bg-img bg-img bg-img
Увiйти в ГУРТ
Забули пароль?

Ще не з нами? Зареєструйтесь зараз

Омбудсмен у фінансовій сфері: чи зможе він захистити права українців?
17.10.2013

Фінансова криза у 2008 році спровокувала в Україні серйозні проблеми в банківському секторі, а саме зростала в геометричній прогресії кількість суперечок між банками і вкладниками, кредиторами і позичальниками. Пошук вирішення цих питань призвів до активного використання таких жорстких інструментів як колекторські компанії, численні судові процеси про стягнення заборгованості за кредитами,які в Україні є досить дорогими та тривалими. Ймовірним вирішенням цих проблем і заходом по врятуванню простих українців від фінансових спорів є введення інституту фінансового омбудсмена. Інститут фінансового омбудсмена діє в 40 країнах світу і вже довів свою ефективність.

В Україні омбудсмена, який би опікувався вирішенням фінансових суперечок не має, існує інститут Уповноваженого з прав людини, який є тотожним інституту омбудсмена.

Саме слово омбудсмен в перекладі зі шведської означає «представник чиїхось інтересів» - це незалежна публічна посадова особа, яка розглядає скарги громадян на дії урядових органів. Таким чином, омбудсменом у фінансовій сфері (фінансовим омбудсменом) називають незалежну особу, що вирішує в позасудовому порядку спори між організаціями, що надають фінансові послуги та їх клієнтами. Найчастіше фінансові омбудсмени вирішують спори, що виникли в банківській сфері, на ринку цінних паперів і у сфері страхових послуг.
 
Є декілька версій походження терміну “омбудсмен”. Зокрема, в середньовічній шведській мові слово “ombud” означало силу і авторитет. Як правило, цим словом називалася особа — посол або делегат, — яке зверталось з посланням до народу від імені короля. У середньовічних німецьких племенах омбудсменами були особи, яким доручалося збирати штрафи з сімей, винних у злочинах, на користь сім'ї жертви. З часом основним значенням цього слова стало поняття авторитетного представника інших осіб, захисника інтересів слабких від порушень з боку сильних. Офіційною країною засновником інституту омбудсмена в його сучасному розумінні вважається Швеція, де в 1809 році вперше була заснована посада особливого парламентського комісара для нагляду за дотриманням законодавчих актів парламенту судами та іншими органами влади.
 
Через століття в 1919 році за прикладом Швеції послідувала Фінляндія, по-справжньому широке поширення у всьому світі інститут омбудсменів отримав після другої світової війни. З часом посада омбудсмена була введена за шведським зразком і в інших країнах Північної Європи — в 1919 р. у Фінляндії, в 1952 р. у Норвегії, а роком пізніше в Данії. Першою неєвропейською державою, що ввела посаду омбудсмена, стала Нова Зеландія (1962 р.), першим соціалістичною — Польща (1987 р.). Процедуру за участю омбудсмена першим з фінансово-економічних спілок використала Спілка німецьких банків (VdB) в липні 1992 р. З того часу швидка і не бюрократизована позасудова процедура по розбору скарг клієнтів омбудсменом стала невід'ємним елементом загальної концепції роботи із споживачами німецьких приватних банків. Ця процедура корисна не лише клієнтам, які безпосередньо беруть участь у ній, і банкам, але і органам юстиції.
 
Так з часом у світі склались і діють дві основні моделі омбудсменів— німецька та британська.
 
За німецьким прикладом, омбудсмен призначається Правлінням Спілки німецьких банків за поданням керівництва Спілки строком на три роки. Він може бути призначений на посаду повторно. Омбудсмен може бути достроково звільнений з посади за рішенням Правління Спілки лише за наявності фактів, які однозначно вказують на неможливість незалежного ухвалення рішення омбудсменом надалі, а також у випадках, коли у омбудсмена довгий час відсутня об'єктивна можливість виконувати свої обов'язки або існує якась інша важлива причина. До омбудсмена у Німеччині ставиться ряд вимог: 1) він повинен мати можливість обіймати посаду судді; 2) протягом трьох років до моменту призначення на посаду омбудсмена кандидат не має права працювати в будь-якій банківській спілці або кредитному інституті.
 
