Надихувшись матеріалом ГУРТа "Даниїл Майоров: мій досвід волонтерства в Індії", Марія Літвінчук вирішила розповісти про свій волонтерський досвід у Німеччині.
Навчаючись в Національному університеті «Острозька академія», відчувши неймовірну атмосферу, яка там панує, я ще на першому курсі зрозуміла, як важливо брати участь у міжнародних програмах й допомагати тим самим не тільки собі, а й іншим. Здобувши ступінь бакалавра, я вирішила поєднати заочну магістратуру та волонтерську діяльність закордоном. Це мало й практичний характер, адже тему магістерської роботи - "Особливості менеджменту волонтерського руху в Україні та в Німеччині: порівняльний аналіз", я змогла поєднати з тим, чим займалася на той час. У школі я вивчала німецьку мову, поглибила свої знання в університеті, тому вирішила їхати за допомогою волонтерської програми до Німеччини.
Гарною можливістю розвивати себе як особистість, спробувати свої сили, навчатись, а також допомагати іншим, пропонують програми Добровільний Соціальний Рік, Добровільний Екологічний Рік та Добровільний Культурний Рік у Німеччині. Це справжній шлях до самореалізації. Добровільний Соціальний Рік відомий у Німеччині вже більше ніж 30 років. Близько 16500 молодих людей щороку беруть участь у цьому проекті, допомагаючи у лікарнях, будинках для людей похилого віку, закладах для дітей та дорослих з різними проблемами. Взяти участь у цих добровільних програмах можуть молоді люди віком від 15 до 27 років, які хочуть допомагати іншим, працюючи волонтером.
Добровільний Соціальний Рік та Добровільний Екологічний Рік можна пройти як в Німеччині, так і в інших країнах. Програма триває від 6 до 18 місяців. Учасникам надається притулок, а також кишенькові гроші та повне медичне страхування. Крім того, проекти звільняють хлопців від військової служби.
Найбільше мені сподобалось те, що у молодих людей після школи є можливість випробувати себе і пізнати інших ще до вступу в університет. Адже волонтерами стають молоді люди, які ще не визначилися з вибором у житті, які не знають, чим займатись їм після школи, не вступили в університет або знаходяться у пошуку.
Також дуже цікавими є семінари, які проводяться протягом року. До них залучаються спеціалісти в окремій галузі. Наприклад, проводяться лекції на теми: політичний устрій у Німеччині, конфліктологія співбесіди, вирішення конфліктів на робочому місці, курс першої допомоги, ігрова педагогіка для дітей, правильне написання резюме.
Крім того, у межах цих семінарів відбуваються рольові ігри, своєрідна пригодницька частина. Наприклад, у нас відбувалось катання на байдарках та зимові атракціони на канаті над прірвою.
Щодо мене - свій соціальний рік я проходила у дитячому будинку в м. Гота. Ці землі Тюрингії неймовірно мальовничі. Крім того, робота з дітьми була дуже цікавою для мене. Ми робили разом домашні завдання, грали, на вихідних відвідували парки, замки, музеї. З німецькою волонтеркою ми проводили проект "Казки народів світу", де я познайомила дітей з українськими народними казками.
Перед поїздкою я чула багато упереджених думок і стереотипів, що німці - холодні й відсторонені люди. Та я переконалась, що насправді це далеко не так. З кожним співробітником я знайшла спільну мову. Але цікаво те, що часто лише одне прізвище може сказати багато про людину. Наприклад, в дитбудинку працювала Фрау Крюгер, дуже вимоглива та сувора вихователька. А Фрау Рот (Фрау Червона), асоціювалася в мене з червоною шапочкою і її обожнювали всі дітлахи.
Думаю, що такий колоритний та дружній колектив у нас був завдяки керівництву. Дитбудинок приватний, на першому поверсі проводилися музичні заняття, ерготерапія та декілька кабінетів. На другому жили дітлахи. Кімнати різні, але не більше 3 трьох дітлахів у кімнаті. На третьому поверсі жив директор дитбудинку із сім’єю. На свята вони збирали весь колектив у себе, що не типово для німців. Але німці, які живуть на сході і вивчали російську, більш відкриті, ніж на заході.
Волонтерська робота у Німеччині проводиться на державному рівні, на відміну від України. Держава захищає молодих людей від наркоманії, алкоголізму, сект. А молода людина допомагає не тільки іншим, а й собі. Адже протягом Добровільного Соціального року проводяться семінари, які допомагають учасникам зорієнтувати себе на майбутнє, відкрити нові можливості в собі, саморозвиватися, випробувати себе у певній професійній діяльності, а отже вирости як активна і свідома особистість.
Підготувала Марія Літвінчук
Читайте та коментуйте також:
Коментарі