Сплачуючи податки, ми доручаємо органам влади: від місцевої до центральної, використати їх з користю для громади, для суспільства. Що ж відбувається насправді?

На законодавчому рівні визначені основні засади контролю за ефективним використанням бюджетних коштів. В Бюджетному кодексі закріплені принципи ефективності використані бюджетних коштів (стаття 7), стаття 19 вимагає здійснення оцінки ефективності використання бюджетних коштів.

Але, як показує досвід, при формуванні регіональних ( місцевих ) бюджетних програм принципи ефективності чи ігноруються, чи доволі вільно трактуються.
Саме тому ми взялись за аналіз Кіровоградських місцевих бюджетних програм. На прикладі Програми соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, та соціальної підтримки громадян, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, на 2008 рік (далі Програма) спробували провести оцінку ефективності та результативності використання бюджетних коштів.

Сам факт прийняття цієї Програми є доволі позитивним явищем. Тому, що представники кіровоградських органів місцевого самоврядування нарешті звернули увагу на тих людей, що щорічно поповнюють ряди членів територіальної громади міста. Теоретично будь – яке суспільство повинно бути зацікавлене в соціальній адаптації осіб, що звільнились з місць позбавлення волі, так як це є найкращою профілактикою рецидивів злочинів.

Оцінити ефективність той чи іншої програми не можливо без дослідження потреб цільової аудиторії. За даними дослідження, найгострішими питаннями для представників цільової аудиторії є:

• відсутність коштів на особових рахунках, навіть у тих осіб, що знаходячись в місцях позбавлення волі, працюють
• відсутність реальної можливості відновлення втрачених документів
• відсутність можливості офіційно працевлаштуватися
• відсутність даху над головою
• необхідність кваліфікованої медичної допомоги.

В Кіровограді відсутня мережа підтримки та реінтеграції осіб, звільнених з місць позбавлення волі та бездомних громадян. Представники даної категорії населення не мають належної інформації, де можна отримати необхідні їм послуги, хто їм може допомогти вийти з кризової ситуації. В місті Кіровограді, в Кіровоградській області відсутні соціальні установи для тимчасового проживання безпритульних громадян, установ для реабілітації та соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

Якщо ще молодь в віці до 35 років може сподіватися на місце в кризисному центрі та соціальному гуртожитку, то всі хто старший випадає з поля зору соціальних служб. Приблизно 40% осіб, що знаходяться в місцях позбавлення волі потребують відновлення тих чи інших документів, не мають робітничих спеціальностей.

Втративши за роки ув’язнення соціальні зв’язки, маючи цілий «букет» хвороб, часто не маючи даху над головою, практично не можливо самостійно, без сторонньої допомоги, почати «нормальне» життя. Задля реалізації такої допомоги й була прийнята Програма соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлених волі та соціальної підтримки громадян які відбувають покарання у місцях позбавлення волі. Програма була затверджена рішенням №419 від 14 лютого 2008 року Дев’ятої сесії п’ятого скликання. Рішення містить 3 пункти, останній з них покладає контроль за виконанням даного рішення на постійну комісію Кіровоградської міської ради з питань освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту та молодіжної політики, головою якою є Фундовний В.В.

Впровадження контролю, слід визнати позитивним рішенням. Але складно зрозуміти, яким чином комісія, яка виходячи з назви, не має нічого спільного з більшістю завдань, виконання яких передбачає програма. Пан Фундовний взагалі не знав, що в місті існує така Програма та що на комісію, яку він очолює покладена контрольна функція за виконаням цієї програми.

Слід визнати, що документ зовсім не передбачає можливість громадського контролю. У експертів, що проводили аналіз Програми виникло багато зауважень, щодо тексту самої програми. Наприклад, експерти звернули увагу на те, що навіть у самої назві програми використовують поняття «особи» та «громадяни». Поняття «громадянин» є суто юридичне, яке визначає особу, яка має належність на правовій основі до певної держави. Зрозуміло, що правоздатний громадянин має права та свободи визначені державним правовим полем.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус, закріплює основні права, свободи та обов’язки іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні. Цей закон зазначає, що по своєму правовому статусу громадяни України відрізняються від іноземних громадян та осіб без громадянства, які знаходяться на території країни. Виходячи з формулювання «соціальної підтримки громадян, які відбувають покарання», яке зазначене в документі, виконання міської програми направлено лише на громадян, виключаючи осіб, які не мають громадянства. Такий підхід є дискримінаційним. Також незрозуміло, чому під час відбуття покарання ув’язнений підпадає під юридичне визначення «громадянин», а після звільнення «особа». Оскільки не має чіткого тлумачення поняття «особа», складно зрозуміти, що мали на увазі розробники програми, поділяючи цільову групу програми на «громадян» та «осіб». Чи не означає це, що місто готове підтримувати всіх звільнених, а серед ув’язнених тільки громадян України?

