Громадськість Львова схвально і одночасно із пересторогою сприйняла інформацію про впровадження проекту «Е-урядування: відкрита влада для мешканців Львова». Амбітні помисли молодих і недосвідчених студентів, які працюють у міській раді, викликають неабияке хвилювання – електронна демократія не є модною іграшкою, електронна демократія не є прототипом соціальних мереж чи блогів. Певного пафосу додають ряд інноваційних за духом та невдалих за втіленням ініціатив міської ради.

Як вдалося з’ясувати, даний проект реалізується міською радою за фінансової підтримки Уряду Великої Британії. Обсяг фінансування із сторони Великої Британії складає 134,870 фунтів стерлінгів (близько 1 млн. 600 тис. грн.). Ймовірно, що до впровадження е-муніципалітету залучатимуться кошти місцевого бюджету. На жаль, практика публічності у розпорядженні залученими і бюджетними коштами у місті Львові відсутня.

ПЕРЕДУМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ

Загальновідомо, що впровадження механізмів електронної демократії суттєво підвищує ефективність управління, якість надання адміністративних послуг мешканцям.

Під електронним урядуванням зазвичай мають на увазі дві взаємопов’язані сфери – електронний уряд та електронну демократію. Перший означає надання електронних публічних послуг громадянам, тоді як друга стосується використання інформаційно-комунікаційних послуг у процесах взаємодії влади та громадськості.

За загальним правилом, ефективна система електронного уряду впроваджується в кілька етапів. Кожен із етапів передбачає наявність ряду індикаторів і концептуальних характеристик. Стан здійснення е-врядування у Львові перебуває на найнижчому рівні – більшість елементів, необхідних для функціонування е-уряду, практично не функціонують. Варто лише переглянути сайт міської ради, де окрім кольорової інформації для туристів і гостей міста, іншої суспільно важливої інформації – переліку комунальних приміщень, що надаються в оренду, використання бюджетних коштів, проектів суспільно важливих рішень і регуляторних актів, виконання місцевих програм, перелік адміністративних послуг, звіти міського голови та депутатів і т. д. не знайдеш.

Функціонування е-уряду полягає не стільки в інформуванні про діяльність міської влади, скільки у наданні послуг в он-лайн режимі. Інформаційний спам про діяльність міського голови і виконавчих органів є радше елементом якісної пропаганди і взірцем ефективного PR, аніж механізмом забезпечення відкритості у діяльності міської влади. Чи готова міська рада до надання публічних послуг в он-лайн режимі, якщо прогресивні посадовці нового покоління не здатні щонайменше виконувати базові повноваження?

Як свідчать дані соціологічних опитувань, якість надання адміністративних послуг у місті Львові суттєво погіршується протягом останніх років. Здебільшого причинами такої ситуації є забюрократизованість структури виконавчих органів, надмірна централізація та розбалансованість повноважень в межах цієї структури, збільшення тривалості надання відповідних послуг.

Е-демократія передбачає ефективну електронну участь громадян в управлінні місцевими справами через: е-інформацію (надання на веб-сайтах інформації, яка має суспільний інтерес), е-консультацію (на сайтах наявні механізми й інструменти он-лайн обговорення суспільно-значущих проблем), е-прийняття рішень (он-лайн внесок громадян у процес прийняття рішень).

Чи здатна міська рада ефективно впроваджувати е-врядування при умові фактичної її закритості для громадськості, відсутності десятків повнотекстових рішень міської ради, профануванні інститутів місцевих ініціатив і громадських слухань, відсутності громадських колегій?

Переломним моментом у становленні е-уряду у Львові стане доступність рахунків за комунальні послуги, послуги із тепло- та водопостачання і їх оплати в електронному форматі, можливості замовлення усіляких довідок, надання електронних запитів через Інтернет. Чи здатні посадовці в умовах управлінського безладу, хаосу налагодити таку комунікацію?

ЩО ПОТРІБНО ЗРОБИТИ ПЕРШОЧЕРГОВО?

Під час впровадження елементів електронної демократії, вкрай необхідної на локальному рівні, потрібно врегулювати питання оприлюднення та розміщення рішень місцевої ради на офіційному веб-сайті, вчасно й у повному обсязі розміщувати прийняті рішення, відмовившись від практики тижневих, а інколи й місячних, затримок із розміщення цих рішень.

Важливо, щоб службовці різних рівнів мали базові знання щодо адміністративних послуг, які надаються в електронному вигляді, та володіли навичками роботи з комп’ютером.

Процес впровадження механізмів е-демократії мав би бути максимально публічним і доступним для залучення представників широкої громадськості через проведення круглих столів, публічних обговорень і консультацій з експертним та аналітичним середовищем.

ЧИ ЛЬВІВ Є ПЕРШИМ?

Посадовці міської ради вкотре вводять в оману громадськість, говорячи про те, що це „один із перших в Україні фахових проектів запровадження електронного урядування” серед міських рад українських міст.

По-перше, ще нічого в рамках даного проекту не було зроблено, щоб вважати його фаховим. (В рамках проекту ще не було зроблено нічого, що дало б змогу вважати його фаховим) Нам не вдалось відшукати попереднього аналізу рівня готовності службовців та громадськості Львова у запровадженні таких нововведень, цілісної концепції впровадження е-уряду та механізму покращення якості публічних послуг.

По-друге, ймовірно, чиновники не мають інформації про результати діяльності пілотного проекту у місті Вінниця, створення регіонального центру розвитку електронного урядування в Автономній Республіці Крим.

Наведемо декілька прикладів насправді успішної діяльності у цій сфері.

У 2005 р. Регіональний громадський фонд “Право і демократія” за підтримки фонду „Відродження” реалізовував у м. Львові проект “Інформування громадян за допомогою Інтернету про порядок отримання адміністративних послуг (е-приймальня)”. Внаслідок реалізації проекту були описані і оприлюднені усі адміністративні послуги і процедури (яких, до речі, на сайті міськради немає).

Ініціатива створення центрів розвитку електронного урядування в Україні Міжнародного фонду “Відродження” (координатор Архипська О.І.), який зібрав навколо цієї ідеї восени 2006 року групу експертів у сфері розвитку інформаційного суспільства (Баранов О.А., Демкова М.С., Жиляєв І.Б., Малюкова І.Г.) та розробив пропозиції щодо створення Українського центру розвитку е-урядування.

У 2007 р. доволі успішно Центром адміністративних послуг Вінницької міської ради реалізовано проект “Впровадження моделі електронного врядування в межах територіальної громади міста Вінниця”.

Отож, рекомендуємо міським чиновником ретельно ознайомитися з досвідом впровадження е-врядування та залучати, окрім фахівців ІТ-фірм, експертів аналітичних центрів України та широку громадськість.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ

Враховуючи виклики, які реально стоять перед містом, вважаємо за необхідне, в першу чергу, розробити і запровадити систему моніторингу впровадження і ефективності використання технологій е-урядування у місті Львові, а також посилити громадський контроль за впровадженням елементів електронної демократії.

Вважаємо, що передумовою впровадження е-врядування повинні стати позитивні зрушення і покращення, насамперед, якості надання публічних послуг.