У цій статті ви знайдете відповіді на питання:

• Чому важливо бути членом громадської організації?
• Що таке соціальний ліфт і яке відношення він має до ГО?
• Приклади і особистий досвід;
• Куди піти, куди податися, щоб стати членом громадської орган

Перш ніж почати писати, я представлюсь і розповім в якості кого я хочу виступати в цій статті. Я Оксана Тюпа, мені 35 років, і за освітою я - філолог англійської мови та літератури (а також української мови та літератури). Я киянка, 15 років пропрацювала в рекламі, і останні п’ять років - ще й паралельно зробила кар’єру в громадській організації JCI. Останні шість років розвиваю рекрутингове агентство “Снайпер” і “Школу Рекламних Технологій”. Зробила десятки соціальних проектів, стала національним координатором проекту “Зробимо Україну чистою!”, і разом з командою вивела його в статус “найбільшого соціального проекту в Україні”. Професійний фандрейзер (гроші беру у спонсорів). Локальний тренер JCI, читаю майстер-класи по працевлаштуванню для студентів. Часто виступаю на конференціях для різних молодіжних громадських організацій в якості спікера.  Мій досвід і напрацювання, а також часті питання студентів на цих майстер-класах наштовхнули мене на написання цієї статті. Пропоную пройтися за схемою: Хто? Що? Чому? Де? Навіщо? Скільки? - шість чарівних питань, відповіді на які ви повинні отримати до кінця цієї статті.

Хто є членами молодіжних громадських організацій? Як правило, це хлопці від 17 до 35 років. Оскільки вік “молоді” в Україні - до 35 років, то я теж поки що можу себе туди зачислити. Це молоді люди, яким “більше усіх потрібно”, у них яскраво виражене бажання самореалізуватися, самоствердитися, щось комусь довести, покомандувати, покерувати, повиступати публічно, багато попрацювати, одним словом, - типові активісти-комсомольці (старше покоління мене зрозуміє).

Що ці молоді люди роблять в цих “незрозумілих громадських організаціях”? Не сприймайте це як сарказм, але дуже часто ми, громадські організації, грішимо тим, що не можемо чітко і виразно сказати, чим ми конкретно займається, і чим відрізняємося від інших. Або боїмося, що ми не зможемо “обійняти неосяжне”, і сказати про все, чим ми займаємося. Але, швидше за все, у нас просто маркетинг шкутильгає. У чому ми собі вперто не признаємося, тому і не можемо провести чітке позиціонування. Хоча, я особисто для себе провела чітке розділення. Я можу з Вами поділитися, не сприймайте надто критично:

• в AISEC приходять в основному студенти-активісти. А після випуску з університету, ці молоді дарування кудись губляться, якщо тільки не переходять в такі організації як JCI, Rotary, etc.
• в JCI приходять виключно лідери, щоб покомандувати, а також реалізувати себе в тренінгах, бізнесі, міждународних та соціальних проектах. Будьте готові до високих тонів і суперечок про метафізику, а також до важкої соціальної роботи, тому що гуляти тут не дадуть.
• в Ротарі люди приходять займатися благодійністю. Вони хочуть також творити добро, але частіше в якості порадників і спонсорів.
• в Street Work Out вступаюь спортсмени, що займаються пропагандою здорового способу життя, фізичні навантаження і роботою зі створення команд для тренувань на свіжому повітрі.
•  в Пласт вступають хлопці, у яких переважають націоналістичні нотки.
• у ФРІ йдуть майбутні політики, або молоді люди, які хочуть займатися політикою.

І нехай кожен з нас цього не визнає, але на “ринку” громадських організацій у нас закріпилися такі стереотипи, я просто перерахувала “вичавку” з них. Найважливіше, що практично усі ми позиціонуємо себе як “співтовариство лідерів”.

Де ми проводимо нашу громадську діяльність? Я навела приклади тільки всеукраїнських громадських організацій. Але по Україні існує (краще - діє, логічніше в цьому реченні) величезна кількість локальних громадських об’єднань і організацій. І їх кількість була б навіть більша, не будь у нас такою замороченою система реєстрації в Мінюсті! Всеукраїнська організація - це та, у якої є більше 13 філій в 13 областях.