Крім того, в документі зазначено, що соціальна підтримка направлена на «громадян, які відбувають покарання», виходячи за такого формулювання до цільової групи програми не входять особи, які знаходяться під слідством. Це ті особи, відносно, яких не було прийнято рішення суду щодо визнання вини та призначення покарання. Таким чином неповнолітні, які утримуються в СІЗО не є цільовою групою програми, оскільки більшість з них перебувають в стадіях досудового слідства або судових розглядів, тому вони ще не відбувають ніякого покарання.

Виходячи з вище викладеного можна зробити висновок, що в Програмі не має чітко окресленої цільової групи - бенефіціантів.

Програма містить детальний аналіз стану матеріально-технічного забезпечення навчального закладу №38 Кіровоградської ВК №6 та умов тримання неповнолітніх засуджених у Кіровоградському слідчому ізоляторі. Представлено доволі широкий опис робіт виконаних в минулих роках задля забезпечення матеріально-технічної бази школи, покращення умов тримання неповнолітніх. А також визначено декілька проблемних місць. Серед яких: відсутність повноцінного навчального процесу в навчальному закладі №38, неможливість покращення умов тримання неповнолітніх ув’язнених та мало ефективність заходів з допомоги та соціальної адаптації. Взагалі зміст програми не відповідає назві Програми.

Дану програму було б доцільніше назвати «Програма забезпечення освітніх потреб осіб, що знаходяться в місцях позбавлення волі та створення належних умов тримання» В Програмі йдеться мова скоріше про проблеми матеріального забезпечення навчального закладу №38 Кіровоградської ВК №6 та умов тримання неповнолітніх засуджених у Кіровоградському слідчому ізоляторі, ніж про опис загальних потреб цільової аудиторії. Текст розділу скоріше нагадує опис проблеми конкретного навчального закладу, ніж стратегічний напрямок діяльності, яким й повинна бути мета Програми.

Тому є певний сумнів, що розв’язуючи проблеми навчального закладу, можна вплинути на рівень злочинності. Фактично Програма не ставить на меті створення сприятливих соціальних, організаційних та економічних умов для соціальної адаптації звільнених з місць позбавлення волі та розв’язання нагальних проблем, які стоять на заваді ефективності цього процесу. Через відсутність будь – якого обґрунтування, незрозуміло, чому обрано саме освітній компонент для вирішення проблеми адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі та соціальної підтримки громадян , які відбувають покарання у місцях позбавлення волі. На думку експертів, було б доцільнішим розглянути декілька альтернативних стратегій вирішення проблем зазначених категорій громадян та обрати серед них ту, яка б відповідала критерію „вартість / ефективність ”.

Тому незрозуміло на вирішення яких конкретних проблем щодо забезпечення соціальної адаптації та соціальної підтримки направлена Програма.

В документі зазначено, що «заходи, які здійснюються, поки що є малоефективними і не забезпечують належної допомоги із соціальної адаптації», але не зазначено, які саме проблеми стоять на заваді ефективній соціальній адаптації звільнених з місць позбавлення волі. Окрім того, не прописано звідки взята ця інформація, та хто проводив подібний аналіз процесу соціалізації в місті Кіровоград. Програма зазначає, що для забезпечення надання раніше судимим необхідної допомоги у розв’язанні соціальних проблем та працевлаштуванні виникла потреба у розробленні додаткових заходів, щодо посилення боротьби з рецидивною злочинністю, надання судимим гарантій щодо їх адаптації та створення системи ресоціалізації. Такі висновки є позитивним моментом, але в програмі невизначено чи розроблені ці додаткові заходи та гарантії, чи є вони складовою програми, чи це просто загальний висновок.