Омбудсмен приватних банків Німеччини може розглядати не всі скарги. По-перше, за загальним правилом омбудсмен розглядає лише скарги споживачів. По-друге, позасудове врегулювання суперечки омбудсменом не повинно мати місця, коли: а) спір, за скаргою, що подана омбудсмену, розглядається або був розглянутий у суді або по спору вже складена мирова угода; б) справа є або була предметом позасудового розгляду іншого погоджувального органу відповідно; в) якщо термін давності для передачі справи омбудсменові вже закінчився або банк посилається на закінчення терміну давності.
 
Скарги клієнтів з коротким описом суті справи і додатком необхідних документів надсилають у Центр по обробці скарг клієнтів, створений при Спілці німецьких банків.
 
Рішення омбудсмена обов'язкове для банку в тих випадках, коли вартість предмету скарги не перевищує 5000 євро. У справах з сумою позову більше 5000 євро вирішення омбудсмена не є обов'язковими до виконання для обох сторін. Згода з рішенням має бути направлене у письмовій формі в Центр обробки скарг протягом шести тижнів з моменту здобуття рішення сторонами. Після закінчення зазначеного терміну Центр перевіряє стан питання і про результати інформує сторони. На цьому процес позасудового врегулювання суперечки закінчується. При цьому слід враховувати, що на весь період позасудових процедур врегулювання суперечки перебіг позовної давності припиняється. Витрати на розгляд скарги омбудсменом несе Спілка німецьких банків.
 
У Великобританії інститут фінансового омбудсмена існує з 1981 року, а в 2000 році статус омбудсмена був закріплений законодавчо.
 
Тут банки, для того, щоб працювати з роздрібними клієнтами, зобов'язані надати таким клієнтам можливість вирішувати спори в позасудовому порядку. Враховуючи, що в рік до омбудсмена поступає до 1 млн. звернень, лише в колл-центрі працює більше 100 чоловік. Бюджет на утримання такого штату співробітників складається з членських внесків, які англійські банки платять пропорційно кількості відкритих рахунків, а також плати за кожну скаргу, що поступила, — 500 фунтів.  В усіх країнах схема позасудового дозволу суперечок приблизно однакова:
  1. Для ініціювання розгляду суперечки омбудсменом заявник повинен подати йому скаргу, найчастіше письмову. Звернення до омбудсмена є добровільним. У більшості країн встановлюється термін, протягом якого скарга може бути подана, визначається коло питань, які можуть бути розглянуті, і коло осіб, які можуть бути заявниками і у відношенні яких можуть бути подані скарги. Омбудсменом може бути встановлений як верхня межа (250 000 EUR в Ірландії, 250 000 EUR для банків і страхових компаній в Нідерландах, 100 000 у Великобританії, 5000 EUR в Португалії, 100 000 EUR в Італії), так і нижня межа (100 EUR в Нідерландах, 2000 SEK. у Швеції) суми позову, що став предметом скарги споживача. Поширеною практикою є встановлення обов'язкового порядку пред'явлення претензії постачальникові послуг до звернення до омбудсмена (Бельгія, Франція, Італія). У Люксембурзі для звернення в Commission de Surveillance du Secteur Financier (CSSF) споживач зобов'язаний використовувати всі можливі засоби відносно постачальника фінансових послуг. У Литві постачальник фінансових послуг зобов'язаний відповісти своєму клієнтові протягом 30 днів з моменту здобуття його претензії, і лише після цього споживач отримує право звернутися в State Consumer Rights Protection Authority. У Польщі для звернення до омбудсмена необхідно представити документ підтверджуючий, що скарга розглядалася відповідачем або що відповідь на претензію заявником не отримана протягом 30 днів після напряму скарги.
  2. Заявник може звернутися в call-центр омбудсмена, де йому будуть роз'яснені умови і порядок напряму скарги. У переважній більшості країн розгляд скарги безкоштовний для заявника. Виключення складають, наприклад, Польща і Шрі-Ланка, де мито повертається заявникові, якщо омбудсмен прийняв рішення на його користь.
  3. Письмова скарга направлена омбудсменові, перевіряється на допустимість до розгляду. Наприклад, в Шрі-Ланці омбудсмен має право відмовити в прийнятті скарги, якщо, на його думку, скарга не обгрунтована або подана з наміром досадити.
  4. Якщо скарга не підлягає розгляду, про це повідомляється заявникові і даються рекомендації по подальшому дозволу суперечки.
  5. Якщо скарга підлягає розгляду, то, зазвичай, вона прямує особі, на яку поступила скарга, для здобуття роз'яснення. У деяких країнах вже на цьому етапі постачальник послуг може задовольнити вимоги заявника, після чого розгляд скарги припиняється.
  6. Омбудсмен може, запитавши у заявника і постачальника послуг, на якого поступила скарга, необхідні відомості і документи, на підставі отриманої інформації дистанційно прийняти письмове рішення.
  7. Вирішення омбудсмена для особи, на яку була подана скарга, може носити як обов'язковий, так і рекомендаційний характер. Обов'язковість вирішення омбудсмена може залежати:
  8. Для заявника вирішення омбудсмена звичайно не обов'язково для виконання. Якщо заявник невдоволений рішенням, він повинен повідомити про це омбудсменові протягом певного терміну і має право продовжити розгляд іншим чином.  Період розгляду скарги при позасудовому дозволі суперечок варіюється від одного місяця (у Португалії, Литві у справах про споживче кредитування) до 9 — 10 місяців в Данії. Середня тривалість розгляду суперечки в більшості європейських країн складає 3 — 4 місяці.
Німецька модель інституту фінансового омбудсмена отримала велике поширення в багатьох країнах. Це пояснюється тим, що процедура розгляду спору омбудсменом дозволяє клієнтам отримати у більшості випадків не тільки обов'язкове для виконання, але ще і швидке рішення. А також можливість безкоштовно і без будь-якого ризику врегулювати розбіжності з фінансовими структурами. Позасудове вирішення спору представляється особливо привабливим у разі, якщо вартість спору настільки мала, що звернення до суду позбавлена економічного сенсу. А саме таких спорів, зазвичай, більше...
 
