Неділя. Центр Києва. Біля станції метро група молодих людей роздають листівки.

„Тримайте ваші права”, - звертається один з них до перехожого. „Дякую, не треба”, - відповідає той і рухається далі. Хлопець протягує листівку в мій бік: „Тримайте. Це ваші права”. Беру листвіку, читаю: "Право №28: право на справедливий та вільний світ". Листівка яскрава, із зображенням обличчя дитини. Знизу написано: „В нашій державі та в усьому іншому світі повинен бути порядок, щоб кожен з нас міг скористатися правами та свободами”. На зворотній сторінці перелічені 30 прав людини, взяті із Загальної декларації прав людини ООН.

Одразу ж дивлюся, яка політична сила розповсюджує це. Але нічого не знаходжу, окрім напису: Міжнародний рух „Молодь за права людини”. Київ.

Через секунду біля мене зв’являється інший: „Поставте свій підпис на підтримку Загальної Декларації прав людини”. На хвилину зупиняюсь, ставлю підпис і рухаюся далі. Ці хлопці та дівчата – волонтери. І це не тільки молоді люди, як завжди. Серед них бачу людей середніх років і тих, хто прийшов на акцію з власними дітьми. В такий спосіб вони намагаються змінити світ. Через листівки, підписи, просвіту.

Подібні ініціативи, напередодні Міжнародного дня захисту прав людини, який щорічно святкується 10 грудня, непоодинокі: круглі столи, вуличні акції, обговорення. Для державних установ це гарний привід поставити галочку про виконану роботу в галузі прав людини, для громадських організацій - один з привидів звернути увагу і на себе і на проблему.

Але чи досягають такі дії результату?

Кожен рік, такі міжнародні організації, як Організація об’єднаних націй, Міжнародна амністія, Права людини без кордонів, Хьюман Райтс Уотч підводять підсумки та звітують, яка з держав, цього року зайняла перше місце серед основних порушників прав людини. І в кожній номінації є свої переможці. Хтось ігнорує права жінок та різних меншин, хтось порушує права на свободу слова та самовираження, а хтось і надалі знищує свій власний народ.

Можна побачити,  як за останні сто років права людини пройшли шлях від їх повного ігнорування до визнання їх рішучої ролі в мирному існуванні народів. Крок за кроком, вік за віком людина відстоювала свої природні, невід’ємні права: право бути, право діяти, право мати. І хоча історія прав людини почала своє існування з появи самої людини, багато людей досі не знають своїх прав.

Просвіта – рушійна сила, здатна змінювати певний порядок речей. Тільки ті, хто не погоджуються з існуючою ситуацією, мають шанси змінити світ. Махатма Ганді сказав: „Спочатку вони вас ігнорують. Потім вони сміються над вами. Потім вони борються з вами. А потім ви перемагаєте. Якщо бажаєш, щоб світ змінився, - сам стань цією зміною”.

Можна чекати, коли хтось почне діяти, а можна почати діяти самому, подаючи приклад іншим. „Будь-яка людина так чи інакше впливає на багатьох людей, – писав вчений і гуманіст Л. Рон Хаббард. - Це вплив може бути гарним і поганим. Щоб йти по дорозі до щастя, необхідно подавати гарний приклад оточуючим”.