23 лютого 2009 р. відбулось засідання Ради ЄС із закордонних справ, на якому серед низки питань було обговорено хід розробки Східного Партнерства. Очікується, що Європейська Рада на черговому саміті 19-20 березня офіційно затвердить створення Східного Партнерства, до якого будуть включені шість країн Східної Європи: Україна, Грузія, Азербайджан, Вірменія, Білорусь і Молдова. У подальшому, на 7 травня вже заплановано проведення саміту Східного Партнерства у Празі, який має дати старт імплементації даної ініціативи Європейського Союзу. В той же час, в процесі розробки Східного Партнерства все ще існують невирішені питання, що й було виявлено в ході засідання Ради ЄС. До них відносяться: проблеми узгодженості із іншими форматами політики ЄС на Сході, невизначеність кінцевих положень по візовим питанням і фінансуванню та участь третіх сторін. Вірогідніше за все, що ці питання будуть остаточно вирішені до березневого засідання Європейської Ради. Тим більше, що міністри закордонних справ країн-членів ЄС продемонстрували єдність в питанні створення Східного Партнерства, а в ЄС ніхто не висловлюється категорично проти цього проекту.

Східне Партнерство й інші ініціативи ЄС

Ініціатива Східного Партнерства розвивалась як окремий інструмент ЄС. Однак, в ході розробки погляди в ЄС дещо конкретизувалися. В результаті, напередодні березневого засідання Європейської Ради про Східне Партнерство почали більш відверто говорити як про східний напрямок Європейської Політики Сусідства (ЄПС). Європейський комісар із зовнішніх відносин і Європейської Політики Сусідства Беніта Ферреро-Вальднер перед засіданням Ради ЄС підкреслила, що Східне Партнерство є шляхом посилення ЄПС і спрямоване на реалізацію найбільш амбітної програми інституційного будівництва (детальніше див.: Eastern Partnership - an ambitious project for 21st century European foreign policy, by European Commissioner for External Relations and European Neighbourhood Policy, Benita Ferrero-Waldner, 20 February 2009). Тобто, Східне Партнерство має стати свого роду продовженням ЄПС і її відгалуженим напрямком у Східній Європі. Іншою складовою на південному напрямку вже є Союз для Середземномор’я. Та й в самій Комунікації Європейської Комісії чітко прописано, що Східне Партнерство є "специфічним східним виміром в рамках Європейської Політики Сусідства" (детальніше див.: Communications from the Commission to the European Parliament and the Council “Eastern Partnership”, Brussels, 3 December 2008).

Ряд країн-членів ЄС стурбовані можливим дублюванням функцій Східного Партнерства й інших ініціатив та програм. Це стосується Чорноморської Синергії і Північного Виміру. Також існує ризик, з врахуванням того, що ефективність Чорноморської Синергії виявилась низькою, про що було відзначено в доповіді Європейської Комісії від 19 червня 2008 року, що на фоні активного розвитку Східного Партнерства Чорноморська Синергія може дещо втратити свою значимість. Але, хоча обидва проекти і спрямовані на Схід від ЄС, вони мають ряд відмінностей, які дозволять їм не тільки співіснувати, але й взаємодоповнювати один одного. По-перше, метою Східного Партнерства є подальший розвиток процесів європейської інтеграції в країнах-партнерах, а Чорноморська Синергія має на меті поглиблення регіонального співробітництва чорноморських країн під егідою ЄС. По-друге, із переліку країн-партнерів Східного Партнерства до Чорноморської Синергії не входить Білорусь. По-третє, Чорноморська Синергія зосереджується виключно на проблемах Чорноморського регіону. По-четверте, Східне Партнерство, як вже зазначено вище, спрямоване на подальший розвиток Європейської Політики Сусідства, а Чорноморської Синергії стосуються ще й інші політики ЄС: процес з набуття членства Туреччиною і Стратегічне Партнерство з Російською Федерацією.

