«Є дві причини того, чому компаніям у процесі прийняття рішень необхідно брати до уваги фактор соціальної відповідальності. Перша – щоб суспільство сприймало її як відповідального корпоративного громадянина. Друга – щоб запобігати поганій славі серед споживачів та негативним публікаціям у ЗМІ, які висвітлюють приклади безвідповідальної корпоративної поведінки… Я маю щиру надію, що українські компанії розглядатимуть соціальну відповідальність бізнесу як важливий фактор у процесі прийняття рішень»
Філіп Котлер

За соціально-відповідальний бізнес замовте слово…

Рівень розвитку соціально-відповідального бізнесу є одним з головних факторів добробуту суспільства. Різне значення вкладають у поняття «соціальна відповідальність» бізнесу в нашій країні та за кордоном. У західному розумінні соціально відповідальна компанія дотримується норм громадянського суспільства, піклується про матеріальне благополуччя своїх співробітників, ефективно розпоряджається ресурсами, стимулює та підтримує інновації, не шкодить екології.

У нас, на жаль, навіть високодохідні українські кампанії сприймають свою роль більш вузько: це сплата податків, виконання встановлених законами зобов’язань перед державою та доброчинність. Що ж казати про підприємства які ледве конці з кінцями зводять? За період ринкових перетворень економіки України велика кількість місто- та бюджетоутворюючих підприємств або перестала фізично існувати або дійшла до стадії банкрутства. Ті підприємства, що «вижили» вважають це «подвигом» і шантажують владу та профспілки, що тим потрібно дякувати керівникам підприємств, вже за те, що підприємство працює.

В цих умовах питання соціальної відповідальності бізнесу перед громадою є як ніколи актуальними. При цьому активна соціальна позиція підприємців має полягати в гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі з суспільством, участі у вирішенні найгостріших соціальних проблем. Сьогодні бізнес не виконує свою головну соціальну функцію: не інвестує у відтворення робочої сили навіть за мінімальними мірками. 50% найманих працівників отримують зарплату на рівні середньомісячної по країні, що майже на рівні прожиткового мінімуму. 15% узагалі мають «мізерну оплату». Заробітна плата в Україні не покриває вкладені в неї трудові витрати.

В Україні вона становить лише 12-15% в національному доході, тоді як у розвинених європейських країнах — 60-65%. Хай не відразу, але поступово нам слід рухатися до цих пропорцій, сьогодні актуально говорити про справедливий розподіл виробленої доданої вартості між бізнесом, державою та працівниками. Добре, що вже є і в Україні підприємці, ті, хто зумів по-справжньому знайти себе в ринковій економіці, та змінити відношення до добродійності. Від спонсорства 90-х років вони стали переходити до ведення соціально відповідальної підприємницької діяльності.

Однією з головних причин такого якісного переходу стало фактичне завершення в Україні періоду первинного накопичення капіталу. На сучасному етапі вітчизняні підприємці зацікавлені вже не стільки у тому, щоб заробити якомога більше коштів, скільки у збереженні, своєрідній легітимації та примноженні власних статків. Причому з одного боку бізнес зацікавлений лише в реалiзацiї власних iнтересiв (і це цілком природно), головним з яких є прибуток, а з іншого – соцiальна вiдповiдальнiсть (етика бiзнесу) зосереджує увагу на реалiзацiї iнтересiв інших людей i громади, де функціонують підприємці. Тому зараз під час глобальної фінансово-економічної кризи ми повинні – сприяти поширенню ідеї корпоративної соціальної відповідальності у суспільстві та розвиткові корпоративної соціальної відповідальності бізнесу України. Тем більш, що світовий бізнес все частіше повертається в сторону соціальних проблем як на національному, так і на глобальному рівні. Підприємництво з соціальною метою визнається окремим напрямком економічної діяльності, згадується як “четвертий сектор” в суспільстві.

Посилення соціальної відповідальності бізнесу, заохочення до соціальної активності підприємців є необхідними умовами для створення соціальної солідарності в країні. Ми жителі України з активною життєвою позицією, в т.ч. користувачі ГУРТу, багато хто з нас є діячами «третього сектору» маємо допомоги нашому «молодшому брату» «четвертому сектору» та зробити усе можливе щоб він встав на ноги в Україні. Тому зупинюсь окремо на тому, що ж таке соціальне підприємство чи соціально-відповідальний бізнес.

В сучасній практиці соціального підприємництва можна виділити такі напрями. В країнах Північної та Південної Америки соціальним підприємництвом називають підприємницьку діяльність неприбуткових організацій, доход від якої спрямовується на вирішення соціальних проблем, надання послуг цільовій групі, заради якої створювалась організація, та покращення якості життя. Суб’єктами соціального підприємництва, в переважній більшості, є неприбуткові організації. В Європейських країнах соціальне підприємництво визначається більше як бізнес із соціальною місією. На відміну від звичайного підприємництва, на перше місце виходить соціальний аспект, або соціальний ефект від підприємницької діяльності, а потім фінансова ефективність. Важливим критерієм соціальних підприємств в Британії, наприклад, є колективна форма власності та діяльність на користь територіальної громади. Як бачимо, суб’єктом соціального підприємництва тут виступають бізнес-підприємства з соціальною місією.

Світовий досвід сформував наступні критерії, відповідність яким дозволяє визначити окрему організацію як соціально відповідальну:

• виробництво та реалізація якісної продукції;
• добросовісна сплата податків, виконання вимог міжнародного, державного, регіонального законодавств;
• реалізація корпоративних програм підвищення фаховості співробітників;
• реалізація корпоративних програм з охорони та зміцнення здоров’я співробітників;
• реалізація корпоративних програм морального стимулювання персоналу;
• реалізація благодійних і спонсорських проектів; захист екології;
• участь у формуванні позитивної суспільної думки про бізнес. Вигодами, які отримує бізнес від виконання принципів соціальної відповідальності, є наступні:
• забезпечення суспільної репутації організації;
• зростання довіри населення до діяльності компанії, її товарів та послуг;
• підвищення професіоналізму та розвиток кадрового потенціалу на підприємстві, забезпечення лояльності персоналу;
• можливість формування безпечного середовища діяльності та розвитку компанії завдяки власній корпоративній політиці;
• відповідність нормам і стандартам світової економічної спільноти;
• можливість формування партнерських відносин із владними структурами, громадськістю та ЗМІ.

Переваги, які отримує суспільство від дотримання бізнесом принципів соціальної відповідальності:

• можливість встановлення партнерських відносин між бізнесом, владою і громадськістю;
• можливість надання адресної екстреної допомоги громадянам, які її потребують;
• удосконалення та розвиток соціальної захищеності населення;
• можливість залучення інвестицій у певні суспільні сфери;
• можливість підтримки громадських ініціатив, інноваційних проектів, розвиток соціальної і творчої активності населення, збереження та використання “інтелектуального ресурсу” на потреби країни і регіону.

Досвід показує, що соціальна відповідальність корисна усім – компанії, державі, суспільству, тому реалізація цільових соціальних проектів є не менш важливою, ніж відрахування до бюджету на соціальні потреби держави. До того ж, не так давно Україна набула повноправного членства у Світовій організації торгівлі. Тож, вихід вітчизняних компаній на світові ринки, співпраця з іноземними інвесторами та постійно зростаюча конкуренція тепер вимагають від них дотримання загальноприйнятих у світі стандартів — соціальної відповідальності, прозорості, готовності звітувати перед громадою. А ми жителі громад України допоможемо у цьому.