Те, що Євросоюз є солодкою і липкою мрією українського чиновництва, навіть не потрібно коментувати. Солодкою, бо хочеться на халяву їздити до Європи у відрядження і бажано без особливих ексцесів. А липкою – бо насправді ніхто і не збирається вчиняти що-небудь путнє на шляху до європейської інтеграції. Ще б пак, адже доведеться хутко залатати численні дірки і дірочки в бюджеті країни, а також добровільно відмовитися від можливості використовувати посади у своїх власних вельми меркантильних інтересах.

 

В той же час, взаємини європейських інституцій з громадськими організаціями України динамічно розвиваються. Навіть попри плановану зміну пріоритетів, вірніше, форми надання фінансової допомоги нашій державі. А саме – всі гроші невдовзі будуть спочатку потрапляти у державний бюджет, а потім з користю витрачатися. І щоб вони не розчинялися у безкрайніх і дірявих «закромах Родіни», європейці вирішили просвітити нас про фінансову систему Євросоюзу і можливості залучення допомоги саме громадськими організаціями. Одну з таких «світлин» під назвою Тренінгова програма «Залучення фінансування та налагодження партнерських зв’язків: європейський досвід» організував Ресурсний центр розвитку громадських організації «ГУРТ» з Києва у партнерстві з Європейською службою громадянської дії (ECAS, Бельгія) та за фінансової підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».

 

Коли ваш кореспондент примостився за столиком і почав уважно слухати першого тренера, раз-по-раз очі натикалися на молодого чоловіка міцної статури, який байдужо сидів у куточку, інколи повільно ковзаючи поглядом по аудиторії. Проте, видно було, що він не байдикував, бо уважно слухав і англійську тренерів, і українську у синхронному перекладі. А коли організатори оголосили наступного доповідача, молодик хутко зірвався з місця, розквітнув чарівною посмішкою і неначе підріс на півголови. Виявилося, що він не просто тренер, а й вельми поважна людина, активний діяч аж двох організацій  Томас Фіндра зі Словаччини. Фахівець з розробки і управління проектами, їх моніторингу та оцінки, а також зовнішнього аудиту. Наша розмова відбулася вже після закінчення тренінгу і вдячних аплодисментів Томасу від 30 учасників, які приїхали з усіх куточків України.

 

 

 – Я не бачу різкої роздільної межі між неприбутковим і бізнес секторами.  Я бачу своїм завданням допомагати людям розробляти проекти і втілювати їх у життя. А як це робити – не має суттєвого значення. Наша організація є неприбутковою і недержавною (в Україні офіційна назва «громадська організація» - В.П.) Але у деяких випадках ми надаємо і платні послуги із зиском для організації.

З іншого боку, ми зареєстрували комерційну організацію, основним завданням якої є отримання прибутку. І яке, разом з тим, нерідко здійснює некомерційні проекти.

Для мене неприбутковий сектор є більш цікавим, різноманітним, відкриває широків можливості та підтримується різними донорами. До того ж, основні наші клієнти – органи місцевого самоврядування, муніципалітети, і це також відкриває багато можливостей.

– Мене найняла Європейська служба громадської дії, для якої вже протягом кілької років я працюю як зовнішній тренер.

– Я не можу очікувати чого особливого, адже це мій перший візит в Україну. Загалом враження захоплюючі, але є сподівання, що після тренінгу почнеться співпраця з українськими організаціями. Адже ми займаємося навчальними програмами, працюємо в багатьох країнах Європи і було б дуже добре налагодити партнерство в Україні.

– Один із найпростіших індикаторів – вдячність людей, які беруть участь у моєму тренінгу. Другий – запитання слухачів, їх активність.

– Я не можу назвати точну цифру залучених грошей. Принаймні, багато…

– Якщо говорити про людей, то за 7 років моєї діяльності як тренера учасниками тренінгів були сотні людей. Щодо грошей, я можу навести невеликий приклад: одне досить маленьке містечко зі Словаччини запросило нас для проведення серії тренінгів для неурядових організацій, консультацій. В результаті організації цього міста зуміли залучити грантів на 120 мільйонів словацьких крон (близько 4 мільйонів євро) на розвиток туризму у цьому регіоні.

– Перш за все, ми з колегами розуміємо, що не є творцями чудес. Ми просто чесно намагаємося виконувати ті завдання, які перед собою ставимо. І один з ключових аспектів, характерних для нашої маленької організації – ми завжди виконуємо те, що обіцяємо.

– Чотири особи. Звичайно, ми залучаємо зовнішніх консультантів та експертів, якщо цього вимагають обставини.

– Думаю, що сам я її не напишу. Але знаю, хто це може зробити. Принаймні, одна з можливих авторів – моя колега зі Словаччини, яка вже була автором популярної книги, виданої в Німеччині.

– Я думаю, що будь-який досвід, будь-які знання неможливо використовувати без адаптації. Саме тому у мій перший візит в Україну я намагаюсь познайомитися з українськими людьми, організаціями. Наприклад, ГУРТом. Але поки що не можу назвати відмінностей між українськими і словацькими неурядовими організаціями, визначити, що може стати для вас найбільш корисним.

– Скоріше, розвінчаю. Це дійсно міф. Звичайно, Європа має досить багато грошей, але їх витрачають дуже раціонально і ефективно. У Євросоюзі ретельно відбирають країни і програми допомоги. Таких програм багато, до того ж, Європа багато уваги приділяє відкритості та підзвітності. А ще треба враховувати рівень бюрократії, вимоги до оформлення документації. В сумі виходить, що отримати гроші досить важко.

– Я не можу презентувати точки зору Єврокомісії чи будь-якої європейської інституції. Але на мою думку, вони хочуть сприяти становленню громадських організацій, налагодженню дієвого їх партнерства з владою, створенню відповідного механізму рівноправного партнерства. У кінцевому підсумку це має сприяти загальному розвитку країн-сусідів Євросоюзу, зменшенню відмінностей між рівнями розвитку.

– Певною мірою, можна вжити і таке порівняння. Але я не дуже з ним погоджуюсь. Адже якщо у вас є сусід, ви просто хочете з ним бути у добрих відносинах.

– Звичайно, переваг більше, ніж недоліків. Я б не складав якогось списку, але для мене особисто найприємнішим моментом став вільний рух між країнами Євросоюзу. Для посткомуністичних країн це є великою зміною і перевагою.

Інша перевага – значно більший доступ до різних фондів Європейського Союзу. Є й інші. А щодо недоліків – необхідність впровадження економічних реформ певним чином негативно вплинуло на життя людей. Помідори стали не такі смачні, бо завозяться переважно з Італії чи Іспанії. Але це, скоріше, вплив глобалізації, а не євроінтеграції.

– Я не можу навести результатів якихось досліджень. Знаю лише, що були певні побоювання, що Словаччина втратить національну ідентичність. Але насправді все вийшло навпаки. Моя бабуся, наприклад, дуже переживала, що з відкриттям кордонів до нас рине кримінал. Але вже за півроку заспокоїлась, коли її очікування не відбулись.

– Наша організація не спеціалізується на проведенні кампаній захисту прав. Але я знаю одну словацьку організацію, яка займається такими проблемами і має чудові результати. Наприклад, вони зуміли здолати одну з найкрупніших світових нафтових компаній.