Ще один формат політики ЄС на Сході, а точніше на Північному Сході, Європи - Північний Вимір (Northern Dimension), не включає жодну з країн-партнерів Східного Партнерства. Була оголошена пропозиція про залучення Білорусі. І навіть 19 червня 2008 року у Варшаві Білорусь взяла участь у засіданні робочої групи партнерства в сфері транспорту і логістики в рамках Північного Виміру, на якому обговорювався можливий формат білоруської участі в програмі. Але повноцінного приєднання Білорусі до Північного Виміру не відбулось. До того ж, Північний Вимір не передбачає розвиток європейської інтеграції, а спрямований на сприяння безпеці і стабільності в регіоні шляхом співробітництва з країнами-учасницями у сферах економіки, розвитку людських ресурсів, екології, транскордонного співробітництва, правосуддя і внутрішніх справ. Одним із головних спрямувань Північного Виміру є Калінінградський анклав, частина Росії, яка виявилася оточеною країнами ЄС.

Тобто, Східне Партнерство жодним чином не замінює функцій інших політик і програм Європейського Союзу в Східній Європі, а є новим форматом, який виведе політику ЄС на Сході на новий рівень та надасть йому нових можливостей для подальшого розвитку.

Гнучкість – шлях до усунення перешкод

Комунікація Європейської Комісії по Східному Партнерству від 3 грудня 2008 року передбачає, що принциповим є диференційований підхід до кожної країни-партнера. Тобто, в рамках Східного Партнерства не буде накладатися шаблон на всі країни, а буде здійснюватися диференційований підхід, в залежності від успішності просування внутрішніх реформ і розвитку сосунків з ЄС на шляху європейської інтеграції. Такий підхід дозволить уникнути блокування запропонованих програм і проектів, якщо вони не відповідатимуть інтересам окремої країни, або будуть несвоєчасними для неї, що спостерігається в Чорноморській Синергії. В результаті, це дозволить активно просуватися кожному учаснику Східного Партнерства до поглиблення європейської інтеграції та не стикатися з проблемою уповільнення такого руху в зв’язку з прив’язкою до партнера.

Невирішеним питанням Рада ЄС відзначила скасування візового режиму, з огляду на недопущення збільшення потоку нелегальних мігрантів із або через ці країни. Однак скасування візового режиму є важливим елементом для європейської інтеграції країни-партнера. Це є тим кроком, який дозволяє громадянам на собі відчути переваги від цієї інтеграції, адже інтегруватися до ЄС повинні і країна в цілому, і кожний її громадянин. У Комунікації Європейської Комісії чітко зазначено два етапи досягнення безвізового режиму, до того ж з кожною країною окремо. Перший етап передбачає проведення переговорів і підписання угод про спрощення візового режиму й про реадмісію диференційовано.

На другому етапі буде проводитись діалог про безвізові поїздки до ЄС, але після ефективної реалізації попереднього етапу. В рамках цього діалогу з кожною країною-партнером передбачається встановлення дорожніх карт. У випадку з Україною це може відбутися вже влітку цього року. Безвізовий режим вигідний не тільки для країн-партнерів. Європейський Союз також отримає дивіденди від встановлення безвізових режимів з країнами-партнерами. Як зазначила європейський комісар із зовнішніх відносин і Європейської Політики Сусідства Беніта Ферреро-Вальднер, ЄС отримає від Східного Партнерства можливість залучити висококваліфіковану робочу силу із країн Східної Європи для заповнення прогалин на власному ринку праці. В будь-якому випадку ЄС встановить безвізовий режим тільки з тими країнами, які виконають всі технічні вимоги ЄС. Україна в цьому вимірі, за словами заступника міністра закордонних справ Костянтина Єлисєєва, працює по чотирьом напрямкам: безпека документів для поїздок за кордон; громадський порядок, тобто виконання всіма українцями, які відвідують ЄС, правил поведінки; врегулювання міграційних проблем; захист прав людини. Зазначений комплекс технічних критеріїв дозволить нейтралізувати можливі проблеми, які могли б виникнути від відкриття візових дверей ЄС для східних партнерів.