На відміну від німецької системи, інститут фінансового омбудсмена у Великобританії фінансується державою. У Великобританії банки, для того щоб працювати з роздрібними клієнтами, зобов'язані надати таким клієнтам можливість вирішувати спори у позасудовому порядку. Британських омбудсменів кілька, на відміну від одного у Німеччині і можуть розглядати будь-які справи, але, зазвичай, спеціалізуються на окремих напрямках галузі. Однією із серйозних відмінностей британської системи від німецької є те, що подати скаргу може не лише приватна особа, а й установа чи благодійний фонд з річним оборотом менше за 1 млн. фунтів стерлінгів. Гранична сума обов'язкового для виконання рішення омбудсмена становить при цьому 100 000 фунтів стерлінгів, а в ряді випадків омбудсмен може рекомендувати організації виплатити споживачеві суму більше цього розміру. У силу того, що у Великобританії суперечки стосуються значних сум і розглядаються вони в середньому протягом 6 місяців, що значно довше, ніж у Німеччині.
 
Незважаючи на те, що Служба Фінансового Омбудсмена створена як незалежний державний орган, вона фінансується за рахунок приватних організацій. Кожна розглянута справа оплачується в сумі 500 фунтів стерлінгів. Підлягають сплаті також річні внески. Їх розмір залежить від юрисдикції, сфери діяльності і виду діяльності організації.
 
Обидві системи мають свої переваги, проте чи необхідно вводити інститут фінансового омбудсмена в Україні, чи буде це ефективним і яку модель – німецьку чи британську обрати, вирішувати законодавцю. Одне очевидно, що необхідно врегульовувати питання у фінансовій сфері і порядок захисту українців від плутанини у фінансових послугах та продуктах.
 
Підготувала Оксана Зайцева
Використані джерела:
http://euro-ombudsman.org/researches/legal/institut-finansovogo-ombudsmena-v-mire
http://www.nabu.com.ua/ukr/press_centr/news/52273/
Фото:  www.zr.ru
 
Читайте та коментуйте також:

Увага! Копіювання доступне лише для зареєстрованих користувачів порталу ГУРТРеєстрація займає менше однієї хвилини. 

Коментарі

Лиховид Олег   4046 днів тому   #  

Прекрасно. Хочу заметить, что и в Украине такие документы разрабатывались еще года три назад. Сейчас пакет документов для такого института подготовлен в финансовом комитете Торгово-промышленной палаты Украины. Причем, предполагается сначала ка в Британии попробовать на принципах самоорганизации, а потом урегулировать законом. Но главная защита граждан - это знание своих прав.

  •   Пiдписатися на новi
  •   Пiдписатися на новi



Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.