Премікс” слід везти і хто цим повинен займатися. Причому всі ці роки “впусту” не минулися – згідно з документами, до нас було завезено понад 4.000 тонн цих хімічних відходів, а зараз позбирали до купи заледве 500 тонн, і ніхто не знає, де ж дівалася решта…

Повірте, що дуже не хочеться, щоб подібна доля судилася тим отрутохімікатам, що заскладовані у селі Худльово. Але з огляду на “порядки”, що заведені в Ужгородському районі з нелегкої руки головного райдержадміністратора Анатолія Колібаби, можна думати все що завгодно. І в жодному випадку – не варто вірити словам райначальників. Якими б солодкими ті слова не були…

Віктор Копанець, Центр журналістських досліджень
Джерело