Ми продовжуємо публікувати на порталі історії, що брали участь у конкурсі “Волонтер року 2013”. Пропонуємо Вам історію від Юрія Глущука.

 Я – волонтер, і я цим пишаюся! 2013 рік для мене був одним з надзвичайно важливих, адже це і підготовка до ЗНО, і час, коли потрібно остаточно вирішити, куди хочу вступати. Насправді думав, що часу на волонтерство цього року не вистачить. Але волонтерство в доброму сенсі слова – це  залежність! Як і попередні роки я був шкільним омбудсменом, де ми проводили рейди по шкільних їдальнях, перевіряли, чи не продаються алкогольні та тютюнові вироби неповнолітнім, був медіатором у своїй школі. Також долучався до міських заходів, бо вважаю, що кожен має безоплатно зробити свій внесок у розвиток міста, в якому живе. Їздив неодноразово у школи-інтернати з різними громадським організаціями та фондами; ми завжди робили наш приїзд корисним. Показували театральні вистави, проводили майстер-класи, ініціювали змістовні бесіди. Також я збирав кошти та продукти: для ветеранів, малозабезпечених сімей тощо. Цього року ми з однодумцями запустили проект створення вінницького волонтеріату, зараз проходимо навчання. Найголовніше те, що цей рік був особливий: окрім того, що я долучався до найрізноманітніших заходів, я скрізь намагався долучити друзів, знайомих, родичів до волонтерської діяльності. Щиро вірю, що лише через безкорисливу роботу люди стануть добрішими, просто їм потрібно показати цей шлях, чим я цього року і займався. Сподіваюся, що хоч трішечки, але мені це вдалось.

     Бути волонтером – це отримати в подарунок від життя чарівну скриньку для скарбів, яку можна наповнювати досвідом, навичками, гарними справами, справжніми друзями, усвідомленням, яке цінне життя. А для її наповнення потрібно просто робити безкорисливо добрі справи. Кожного разу, коли погоджуєтесь стати волонтером, ви проживаєте маленьку історію, наповнену емоціями та почуттями, не завжди вони приємні, але це повсякчас той життєвий багаж, який неодмінно знадобиться на вашому шляху. А якщо волонтер відчув «присмак» тренінгових навчань, то з такого добровольця неодмінно виросте справжній лідер, який має теоретичні та практичні навички для втілення корисних ідей у життя.

Після своєї першої акції я відчув, що роблю щось корисне, адже мене слухають, розпитують, радяться. І саме в той момент я зрозумів, що це мій шлях, і він складається не лише з гарних справ, а й з того, що я показую приклад одноліткам. У сучасному світі перед нами відчинено безліч дверей, і тут кожен робить свій вибір: піти на дискотеку, взяти пляшку пива чи робити щось корисне для суспільства. У школі я був медіатором, шкільним омбудсменом, членом та прихильником кількох громадських організацій. Звичайно, кожне досягнення не давалося просто так, слід було демонструвати свою винахідливість, досвід, відповідальність та інші якості, які здобував кожного дня. На даний момент я абітурієнт, який передав свій досвід шкільного омбудсмена та спрямував свою діяльність на міський громадський сектор. Зараз я є волонтером, і цей досвід ми плануємо успішно розвинути у нашому місті. 

Як я вже писав, для себе обрав такий шлях аби стати прикладом для інших (хоч як би гучно це звучало). Тому намагаюся своєю роботою показати, що волонтерською діяльністю не лише весело займатись, а й дуже корисно для себе та для суспільства. Завжди вважав, що ми живемо в особливий час випробувань, коли дуже важливою є підтримка одне одного. Важливо аби кожен розумів, що ми творимо не лише своє життя, а й впливаємо на оточення, а ще ми – не останні елементи міста, ніколи не варто бути осторонь того, як воно розвивається. Найлегший шлях бути корисним – це волонтерство, для багатьох це перша сходинка на свій Олімп!