Слабким місцем Східного Партнерства, що під час ІІІ Форуму "Європа-Україна" 27 лютого ще раз підкреслив голова комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції Борис Тарасюк, є фінансування Східного Партнерства. Початково на Східне Партнерство на період 2010-2013 років передбачалося 250 млн. євро. Однак, на засіданні Ради ЄС 23 лютого Беніта Ферреро-Вальднер заявила, що Європейська Комісія пропонує збільшити обсяг фінансування на вказаний період до 600 млн. євро. Одночасно слід зазначити, що існує певний дисбаланс у фінансуванні між південним і східним напрямками політики ЄС. На країни Середземномор’я ЄС виділяє 2/3 загального обсягу допомоги, а на східних партнерів лише третину. Навіть збільшення зазначеної суми недостатньо для ефективної реалізації політичних і економічних реформ. Адже для порівняння, у 2007 році в рамках ENPI/IPA Україні було надано допомогу в розмірі 144 млн. євро, а разом з іншими країнами-партнерами (крім Білорусі) – 264,5 млн. євро (детальніше див.: Report on the first year of implementation of the Black Sea Synergy, Brussels, 19.6.2008). Залишається сподіватися на перегляд обсягів фінансування Східного Партнерства на період після 2014 року, щоб досягнути намічених амбітних цілей.

Партнери і залучені сторони

Головними партнерами Східного Партнерства, як відзначила Рада ЄС, є шість країн – Україна, Грузія, Білорусь, Молдова, Азербайджан і Вірменія. Ці країни є повноправними учасниками проекту ЄС, хоча ЄС все ще обговорює рівень залучення Білорусі. На кінцеве рішення впливатимуть такі фактори, як розвиток лібералізації і демократизації в країні, дотримання прав людини, а також ймовірність визнання Білоруссю незалежності Південної Осетії і Абхазії. В будь-якому випадку, двері Східного Партнерства повинні бути відкрит ими для Білорусі, щоб не допустити нового етапу її ізоляціонізму.

У ході засідання Ради ЄС 23 лютого були висловлені пропозиції до розширення спектру залучення інших держав. Головна увага зверталась на Росію і Туреччину. Пропозиція полягає в тому, ці дві країни можуть бути залучені до участі, час від часу, для участі в окремих програмах, але не на інституційному рівні. На такій пропозиції наполягає Франція. Міністр закордонних справ цієї країни Бернар Кушнер однією з причин залучення Росії вказує, що вона не повинна мати відчуття, що є повністю оточена і виключена з процесів у Європі. Залучення Росії і Туреччини необхідне для вирішення таких проблем, як, наприклад, енергетична безпека, врегулювання конфліктів, охорона навколишнього середовища, боротьба з нелегальною міграцією. Конструктивний діалог і співробітництво з цими країнами є необхідною умовою для ефективної реалізації проектів і програм у тих сферах, які їх безпосередньо стосуються. Росія і Туреччина матимуть можливість брати участь в дискусіях в рамках Східного Партнерства, долучатися до проектів, але саме партнерство їм запропоновано не буде.

Для України, яка вже розпочала переговорні процеси і по угоді про асоціацію, і по зоні вільної торгівлі, і по скасуванню безвізового режиму, і по приєднанню до Енергетичного Співтовариства, Східне Партнерство є можливістю зафіксувати в нових нормативно-правових рамках намічені й нові перспективи інтеграції до Європейського Союзу. Україна також має всі шанси стати провідною країною в Східному Партнерстві і, таким чином, закріпити за собою роль регіонального лідера під егідою ЄС. Враховуючи найбільш успішне просування України на шляху європейської інтеграції серед країн-партнерів, наша держава може розраховувати
на підвищену увагу з боку ЄС. Але єдиним можливим шляхом для України набути в перспективі членства у Європейському Союзі є успішне виконання кропіткої домашньої роботи з реформування всіх сфер життєдіяльності, сприятливі умови для чого можуть бути створені в рамках Східного Партнерства.

Віталій Мартинюк, аналітик УНЦПД