Це неправда, що користувачі Інтернету ізолюються від суспільства. Всі дослідження показують: що більше хтось користується Інтернетом, то більше він чи вона є соціалізованим.

У 1996 р. з’явилися перші дані про кількість користувачів Інтернету – їх було 14 мільйонів. Тепер їх є 1,5 млрд. У 2002 р. абоненти бездротових комунікацій перевершили кількісно абонентів стаціонарних мереж. А що більша частка та більша пропускна спроможність бездротових телекомунікацій, то кращим є доступ до Інтернету в будь-яких умовах, із будь-якого місця. 

Тепер у розвинених технологічно – або балакучих – країнах мобільних телефонів є більше, ніж людей: в Аргентині це 125% відносно кількості населення, для порівняння, у США – нижче 90%. Набагато більш розвиненими бездротові комунікації є в Європі, ніж у США. 

Система комунікацій, що формується, створила підставу для незвичних людських ініціатив. Раптом кожен пише свою газету – блог. Нині їх є близько 150 мільйонів, 26 мільйонів було у 2006 р. 2 мільйони нових постів з’являється щодня. 

Також швидко розвивається Твіттер. У Фейсбуку простір спілкування обмежується запрошеними друзями, але кожен із них може дивитися на все, що я роблю, може увійти зі мною у взаємодію. Ми створюємо свій мікропростір в онлайн-макропросторі. Одночасно ми вважаємо, що не можемо проникнути у певну сферу, якщо в нас немає у ній друга, який нас у неї запросить. 

Авжеж, розуміння дружби є широким, тому я сам припинив користуватися Фейсбуком. Усі мої студенти хотіли бути моїми друзями і спостерігати за тим, що я роблю. Справа була ще складніша, коли це не були мої студенти, а, наприклад, колумбійці, які хотіли бути моїми студентами. 

Через ці різні форми соціальних медіа виникає гігантська система горизонтальної комунікації, де все має джерело у нашому особистому житті. 

Інтернет є дзеркалом, у якому ми самі себе відображаємо, але одночасно дехто буде стверджувати, що ми бачимо тут цю огидну сторону людського характеру (порнографія, радикальна ідеологія). Незалежно від того, що ми думаємо про Інтернет, він є нашим оточенням і на нас впливатиме все більше – це просто наш світ і наша культура. Соціальні медіа стають найважливішою формою медіа. Особи у віці до 30 років набагато більше користуються Інтернетом, ніж телебаченням, або дотримуються багатовекторності – одночасно слухають радіо, дивляться телебачення, користуються Інтернетом і розмовляють по мобільному телефону.

SMS змінюють уряд

Різниця між Інтернетом і традиційними ЗМІ полягає у тому, що це самі користувачі Інтернету виробляють контент та відправляють його у мережу. Одночасно вони самі завантажують і збирають інший контент. Тому ми також говоримо про масове самоспілкування. Традиційні форми інформування відбуваються з одного центру до багатьох; тут – від одного до багатьох, від багатьох до одного і від багатьох до багатьох. 

У нас є глобальна дистрибуція повідомлень, глобальна взаємодія, а також необмежена різнорідність. Усе це змінює у фундаментальний спосіб відносини між формами комунікації та владою, а також спосіб сприйняття власного "я" у суспільстві. 

Я провів дослідження, яке стосувалося використання Інтернету у тритисячній групі мешканців Каталонії. Ми порівняли поведінку людей, які мають Інтернет, і тих, які його не мають. До цієї пори дослідження враховували лише користувачів Інтернету. Ми відкрили, зокрема, наступне: що більше ми маємо автономії, то більше ми користуємося Інтернетом. А що більше ми користуємося Інтернетом, то більше ми стаємо автономними. Ця тенденція розвивається в індивідуалістичному (тобто: ми цікавимося переважно собою і не дбаємо про інших) і персоналізованому (ми вивчаємо власні відносини зі суспільством) суспільстві. Всі дослідження доводять, що більше хтось користується Інтернетом, то більше є соціалізованим. Точка зору, яка стверджує, що користувачі Інтернету ізолюються, не є дійсною. 

В Інтернеті ми формуємо рух солідарності, об’єднуючись із тими, хто шукає того, що й ми. Ми можемо, наприклад, приєднатися до боротьби проти експлуатації жінок, за права геїв, ми використовуємо інструменти Інтернету для будівництва нашого власного суспільства чи наших власних громад. Так виникає культура мережі та мережне суспільство. 

Ця нова форма масового самоспілкування відбилася на можливості формування суспільних рухів і політики, а також на зміну відносин влади у суспільстві. 

Візьміть проблему зміни клімату. 30 років тому ми мали про неї саме такі ж базові знання, як і нині, але політики нею не надто займалися. Екологічні рухи, науковці разом із різними відомими особистостями почали об’єднувати сили, гуртом боротися за одну справу. Було використано нові ЗМІ, які цілком перетворили сприйняття зміни клімату, мислення про природу і наші відносини з природою. 

1 квітня 1979 р. відзначали перший День Землі. Людство всієї планети мало в певному сенсі об’єднатися. Було 20 мільйонів учасників. У 2000 р. – 1,4 млрд. 30 років тому тільки 10% людей загалом усвідомлювали загрозу зміни клімату. Сьогодні 68% населення світу має у цій справі свою думку, а враховуючи відчутний тиск, справою починають серйозно займатися уряди. 

Останніми роками ми спостерігали також за спонтанною мобілізацією громадськості. Припустімо, що вибухає скандал, люди збираються через мобільний телефон або Інтернет, який став найбільшим інструментом мобілізації. Скрізь: у Філіппінах, у Південній Кореї, Таїланді, Еквадорі, Великобританії, у Франції. 