Також серед потреб зазначена необхідність створення «системи ресоціалізації» впровадження якої може значно покращити соціалізацію звільнених. Зрозуміло, що такий підхід до забезпечення адаптації є прогресивним та комплексним, але жодної процедури цієї системи в документі не представлено. В програмі зазначені основні завдання щодо реалізації пріоритетів забезпечення навчального закладу №38 КВК №6 та умов тримання неповнолітніх в Кіровоградському слідчому ізоляторі, але не зазначено на кого покладено здійснення координації системи ресоціалізації та соціальної адаптації. Відповідно до ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України одним з основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених є громадський вплив. Програма містить єдине посилання на громадський вплив - це надання гуманітарної допомоги (стор.4). Відповідно до формулювання «поліпшення умов тримання до загальноприйнятного рівня адміністрація може проводити за рахунок прибутку з учбово-виробничих майстерень, гуманітарної допомоги громадських організацій…» незрозуміло, чи надається така допомога від неурядових організацій, чи це лише зазначення можливостей, які має адміністрація. Окрім того в документі не зазначено жодної інституції громадянського суспільства, яка задіяна в реалізації програми та впливає на ресоціалізацію та соціальну адаптацію. До того ж слід додати, що громадський вплив не може обмежуватись лише наданням гуманітарної допомоги.

В рамках реалізації програми вся робота по соціальному супроводу бенефіціантів Програми покладено на Кіровоградський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Але ж за законодавством цей Центр опікується особами в віці до 35 років. Тобто всі хто є старшими за 35 років, не мають жодної законної підстави отримати соціальну, психологічну допомогу.

Задекларовано в Програмі й сприяння особам, що звільняються з місць позбавлення волі, у оформлені паспортів та інших документів, необхідних для працевлаштування, розв’язанні соціальних проблем, призначення пенсій тощо. Але жодної структури, органу, управління, яке б опікувалось би вирішенням цієї проблеми не зазначено. Тому це й залишається декларацією. Одним з завдань програми є «забезпечення надання особам, звільненим з місць позбавлення волі, хворим на туберкульоз, його ускладнення та супутні захворювання, безкоштовної лікувально-профілактичної та санітарної допомоги у закладах охорони здоров’я міста Кіровограда». Впровадження цього завдання можна вважати позитивним компонентом програми, який може вплинути на покращення інтеграції засуджених. Документ визначає коло осіб, які можуть отримувати зазначену медичну допомогу. Але чітко визначити, які категорії звільнених входять в це коло неможливо. Оскільки поняття «супутні захворювання» потребує тлумачення та визначення переліку захворювань, наявність яких дає право на зазначену в програмі допомогу. З іншого боку згідно п. З статті 49 Конституції України допомога в державних і комунальних закладах надається безоплатно.

Якщо перелік безкоштовних послуг, запропонованих закладами охорони здоров’я відповідає переліку безкоштовних послуг, затверджених Кабінетом Міністрів, не включаючи додаткових, зазначення цього завдання в програмі є зайвим. Формулювання «лікувально-профілактичної та санітарної» не надають чіткого визначення медичних послуг. Тому незрозуміло, яку саме безкоштовну допомогу передбачає програма.

З іншого боку, якщо програма передбачає введення додаткових безкоштовних послуг для осіб, звільнених з місць позбавлення волі, було б доцільно зазначити їх в документі. В Програмі відсутній опис будь – яких індикаторів, за якими можна було б визначити ефективність та результативність її реалізації.

Рекомендації:

1. Перед формуванням Програми соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлених волі та соціальної підтримки громадян які відбувають покарання у місцях позбавлення волі на 2010 рік, провести вивчення потреб цільової аудиторії та вже спираючись на результати дослідження визначити пріоритетні напрямки програми.
2. Чітко визначити бенефіціантів Програми.
3. Розглянути декілька альтернативних стратегій вирішення проблем зазначених категорій громадян.
4. В підрозділі «Мета програми» в стислій формі визначити конкретну стратегічну мету програми. Наприклад «Сприяти ресоціалізації осіб, що знаходяться в місцях позбавлення волі».
5. В підрозділі «Завдання програми» визначити тактичні кроки задля досягнення мети програми.
6. В розділі «Результати» чітко визначити індикатори, за якими можна було б визначити рівень впливу реалізації програми на її цільову аудиторію.
7. 3 огляду на темпи розповсюдження ВІЛ-інфекції необхідно передбачити норми направлені на виконання Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення».
8. Залучити громадські організації до роботи з цільовою аудиторію програми.
9. Закласти кошти на створення Центру соціальної реінтеграції.
10. Створити в рамках організації Центру службу, яка б опікувалась проблемами відновлення документів засуджених.
11. Запровадити «чекову систему» розрахунку за надані соціальні послуги.

Дуднік Інга, Бочаров - Туз Володимир