Згідно розпорядження т.в.о. голови Онуфріївської районної державної адміністрації Кіровоградської області Палія Валерія Івановича за № 253-р від 22 червня 2009 року, в Онуфріївському районі призупинено в 2009-2010 навчальному році функціонування десятого класу Попівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, одинадцятих класів Попівської, Омельницької, Василівської загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів та заочних класів Зибківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

Півроку члени Попівської, Омельницької та Василівської територіальних громад боролися всіма можливими законними методами щоб не допустити цього. Проводили сходки громадян на яких приймали відповідні рішення, зверталися в усі інстанції в які потрібно було звернутися. Криком кричали: “ Не чіпайте школи! Не буде шкіл-не буде сіл!”. Нічого не допомогло. Можновладці “ мудро “обійшли “селюків”. Якщо без погодження громади не можна проводити реорганізацію шкіл, то можна просто призупинити функціонування 10-11-х класів. Не вмер Данило, так галушкою вдавило, а учні 10-11-х класів на вихід!

Дивує, те що керівництво району знало позицію людей по цьому питанню, але всупереч їхній волі видало таке розпорядження .І зроблено це, як указано в розпорядженні, у зв’язку з недостатністю бюджетного фінансування та з метою збереження мережі освітніх закладів району і своєчасної виплати заробітної плати працівникам галузі .

Щось тут не зрозуміло,адже у першому півріччі Кіровоградщина гідно справилась із поставленими завданнями і виконала основні показники по наповненню бюджетів усіх рівнів. Це означає вчасно профінансовані заробітні плати та відпускні працівникам бюджетної сфери, виплата соціальних допомог, пільг, субсидій та пенсій. Це означає, що за перше півріччя до загального фонду область зібрала сто цілих і дві десятих відсотка, до місцевих бюджетів – сто чотири і шість десятих. Далеко не усім областям України вдалося виконати доведені показники.

Якщо все так добре, то чому тоді призупинено фінансування 10-11-х класів саме в цих школах? Це якесь непорозуміння ? Чи то така ціна сьогодні за те, щоб “Кіровоградщина гідно справилась із поставленими завданнями і виконала основні показники по наповненню бюджетів усіх рівнів”? Якщо це так, то чи не занадто вона велика,і хто дозволив таку «щедрість»?

Згідно з розпорядженням, відділ освіти районної державної адміністраціїї повинен забезпечити підвезення учнів до Онуфріївської та Павлиської загальноосвітних шкіл, а відділ економіки повинен передбачити в плані соціально-економічного розвитку району на 2010 рік придбання за кошти державного бюджету автобуса для підвезення учнів. Передбачити придбання автобуса в 2010 році ! А що робити учням 1 вересня 2009 року? Та й передбачити це не означає мати. Звідки і які автобуси будуть виїзджати, де водії будуть проходити медогляд, чи достатьно коштів на утримання і обслуговування автобусів, в тому числі і тих, які ми передбачимо придбати?

Зрозумілих відповідей на ці і багато інших питань поки що немає. А розпорядження вже є !
На позачерговій сесії Онуфріївської районної ради, де розглядалося це суспільноважливе питання, одна вчителька сказала: “Складається таке враження, начебто якась нечиста сила накрила Онуфріївський район, і робить свою чорну справу, і немає такої сили яка б змогла її подолати.”

Я не знаю чи тут просто збіг обставин, чи то так витончено поглумилися над дітьми,батьками, вчителями, але розпорядження було видано саме 22 червня . Рівно 68 років тому назад українські учні також не змогли продовжити навчання в своїх рідних пенатах. Тоді фашистська Німеччина без попередження віроломно напала на Радянський Союз. Тоді була війна ! А що зараз ?! Хто і чому забороняє учням 10-11-х класів закінчити навчання в своїх рідних школах?!

Хто і чому примушує їх залишати рідні оселі і передчасно вирушати в доросле життя?! Хто і чому так віроломно і несподівано почав коректувати їхні долі?! Дорослі дяді і тьоті з Онуфріївської районної державної адміністрації чи, дійсно, якась нечиста сила? А чьому сьогодні на лікуванні , в тяжкому стані , знаходяться директори Омельницької та Василівської шкіл? Це також збіг обставин, чи вболіваючи за подальшу долю своїх навчальних закладів, долю учнів розплачуються за свою небайдужість власним здоров’ям?

В тих далеких 1941-1945 роках війни ми здобуди перемогу і діти повернулися в свої рідні класи. А сьогодні, в 2009 році, це можливо?
З ким ми воюємо сьогодні і чому? З якоюсь нечистю чи один з одним?
Чи не пора припинити цю війну і почати поступати з іншими так , якби ми хотіли, щоб поступали з нами?
Ми чекаємо допомоги від Вас шановний пане Президенте України.
Ми чекємо допомоги і від Вас,шановний пане Міністре Освіти і Науки України.
Ми чекаємо допомоги й від Вас, шановний пане прокуроре Онуфріївського району.

Депутат Онуфріївської районної ради п’ятого скликання
Самойленко Володимир