Напевно, найважливіший приклад походить із Іспанії, де прем’єр Хосе Марія Азнар збрехав про теракти "Аль-Каїди" 11 березня 2004 р. у Мадриді. Сказав, що їх провели баскські терористи, аби громадська думка не пов’язувала теракти з участю Іспанії у війні в Іраку і у зв’язку з тим, щоб не програти на виборах, що наближалися. Молоді люди з власної волі почали мобілізуватися перед виборами, висилаючи одне мале повідомлення SMS, що прем’єр є брехуном, і ми йдемо на демонстрацію. Ініціювала все це одна особа, вислала повідомлення знайомим зі свого записника, 10 чергових осіб зробило те саме, потім чергові 10 і так далі. Математика запрацювала і впродовж декількох годин це все вилилося у тисячі людей. Така сила була вже в стані змінити громадську думку. Ефект? 2 мільйони осіб, які зазвичай не голосували, пішли до виборчих дільниць і віддали голос за соціалістів, а власне кажучи – проти брехунів. 

Вони сказали, що голосували за соціалістів, затикаючи ніс, але зробили це, щоб протиставити прем’єрові, щоб викинути його з посади з етичних причин. Особи, які традиційно трималися здалеку від політики, раптом повстали і створили спонтанну мережу комунікації з величезною силою ураження. 

Спонтанна суспільна реакція мала місце недавно в Ірані. Людвіка Влодек-Бєрнат, журналістка GW, повідомляла, що там існує цілий організований рух, народжений в Інтернеті, що там відбувається обмін повідомленнями, фото. Іранська поліція намагається ці ініціативи знищити, у зв’язку з чим люди відправляють у координований спосіб повідомлення з різних сторін світу – у такий спосіб, аби поліція не могла виявити, чи мережа існує і чи новина походить з Ірану, чи з-поза його меж. В Ірані, в теократичній країні, Інтернет відіграє важливу роль. Я був там три роки тому. Тоді в Ірані було понад 500 тис. блогів, з яких 40% вели жінки. У блогах могли сказати те, чого ніколи не могли сказати публічно.

Слова мають значення

А зараз кампанія Барака Обами. Я стежив за нею дуже уважно. Це була перша політична кампанія, в якій Інтернет відіграв вирішальну роль. Не йшлося про одну технологію, про один інструмент, а про те, що центр кампанії знаходився в Інтернеті. Зараз усі консультанти, політики, політичні партії намагатимуться зробити те саме, що зробив Обама. 

Перш за все як волонтерів він залучав фахівців. Вони розвивали мультимедійну кампанію, яка значною мірою спиралася на поп-культуру, ролики та відео-повідомлення. За більшість із цих дій не треба було платити, оскільки запрацював вірусний маркетинг, який поширив кампанію в Інтернеті. На веб-сайті Обами зареєструвалося 20 мільйонів користувачів. 

Обама вирішив не брати грошей від лобістів, але йому вдалося залучити найбільше коштів. У 2004 році Буш зібрав 450 мільйонів доларів, але Обама під час своєї кампанії залучив 750 мільйонів доларів. Як йому це вдалося? Кожен із 3,5 мільйонів прибічників пожертвував йому 200 доларів. Щоб це отримати, треба було надихнути людей. Головними прибічниками Обами були молоді люди. Вік був теж незвично важливим: це правда, що жінки підтримували також Гіларі Клинтон, але молодші від 30 років у 60% випадків належали до прибічниць Обами. 

У Сполучених Штатах і в Європі молоді люди часто загалом не беруть участі в політиці, вона їм є байдужою. 

Обама залучив також іншу групу виборців, які до цієї пори не брали участь у політичній системі – людей мало освічених та бідних. Він зрозумів також щось, чого більшість політичних кандидатів, особливо демократів, не розуміє – що слова мають значення. Проведено прекрасний аналіз слів, якими користувався Обама. Гіларі Клинтон та Джон МакКейн весь час повторювали: "Досвід, досвід, досвід". Обама застосовував два дуже прості слова: "зміна" і "надія". У зв’язку з кризовою ситуацією вони стали ще важливішими. Їх використання – це справа таланту Обами, але й серйозної підтримки науковців.

***

Самі ЗМІ не можуть змінювати суспільних відносин, оскільки вони є, у певному сенсі, частиною мережі політики інтересів, які створюють суспільство. ЗМІ не перебувають на службі цих інтересів, але не можуть прямувати у цілком невідповідному їм напрямі – разом із ними підлягають повільній суспільній еволюції. 

Зміни відбуваються завдяки розширенню простору комунікації. З’являються нові цінності, інтереси, ідеї, нові покоління. Розширення простору комунікації настає зараз, і воно можливе завдяки незвичному явищу формування горизонтальної, інтерактивної комунікації – відкритих структур, які не здаються легко контролю. Завдяки цьому суспільство може бути більш складним, але одночасно відкриваються можливості будівництва громадянського суспільства. 

Інтерв’ю у клубі GW

Автор: Мануель Кастельс [Manuel Castells] (1942 р. н.) – один із найвидатніших сучасних соціологів, викладач Відкритого університету Каталонії [Universitat Oberta de Catalunya] у Барселоні та Південнокаліфорнійського університету у Лос-Анджелесі, радник ООН і Європейської Комісії. У 1970-х роках займався соціологією міста, з 1980-х років сконцентрувався на впливі розвитку нових технологій комунікації на економічні та суспільні зміни. Принципи теорії суспільства мережі виклав у своїй найважливішій праці – монументальній трилогії "Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура" (в Україні доступна в польському або російському перекладах) 

Назва оригіналу: Obywatel rodzi się w sieci 
Джерело: Gazeta Wyborcza, 08.08.2009 
Зреферував Омелян Радимський

Джерело