Все мы были когда-то детьми и всегда с радостью вспоминаем о детстве, когда мы ходили с мамой и папой за ручку в парк, как катались на колесе обозрения, как шли в первый класс, каждый год, в день рождения задували свечи на праздничном торте, получали подарки и уходя в школу, нас целовали мамы…
Но есть люди, у которых нет таких воспоминаний, у них не было такого прошлого, оно было другое. У многих детей есть такое настоящее, настоящее без мамы и папы. Этим детям справиться с трудностями помогают интернаты.
Херсонская общеобразовательная школа- интернат I-III ступеней им. Т.Г. Шевченко существует уже 50 лет, изначально она была предусмотрена для детей-сирот и детей лишенных попечения родителей. С каждым годом это место улучшается, совершенствуется. На сегодняшний день руководителями были созданы все условия для сохранения родственных связей. Созданы целые этажи, где дети живут вместе со своими младшими братьями и сёстрами в своих комнатах. На несколько семей предусмотрена игровая зона, душевая комната, столовая зона. Дети не чувствуют себя обделёнными, в интернате царит домашняя атмосфера. И это не громкие слова, это действительно так: отличный ремонт, метало-пластиковые окна, новая мебель, ортопедические матрасы, каждая комната разная, они отличаются по цветовой гамме, всё от пола до потолка сделано на высоком уровне. По всей территории, длинной в 5 га, посеяна газонная трава, посажены клумбы с розами, подстрижено футбольное поле. Так же новое оборудование было закуплено в пищеблок, представители из Италии подарили детям специальные столы.
На данный момент ведутся ремонтные работы в спортивном и актовом залах, а так же идёт подготовка учебной зоны, в которой было установлено специальное освещение, реагирующее на дневной свет, во многих кабинетах была заменена мебель. Дети учатся не только с помощью традиционных учебников, а так же с помощью компьютеров. Новые информационные технологии - гордость этой школы-интерната. Здесь есть несколько компьютерных классов, мобильный комплекс - ноутбуки, которыми можно пользоваться в любых аудиториях, благодаря зоне Wi-Fi, дети могут работать с интернетом, каждый компьютер оснащён Web-камерой, и наушниками. Но главное достижение-это интерактивный кабинет - доска 5-го поколения, мультимедиа-проектор с большим сроком службы лампы, коммутация выведена на кафедру докладчика таким образом, что преподаватель может легко подключать и отсоединять ноутбук, уносить его в тех случаях, когда в аудитории не проводится работа с интерактивной доской. Этот проект внедрён пока всего в четырёх учебных заведениях Украины.
Так же эта школа-интернат имеет свою базу отдыха в Скадовске, в которой дети отдыхают на протяжении всего лета.
Херсонская общеобразовательная школа- интернат им. Т.Г. Шевченко так же сотрудничает с Италией и Америкой. На протяжении 10 лет многие дети имеют возможность побывать в этих странах. Итальянская семья берёт херсонского ребёнка на месяц, он посещает специальный лагерь, по выходным – экскурсии. Представители этих государств помогают и другим детям, высылают им подарки, игрушки, канцелярские товары, фрукты, средства гигиены и всё то, в чём нуждается каждый ребенок. Нам удалось пообщаться с Андреа и Симоной Консонни, у которых побывало уже 8 детей. На вопрос о том, почему они берут детей, они сказали: «Дети-наше сердце».
Так же нам удалось пообщаться с детьми:
-Как бы вы хотели изменить интернат/жизнь в нём?
-Мы бы не хотели ничего менять, здесь всё хорошо.
-Много ли одноклассников усыновили?
-Да, многих, иногда с ними общаемся.
-Вы бы согласились на усыновление?
-Нет (отрицательно ответили практически все)
-При живых родителях хотели бы жить с ними или в интернате?
-не каждый хотел бы жить с родителями. В интернате очень хорошие условия.
-Если выбирать между родными родителями и итальянскими, кого бы вы выбрали?
-(некоторые ответили, что хотели бы жить с родными родителями, но и с итальянскими обязательно общались бы)
-Что бы вы изменили в родителях?
-Мы бы хотели, чтобы они бросили пить. (Все отвечали именно так, других вариантов не было)
-Хотели бы вы продолжить учёбу после выпуска из интерната?
-Да, конечно.
-Кем бы вы хотели работать?
-Криминалистом.
-Юристом.
-Врачом.
-Строителем, потому, что я вижу как у нас, в интернате работают строители, как они преображают наше жильё.
-Массажистом.
-Медсестрой.
-Модельером или юристом.
-Как вы думаете, что такое счастье?
-Это радость, подарки.
-Увидеть впервые маму.
-Счастье-это интернат, когда всё есть.
-Это друзья.
-Жить здесь - это счастье, потому, что о тебе заботятся, не надо ни о чём беспокоиться.
-Вы счастливы?
-Да (положительно ответили все)»
Не смотря на то, что директором и его командой были созданы все условия для того, чтобы дети чувствовали себя хорошо, много ещё не хватает и хотелось бы изменить. Это и микроволновые печи для каждой семьи, и станки в танцевальные классы, мебель в учебную часть и др. Все с надеждой ожидают помощи от государства и от предприятий, которым не безразлична судьба детей, которые являются не только нашим будущим, но и настоящим!
Коментарі
Інтернат - добре чи погано? ЦЕ ПОГАНО!
