Заняття спортом можна поєднувати навіть з роботою у громадському секторі в Україні. Змінюючи суспільство, громадські активісти працюють і над собою. ГУРТ зібрав історії представників громадських та міжнародних організацій, які, незважаючи на свою активну громадську діяльність, знаходять час для здорового способу життя.

Тхеквандо і гуманітарна сфера 

Тетяна Лисиця займається спортом уже 18 років. Серед її спортивних досягнень – перше місце на Чемпіонаті України з тхеквондо ВТФ розділ Пумсе у 2016 році, чорний пояс 2 дан. Тетяна прокоментувала, як вдається поєднувати дві іпостасі: кандидат у майстри спорту та консультант з питань води, санітарії та гігієни у Дитячому фонді ООН ЮНІСЕФ.

- Я завжди була активною. Шоб направити мою гіперактивність у правильне русло, мій батько, який займався східними єдиноборствами, вирішив віддати мене на тхеквандо. Я відчула, що це боєве мистецтво близьке до мого світосприйняття. Відтоді я продовжую заняття.

Був певний період, коли довелося зробити перерву. Проте зрештою я вирішила, що поєднувати улюблену роботу з улюбленим спортом можливо. Намагаюся відвідувати заняття чотири рази на тиждень.  Хоча, зважаючи на свою основну роботу в іншій сфері, я рідше беру участь у змаганнях.

Раніше я сприймала тхеквандо як спорт, прагнення досягнути гарного результату. Зараз сприймаю його більше як мистецтво. Хоча тхеквандо – це  робота над тілом, сенс лежить набагато глибше. Заняття допомагають привести до ладу думки, удосконалити певні риси характеру. Для роботи заняття тхеквандо корисні, оскільки підвищують впевненість у своїх силах, самоконтроль. Відчуття командного духу у спорті підсилює відповідальність перед іншими людьми, покращують якість співпраці з колегами та партнерами.

Відповідно до особливостей людської фізіології, людина повторює те, що бачить. Щоб вплинути на поведінку іншої людини, варто не змушувати її до цього, а показати їй власний позитивний приклад. На власному прикладі я можу показати, що спорт можливо поєднувати з роботою. Навіть якщо йдеться про гуманітарну сферу, яка за сучасних умов вимагає багато часу.

ЮНІСЕФ працює з дітьми, підлітками. Приємно, коли своїм прикладом можеш показати їм, що, окрім сидіння за комп’ютером, існують інші способи проведення дозвілля з користю. 

Парашутний спорт і перша домедична допомога

Дмитро Поплавський до війни займався парашутним спортом та працював у Асоціації параспорту. Сьогодні, будучи інструктором ГО «Захист Патріотів», Дмитро вважає викладання першої домедичної допомоги військовим пріоритетним видом діяльності. Однак, він розповів, чому все-таки знаходить можливість «пострибати».

- Вже два роки я не брав участі у змаганнях. Перша домедична допомога – мій пріоритет. Заняття парашутним спортом, на жаль, вимагають чималих фінансових вкладень. Звісно, якщо є можливість, їду і стрибаю з парашутом.

Спорт залишається улюбленою справою, яка об’єднує мене з різними, але близькими за світоглядом людьми. Спорт заохочує до постійного розвитку.  

Я не займаюся спортом зранку до вечора. Але кожного дня намагаюся працювати над собою, над своїми думками. Своїми «здоровими» діями варто показувати приклад іншим. Достатньо робити хоча би щось – навіть якщо все, що вам під силу - вийти на пробіжку. Хтось бігає, хтось плаває, а хтось літає з парашутом.

Бочче, регбі, футбол і правозахист

Віталій Пчолкін - заступник голови правління громадської правозахисної організації «Права людини», член Національної асамблеї інвалідів України, поки є активним футбольним вболівальником. Віталій поділився планами щодо занять спортом у майбутньому.

- Мені подобається такий паралімпійський вид спорту як регбі. Це контактний, суворий вид спорту. Три року тому ми з друзями почали займатися регбі. Нам довелося відкласти заняття, оскільки без обладнання, а саме спеціалізованих колясок, це доволі травматично.

Для людей з інвалідністю намагаюся організувати заняття з паралімпійської гри бочче (гра з м'ячем – авт.). 

Крім того, я активно стежу за футбольними матчами. Як член Парафан Клубу ФК «Динамо» з радістю відвідую різноманітні зустрічі зі спорстменами. Крім можливості поспілкуватися з футболістами, ми отримуємо безкоштовні абонементи на матчі Чемпіонату України та Кубку України.   

Спорт надає мені можливість відволіктися від щоденної метушні, зближує з друзями. Відвідування спортивних заходів є додатковою мотивацією вийти з дому, незважаючи на те, якою важкою може бути дорога для людини, яка пересувається у візку з передмістя Києва.

Вести здоровий спосіб життя у сучасних екологічних умовах не просто. Однак, нічого не має стати на заваді на шляху до здоров’я, навіть жителям забрудненого мегаполіса.