Навіщо ми займаємося громадською діяльністю? Напевно, ми прийшли до найважливішої частини моєї статті. Поклавши руку на серце, ми самі не завжди можемо зрозуміло відповісти на це питання. Один мій знайомий якось мені сказав: “Напевно, тебе хтось в дитинстві скривдив, і тепер ти усім хочеш щось довести”. Як не образливо це звучить, але згідно з моїми спостереженнями, це чимось невдоволені молоді люди, які беруть відповідальність за себе і за оточення, і починають всіляко міняти щось навколо себе.

Молода людина, вступаючи в організацію, отримує цілий ряд нематеріальних бонусів, які я хочу тут перерахувати :

1. Соціальний ліфт. Потрапляючи в громадську організацію, людина отримує доступ до великої кількості ресурсів, які доступні тільки членам організації. Маючи доступ у величезну кількість кабінетів, він швидко може зробити кар’єру у будь-якій з галузей: бізнес, політика, державні органи, інше. Його швидко помітять, оцінять, зроблять висновки і… далі багато що залежить від ваших особистих якостей.

2. Чи помічали Ви як змінюються люди, які потрапили в ту або іншу організацію? Вони стають іншими. Чи часто вам траплялося чути: “А, він в секту якусь потрапив”? Люди змінюються, у них з’являються нові цілі. І ось учора дівчина ще не знала, як живуть діти в дитбудинках, а, побачивши, багато що переосмислила і прийняла рішення щось змінити. Або потрапила людина на звалище, побачила та  усвідомила, де буде наша країна через декілька років нарощування сміття. Вона розуміє, якщо зараз не зупинити це, то все зайде занадто далеко, тому людина відразу рветься все прибрати.

 3. Новий досвід. Якщо вам не платять за роботу в організації, то це не означає, що ви не працюєте! Ще у ВНЗ ви можете напрацювати таку кількість проектів, так розмалювати ваше резюме, що на виході з ВНЗ ви вже не просто дипломований фахівець, а ще і досвідчений працівник в адміністративній сфері / продажах / обслуговуванні клієнтів / рекламі і піарі, і так далі. А це вже інша ціна працівника на ринку праці. Без роботи він вже не залишиться. Це 100%!

4. Є такий термін “soft skills”, або навички спілкування. Спробуйте не набратися цих навичок, якщо у вас в останній день переноситься конференція і вам потрібно знайти нове приміщення і при цьому попередити 300 учасників! Спробуйте не стати “багаторуким Шивою”, коли у вас і проект завтра здавати і іспит! Спробуйте не стати “містером чарівність”, коли вам в останню мить відмовляє генеральний партнер! А не посваритися з дівчиною, через те, що замість грошей на квіти або квиток в кіно ви витратилися на друк буклетів для тренінгу? А візу оформити для лектора і зустріти / провести його у Борисполі (і допомогти ввезти йому шаблю в якості наочного посібника з “мистецтва переговорів самурая”). Одним словом, половина громадських діячів готові починати свій бізнес відразу після випуску і проведення пари десятків умовно “успішних” проектів. Благо, зв’язків, ідей і нахабства - аж занадто.

5. Залучення до нової “тусовки”. Як відомо, у кожної громадської організації є своя специфіка, своя атмосфера, свої формальні і неформальні лідери. З нами завжди незабутньо, весело, іноді сумно, але з нами не занудьгуєшь!  

Скільки сил і часу займає громадська діяльність? Можна обмежитися 1-2 годинами на тиждень, але частіше всього це займає мало не увесь вільний час. Іноді це відбувається зі шкодою для здоров’я, особистого життя, навчання та роботи. Особливо напередодні реалізації проекту. Що з часом відбувається з громадськими діячам? У когось з часом це стає просто хобі, у когось хобі переростає в професію або у бізнес. Багато хто стає політиками, а хтось будує кар’єру в мультинаціональній компанії.

А тепер декілька фактів:

• випускники AISEC вже давно закріпили місця стажистів на роки вперед в таких міжнародних компаніях як  “Мрія”, “Ernst&Young”, “P&G”, “Samsung”, “JTI”, “SunInBev”, etc.
• JCI отримує свої перші роботи в якості стажувань або підробітку у своїх вже більш старших членів JCI (там вік дозволяє: від 18 до 40 років - вік організації).
• Ротарі працевлаштовує своїх “молодшеньких” з ”Ротеракса”.
• Хлопці, які працювали в проекті “Зробимо Україну чистою”! у той же рік розлітаються по топових працедавцях. Напевно,  уся справа в хорошому портфоліо, досвіді, зв’язках, напрацюваннях. Але з команди вони вилітають, і нам доводиться набирати мало не «з нуля» щороку. Що і приємно, і образливо одночасно.