Погано тому, що це шкодить нормальному розвитку дитини і не важливо наскільки новий ремонт. Домашню атмосферу не створює ремонт, окрема душова чи ігрова. Домашню атмосферу створює теплота та любов рідних. Дослідження проведені в останні десятиріччя довели, що найголовнішою потребою у для дитини є привязаність (духовна близькість з дорослим та постійний фізичний контакт) і ця потреба є первинною навіть по відношенню до базових фізіологічних потреб. Навіть найкращі працівники інтернатів не можуть дати кожній дитині необхідної турботи. Детальніше про дослідження та негативний вплив перебування дитини в інтернатному закладі на розвиток дитини можна почитати у статті "Невидимий зв'язок" - http://www.everychild.org.ua/upload/library/Childrens%20Rights_2009.pdf
Погано з точки зору держави та витрат на утримання таких закладів. Просто порахуйте, скільком сім'ям можна було б допомогти за кошти, які витрачені на ремонт приміщень, закупівлі ноутбуків тощо. А ще цікаво, скільки дітей виховується і скільки персоналу працює в цьому інтернаті. Мені відомі цифри, коли на 54 дитини працює 160 працівників (усіх - нянь, вихователів, поварів, сторожів).
А ще я не сумніваюся, що коли прямо запитати дитину: "Ти щаслива" - дитини відповість, що так. Але на запитання, наприклад, таке: "Що б ви зробили, якби були чарівником?", діти в основному відповідають так: "хочу знайти хороших-прехороших батьків", "щоб у мене була сім'я", "мати рідну маму". Про це також можна почитати ось тут: http://www.everychild.org.ua/upload/library/pdf/Report_of_children_session_25.07-10.08.pdf. А ще найкраще поговорити з випускниками, які уже не в стінах інтернатів і не боячись, що потім скажуть вихователі розкажуть про своє життя там.
В статті нічого не говориться про людей, які працюють в цьому інтернаті. Хотілося б про них дізнатися.
Мені здається, в заголовку новини допущена логічна постка. "Добре чи погано" ДЛЯ КОГО?
- правозахисників
- державних чиновників
- дітей, які вже ТАМ
- дітей, які ще НЕ ТАМ
- для батьків
і далі по списку.
Як на мене, класно всім, крім дітей, що ТАМ або були ТАМ. Для країни - суперово здихались дітей, для чиновників та батьків - те саме.
Правозахисникам теж добре - є за що боротися і на що шукати гранти.
Отже все таки ДОБРЕ? парадоксально, але таке враження, що в голос ніхто не говорить про те, що існування інтернатів вигідно УСІМ. Я так думаю, тут не дурні зібрались і про це говорять. Питання - хто реформує цю систему? у кого вистачить сили волі, щоб залишити після свого нікчемного життя бодай щось суттєве і непорожнє. про кого в книжці з історії напишуть "Він чи вона змінив/ла систему"?
А ще крім того інтернат – це ідеальне місце для списування державних коштів, особливо на харчування та ремонти. Цікаво, скільки делегацій, фуршетів було списано зі їх рахунок? А скільки хат наближених було відремонтовано? Страх в тому, що на одного вихователя до 20 дітей. Діти існують в закритому просторі. Їм просто нікуди жалітися, адже жодна інстанція у нас не може кваліфіковано запитати думки дитини, та й навіщо? Коли дитину б’ють, ображають, зачиняють в ізоляторі, нехай із WI FI...Ми затягумо із реформою, оскільки нам легше дати кошти на інтернат і заснути зі спокійною совістю – у дітей плазмовий телевізор, ноутбуки, одяг, іграшки. Але навряд ми чи інші донори повертаються і дивляться як це все використовується...Ви також?
Посилання на відео роботу з Молдови з реформи системи інтернатного піклування, а Ви бачили щось подібне на наших екранах?
https://www.youtube.com/watch?v=uMtxSoaL82g
Майте на увазі, що не кожна дитина хоче додому. Батьки можуть наркоманити, пиячити і на дитину зовсім не звертати ніякої уваги. Що там вже казати про турботу - аби не били!
Звичайно, що не кожна дитина хоче додому, але кожна дитина хоче індивідуальної уваги, жити не по графіку, ставлення з повагою. Цікавою є стаття одного з випускників інтернату - читайте ось тут: http://www.uaua.info/content/articles/4336.html
Так сталося. що буваю в інтернаті часто, провідую дітей далекої родички .Їх там п"ятеро було, тепер троє(двоє старших вчаться у вишах). Нічого погано про інтернат сказати не можу, тепло, діти нагодовані і одягнені, на канікулах були в Італії. Почувають себе вільно, займаються в гуртках.Вихователі ненав"язливі ( як на мене, аж занадто). Життя по графіку не помітила, окрім уроків та їжі. У вихідні хто що хоче, те і робить.Була в суботу: діти майже всі на подвір"ї, граються. Поки ми спілкувались з родичами, кілька дітей до нас підходили, розмовляли. Вихователі підійшли тільки з нагадуванням про обід .
Що мені не сподобалось. Тільки 11-річна Руслана знає, ким хоче бути в майбутньому. Всі інші сказали: "не знаю".
прикольна реклама...натуральна. Всі тут трохи праві. і так подивишся - ніби все правильно, з іншої сторони - теж є свої плюси. ясно, що проблему цю швидко не вирішити. працювати треба компклексно, особливо з тими, хто називає себе батьками.