Мало хто знає про один із найособливіших районів Вільнюса. Ужупіс, на перший погляд, видається звичайним мистецьким кварталом, схожим, наприклад, на Андріївський узвіз у Києві. Але насправді у ньому багато незвичайного.
Ужупіс з одного боку відділенний від Старого міста річкою Вільна, з іншого – крутими пагорбами, а з третьої сторони район "обнімає" індустріальна зона, побудована ще в радянські часи.
Протягом сотень років це був квартал, у якому жили здебільшого росіяни та євреї, але під час війни всі втекли, залишивши порожні будинки. У радянські часи район опинився в глибокій економічній і інфраструктурній депресії і вважався бідним та навіть небезпечним.
Але все змінилося в один момент, коли в покинутих будинках почали заселятись люди мистецтва - поети, музиканти, художники. Вони робили все, щоб відродити своє нове місце проживання: стіни розмалювали барвистими графіті, встановили на вулицях арт-об'єкти, відкрили виставкові простори та галереї, майстерні, кафе.
Фото: http://nigrosha.net/respublika-uzhupis/
Так в кінці 90-их Ужупіс вже став модним і престижним районом Вільнюса. А квартири і будинки дорогими і престижними (сьогодні, наприклад, однокімнатна квартира в Ужупісі коштує близько 100 тисяч євро). Всі руїни зникли протягом декількох тижнів. Це місце облюбували художники-авангардисти, район набув популярності у романтиків та творчих особистостей.
Фото: http://nigrosha.net/respublika-uzhupis/
Митці проголосили Республіку Ужупіс у 1997 році. Ця «республіка» має не тільки кордони й дорожні знаки, але й президента, міністрів, власну конституцію, свої свята і навіть армією з 12 осіб. Так квартал став самопроголошеною республікою творчих людей у Вільнюсі. Фактично Ужупіс став своєрідною республікою в республіці.
Фото: http://nigrosha.net/respublika-uzhupis/
Назва Ужупіс означає "по той бік річки" і водний шлях служить природним кордоном. Тому тут немає смугастих прикордонних стовпів і шлагбаумів або митників, які перевіряють транзитні візи. Але, як розказують мандрівники, межа відразу відчувається в світогляді людей.
Ужупіс позиціонується багатьма джерелами як литовський варіант паризького Монмартру або копенгагенської Христианії, але насправді це не зовсім так. Та читайте далі чому!
Фото: http://autoturistam.ru/litva/vilnyus-sovety-yuozasa-budrajtisa.html
Символом Ужупіса є ангел. Коли в Ужупіс приїхав Далай-Лама, який отримав почесне громадянство республіки, він сказав, що хотів би, щоб звук ангельської труби почули на всій землі.
Фото: http://www.meeting.lv/news/shownews.php?id=HB4IAt802
Cьогодні в Ужупісі проживає 7 тисяч жителів на площі 60 гектарів. У районі розташовані галереї, безліч творчих майстерень, тут мешкають художники, актори, режисери, письменники. Більшість будиночків - дерев'яні. До речі, живе тут і колишній мер Вільнюса - Артурас Зуокас. У середині 1990-х років він був одним з ініціаторів відродження Ужупіса.
Фото: http://lana-svitankova.livejournal.com/551606.html
Першого квітня відзначається День незалежності. У цей день, єдиний в році, для того щоб відвідати Ужупіс потрібна віза. Прикордонники в кумедних костюмах перевіряють паспорти і ставлять у них штампи. Всі святкування проходять на площі біля дванадцятиметрового пам'ятника Ангелу. Біля підніжжя монумента виставлять декоративні паперові гармати, крокують військові в маскарадних костюмах з дерев'яними мушкетами.
Жителі Ужупіса вибирають королеву, від якої потрібно зовсім небагато - "красиво сидіти". Поряд з королевою діють парламент, уряд і президент. Ним є поет, музикант і режисер Ромас Лілейкіс, який любить повторювати: "Ужупіс такий малий, що в ньому всім вистачить місця".
На головній вулиці району - Паупе (Paupio gatvė) можна прочитати текст конституції. 41 пункт документа говорить про гуманізм, свободу, гордість і повагу.
А ще окремо виділені три заповіді: не перемагай, не захищайся, не здавайся.
Конституцію можна не лише почитати, а й доторкнутись рукою:
Вам може здатись, що все насправді дуже серйозно - своя конституція, влада, закони, свята.... Але звертаємо Вашу увагу, автономія Ужупіса формальна - це лише спосіб привабити туристів. Навіть «Конституція Заріччя», перекладена на десятки мов світу - це лише пам'ятка, а не документ, що має реальну юридичну силу.
Ужупіс повністю підпорядковується литовському законодавству і платить всі податки в міську казну.Частково він отримує дотацію від Литви. У 2013 році представники цього кварталу почали переговори з литовським урядом про створення в районі особливої економічної зони, а конкретно - просили про скасування податків на створення «креативних підприємств і індустрій». Але поки влада не йде назустріч цього креативного класу. Та Ужупіс цим не дуже й переймається.
Під час Євромайдану на вулицях Ужупіса можна було побачити і таке :
За матеріалами: The Guardian, IL "Net Artis", Lithuania,
Užupis on Facebook, Вікіпедія
Коментарі
Цікава маленька історія! Особливо запам'яталися закони містечка) Дякую автору!
Суперська стаття! Просто шалено цікава. Успіхів авторам. Гурту подяка.