Волонтерувати я почала не в студентські роки, не для того, щоб здобути досвід або бути корисною для інших. Мені було 28 років. Пригадую, це був переломний період у моєму житті – я звільнилася з нестерпної для мене роботи, поновилася в університеті, щоб завершити дисертацію, нарешті наважилася розібратися в собі та покласти край відчаю і зневірі. Жити як раніше було для мене вже неприйнятним, а по-новому я ще не вміла. На той час я не шукала ані оплачуваної, ані волонтерської роботи. Я шукала лише себе та була відкрита до всього нового. Випадково потрапила на презентацію волонтерської програми Ресурсного центру ГУРТ. Та невипадково зацікавилась. І тут почалося…
Частину свого часу присвячувала суспільній журналістиці. Створювала статті, репортажі, інтерв’ю для порталу gurt.org.ua та з кожним днем дізнавалася більше про громадський сектор України. Буду чесною: спочатку не було свідомого розуміння, для чого я це роблю. Більше керувалася егоїстичними відчуттями – «мені це цікаво», «я шукаю себе». З часом зрозуміла, що моя робота приносить користь не тільки мені, а іншим. Яким чином?
По-перше, допомагає організації, в якій я волонтерую, досягти стратегічної мети – розбудова свідомої та успішної України. По-друге, мої інформаційні матеріали мали практичну користь для активістів та лідерів громад, свідомих та небайдужих українців. Приємно було спостерігати за жвавими дискусіями у вигляді коментарів під моїми матеріалами. Натхненно знаходила успішні приклади різних ініціатив, розповідала про практичний досвід різних громад (Голтіс: як українець Сахару рятуватиме, Самоорганізація від побутового до національного рівня (відео), Соціальне підприємництво – бізнес із людським обличчям).
За час волонтерування я:
Волонтерська діяльність мене навчила:
Моє волонтерство в ГУРТі тривало 9 місяців. За цей час я змінилась та по-іншому розставила свої життєві пріоритети. Зросла професійно, стала більш свідомою та суспільно активною. Розширила коло знайомств і знайшла справжніх друзів. За 9 місяців формується та народжується дитина. За час волонтерування народилася нова я – з іншими цінностями та очікуваннями від життя. А ще – з щирою вдячністю за те, що волонтерство було в моєму житті.
Євгенія Кравченко, контент-менеджер Ресурсного центру ГУРТ: «Радію, що Таня долучилася до команди волонтерів ГУРТа. Вона проявила себе як одна з найрезультативніших волонтерок. Таня створила цілу низку якісних та актуальних суспільно корисних текстів. Герої її матеріалів викликали інтерес у журналістів, представників місцевих громад та організацій громадського сектору та, певна, продовжують надихати користувачів порталу ГУРТ на нові та цікаві суспільно корисні ініціативи».
"Волонтерська історія бере участь у конкурсі "Волонтер року 2012"
Коментарі
Тетянка - справжня молодчинка!
Мене завжди вражало в Тані те, що вона не боїться відкриватися. Інші, будь-що, будуть посміхатися кривою посмішкою й казати "у мене все окей", але ніяк не довіряться тим, хто поруч. Уміння не боятися сказати, що мені погано й я потребую допомогу, як не дивно, дозволяє допомагати іншим людям. Абсолютно згодна, що "волонтер – той, хто допомагає, в першу чергу, собі". Адже якщо із тобою все гаразд, то ншим ти можеш дати більше, аніж можеш собі уявити! Бажаю Тані всього найкращого - творити добро, допомагати, розкриватися й розкривати інших!
Познайомилася з Тетяною на одному з екологічних проектів, і об'єднала нас якраз волонтерська робота=) Дуже цікавими є Таніни публікації на ГУРТі, читаю завжди з задоволенням!
І взагаліі вона гарна, талановита, чуйна людина і зріла особистість! Саме такі роблять світ кращим!
Тетяна несе в собі світло, якого так інколи не вистачає. Дивлячись на її працю, хочеться розвиватися, робити щось дійсно цінне та важливе, хоч це й дуже складно. Бажаю натхнення!
Поклик до волонтерської роботи у деяких людей це природня риса, а у деяких ця риса виховується і з часом стає другою натурою. Або взагалі відсутня і не з"являється. Так про Таню хочу сказати, що у неї поклик допомогати людям - це вроджена риса, просто їй необхідно було знайти найкращі шляхи для свого застосування. І я думаю, що вона знайшла себе у роботі у Гурті. Бачила як вона відповідально ставиться до роботи волонтерів гуртка з соціальної журналістики, редагує їх тексти, надихає, подає ідеї, шукає та підказує шляхи як краще волонтер зміг би застосувати свої навички - ДОПОМОГАЄ.
Бажаю Тетяні зберегти цю рису - ненав"язливо підштовхувати людину до пошуку свого шляху. Вона колись робила цей пошук сама, шукаючи себе у громадській роботі, а зараз допомогає іншим.
Бажаю наснаги у подальшій роботі! Так тримати!