bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз

Останній дзвоник – це початок!
21.08.2009

Пролунав останній дзвоник навчального року в Полтавській міській громадській організації «Монтессори-Центр реабілітації дітей-інвалідів дошкільного віку «Соняшник», що став початком великого шляху довжиною в життя, став особливим і для дітей, і для дорослих.

Завдячуючи фінансовій підтримці Всеукраїнського благодійного фонду «Крона» в межах проекту «Створення Центру лікувальної Монтессорі-педагогіки» 25 дітей дошкільного віку не лише отримали унікальне обладнання та матеріали Монтессорі, а й довели місцевій спільноті, що проблеми несприйняття людей з інвалідністю – це суто дорослі непорозуміння. Справа в тому, що в проекті впродовж року разом навчалися, гралися і просто жили 25 дітей, 10 з яких мали інвалідність. І жодного разу особливі діти не були скривджені чи знехтувані здоровими однолітками. Любов, розуміння, взаємопоміч пронизували стосунки наймудріших людей планети. Так, наймудріших! Саме тому, що діти дошкільного віку ще не зіпсовані соціальними штампами, грошима, жадібністю, брехнею. Їх життєва мудрість полягає в тому, що вони сприймають оточуючий світ адекватно, тобто таким, який він є. І якщо в цьому світі є різні люди, з різною зовнішністю, мовою, руховими можливостями – значить, це природно, так і повинно бути. Їм і на думку не спадає класифікувати, сортувати, розробляти критерії і нормативи – вони просто живуть разом і від того щасливі.

Пригадую випадок, що стався під час проведення спортивного свята. Діти вишикувалися у дві команди, і ніхто навіть не замислився над тим, що представниками від команд одночасно стали здорова дитина і дитина з ДЦП. Йшли змагання по стрибках у мішках. Представник однієї команди (здоровий хлопчик) швидко впорався із завданням, а його суперник Ванюша з ДЦП до фінішу, через хворі ноги, у мішку майже повз. Здогадайтеся, хто отримав найгучнішу підтримку, зірвав шквал оплесків, отримав нагороду, хто був героєм дня? Звісно ж – Ваня! Діти щирі у своїх почуттях. Вони не знають наказів та розпоряджень з міністерств стосовно того, чи можна разом навчатися дітям з різним станом здоров’я, в якому відсотковому співвідношенні і за якими програмами. Вони просто вірять у непереможну силу життя. Ми вдячні працівникам Всеукраїнського благодійного фонду «Крона» за те, що вони також повірили в нас та наших малюків. І, сподіваємось, не марно.

У ході реалізації проекту, консультації мультидисціплінарної команди фахівців нашого Центру отримали понад п’ятдесят родин з неповносправними дітьми. Наприкінці проекту хлопчик з синдромом Дауна був зарахований до дитячого садочка за місцем поживання, двоє дітей з ДЦП зараховані до першого класу загальноосвітньої школи, дівчинка з ДЦП отримала від польських колег запрошення пройти безкоштовно разом з мамою курс діагностики та реабілітації в прогресивному реабілітаційному центрі. Інші малюки успішно адаптувались в дитячому колективі і з нетерпінням чекають наступного навчального року.

Але головним досягненням проекту ми вважаємо те, що Полтава отримала 25 дітей з новим світоглядом, які ніколи не будуть відзначати День інваліда через те, що це «свято» для них – нонсенс! Ми віримо також і в те, що з 15 здорових учасників проекту виростуть, скажімо, талановиті архітектори, яким ніколи не спаде на думку спроектувати будинок так, щоб у нього не зміг потрапити їх друг на інвалідному візку. Або ж гарні вчителі, які не погрожуватимуть інтернатом і не виганятимуть із класу під час уроку хлопчика з гіперактивністю. Виростуть також працьовиті токарі, пекарі, які, ідучи на роботу на світанку, будуть радіти зустрічі з двірником із синдромом Дауна, котрий не тільки ретельно підмітає вулицю, а ще й співає для них гарні пісні.

Ельвіра Попова, учитель Монтессорі,

ГО Монтессорі-Центр «Соняшник», м.Полтава.

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.