Тема лідерства стає все більш значущою для українського суспільства. Люди замислюються над тим, що таке лідерство, якими мають бути справжні лідери, який стиль керівництва більш актуальний для сучасної України. Пропонуємо ознайомитися із деякими визначеннями та типологією цього поняття. 

Існує надзвичайно багато визначень лідерства і уявлень про роль лідера. Словники визначають лідера як особу, яка здійснює керівництво, йдучи попереду, або спонукає інших йти за ним/нею. Нортхаус у своїй останній праці з теорії лідерства (2004) виділив чотири загальні позиції, що є наскрізними для значної частини теоретичних досліджень лідерства: 1) лідерство – це процес; 2) лідерство пов’язане з впливом; 3) лідерство виникає у межах певної групи; 4)лідерство передбачає досягнення цілей. На основі цієї роботи лідерство було визначено як «процес, у результаті якого людина впливає на окремих осіб або їх групу з метою досягнення спільної мети». Однак, зрозуміло, що жодне визначення не може охопити усіх аспектів лідерства. Отже, необхідно усвідомити, що існує ціла низка різних тлумачень та уявлень про лідерство і те, чим лідери займаються.

Лідери і лідерство: деякі альтернативні розуміння

Лідерство - це ...
• «мистецтво мобілізації інших людей»
• «мистецтво переконувати когось іншого робити те, що вам потрібно, тому що вона/він хоче робити це»
• «мистецтво досягати чогось за допомогою інших людей та без примусу»

Лідери ...
• «дають певні доручення іншим»
• «залучають більше, аніж дозволяють їхні можливості»
• «формулюють точки зору, втілюють певні цінності й створюють середовище, в якому можна чогось досягнути»
• «формують і діляться перспективою, що мотивує до роботи інших»
• «є найкращими, коли інші ледь здогадуються про їхнє існування»
• «з найкращим лідером люди, після виконання роботи та завершення проекту, скажуть: «Ми зробили це самі»

Інший спосіб визначити різні елементи лідерства полягає у створенні типології різних видів лідерства. Ця типологія базується на дослідженні, яке визначає чотири типи лідера НУО: 1) Патерналістичний; 2) Активістський; 3) Менеджерсько-управлінський; 4) Каталітичний.

1) Патерналістичні лідери, зазвичай, демонструють патріархальний або матріархальний стиль керівництва. Їх підхід часто будується на встановлених особистих або родинних стосунках. Вони можуть вселяти велику довіру, мати міцні, тісні, можливо, навіть, сімейні відносини зі співробітниками та волонтерами. Але для сторонніх вони можуть здаватися авторитарними, такими що керуються принципами ієрархії у робочому процесі, застосовують низхідні структури організації і є надмірно прив’язаними до традиційних стосунків, на які не можна орієнтуватися у довгостроковій перспективі.

2) Лідери-активісти беруть активну участь у пропагандистській і лобістській роботі. Вони дуже вмотивовані, зазвичай, харизматичні, і, як правило, зосереджені на якійсь одній проблемі. Вони вміють спрямовувати гнів або занепокоєння місцевих громад та груп самодопомоги на задоволення політичних потреб. На практиці вони заряджають енергією і надихають своїх «прибічників» чітко сформульованими заявами – іноді ціною невирішених більш приземлених управлінських та організаційних питань.

3) Лідери-управлінці відзначаються високими управлінськими та організаторськими здібностями. Як правило, вони демонструють серйозне вміння керувати організаціями, можуть ефективно встановлювати надійні системи і відповідні структури, а також управляти різними групами робітників з визначеними ролями й обов'язками. Навіть відчуваючи незручності за певних змін, або при взаємодії з різними партнерами і зовнішніми зацікавленими сторонами, вони демонструють професійний підхід до розвитку, мають успіхи в залученні грошових коштів, дотриманні кінцевих термінів та виконанні зобов’язань як «підрядника».

4) Каталітичні лідери, зазвичай, виступають у ролі стратегічних каталізаторів громадських організацій і здатні заохочувати до змін та втілювати їх. Вони демонструють широкий світогляд, здатність займати довгострокову стратегічну позицію, поєднуючи при цьому жорсткі рішення щодо стратегічних пріоритетів з організаційними цінностями та особливостями. Їх успіх, як активаторів змін, залежить від їхнього вміння делегувати роботу талановитим колегам, звільняючи таким чином час на активну взаємодію із зовнішніми зацікавленими сторонами і партнерами, на створення коаліцій та стратегічних об’єднань, а також на участь у різних інших сферах діяльності.

Значення такої типології полягає у тому, що вона виходить за рамки простих визначень і дає глибоке уявлення про різні стилі лідерства. Типологія підкреслює складність спроб визначити характеристики успішних лідерів – хоча б тому, що кожен з представників цих різних типів лідерства є по-своєму успішним у тій чи іншій особливій сфері своєї діяльності. Проте, наприклад, «каталітичному» типу більш властиве сприяння довгостроковому, стійкому, стратегічному розвитку у порівнянні з іншими типами лідерства.

Переклад: Валерії Омельченко, літературне редагування: Анжеліки Клайзнер
Ілюстрація: Віталій Ніщименко
Джерело