Подорожі, знайомства з новими людьми покликані розширювати кругозір людини. Але дійсно зрозуміти, відчути іншу країну можна тільки за допомогою людей, а не природи та архітектури.

Мій листопадовий тиждень у Швеції став можливим завдяки Інституту Швеції (державній установі, що розповсюджує знання про Швецію за кордоном), який за фінансування Міністерства закордонних справ проводив семінар для шістьох студентів з України та чотирьох із Білорусі, присвячений діяльності їх студентських рад, активів, профспілок.

Програма зустрічей зі студентськими лідерами університетів Стокгольма, Мальмо, Лунда, а також громадськими організаціями, які захищають права студентів у Швеції, була настільки інтенсивною, що практично не залишила часу для знайомства із самою країною.

Ми слухали, ставили запитання, слухали, слухали … і думали про те, наскільки в різних соціальних реальностях ми живемо. Почнемо з того, що серед випускників загальноосвітніх шкіл Швеції, всього близько 40% воліють отримати вищу освіту, проте серед випускників тамтешніх «вишів» за фахом працюють 92%. У той час як в нашій країні ситуація діаметрально протилежна.

Кожен студент навчається з усвідомленням того, що він відповідальний за те, які знання отримає, а значить, зобов’язаний впливати на процес навчання, і це при тому, що вища освіта в країні безкоштовна. «Освіта змінює тебе - зміни свою освіту» - девіз багатьох студентських організації, і вся їх діяльність спрямована на те, щоб зауваження пересічного студента з приводу методу викладання конкретного фахівця, освітньої програми по окремому курсу були почуті адміністрацією.

Якщо студент відчуває до себе негативне ставлення викладача, якщо запрошення на іспит прийшло не вчасно, якщо викладач спізнився, якщо йому просто здається, що його права чимось або кимось порушені, на його захист одразу ж піднімаються студентські активи, організації загальнонаціонального рівня, які не дадуть цьому викладачеві спокійно жити. Більш того, величезний пласт роботи студентських лідерів спрямований на внесення своїх поправок, коректив і пропозицій до всіх законів, що мають відношення до вищої освіти та приймаються шведським парламентом.

Цим безпосередньо займається організація загальнодержавного рівня - SFS, квоту в якій має кожен ВНЗ. Якщо ж всі ці студентські організації не справляються, то Агентство з вищої освіти бере задачу по лобіюванню інтересів студентів, з контролю над адміністрацією ВНЗ на себе. Хоча в більшості випадків це не є необхідністю, адже держава сама санкціонує і підтримує всі ці інститути, оскільки безпосередньо зацікавлена в тому, щоб студенти говорили про свої проблеми і інтереси та контролювали державні органи.

Було складно навіть уявити таку картину в наших реаліях. Складно зрозуміти, як це, коли ти не сліпо сприймаєш, що говорить викладач, а висловлюєш свою думку. Складно повірити, що люди, які абсолютно такі ж, як і ми, думають інакше, сприймають світ інакше, живуть інакше. Чому вони більше заслуговують на комфорт, на повагу ніж ми?

Нас запросили туди, щоб ми поділилися досвідом, як працюють і живуть студенти в Україні. А в результаті ми більше говорили про проблеми і бажання, ніж про реальні досягнення. Але є один момент, якому у нашої людини варто повчитися.
Студентські ради Швеції працюють, маючи:

• достатнє фінансування: дотації держави, ВНЗ та внески членів (в середньому, близько 50% студентів є членами студентської ради, а членський збір не перевищує 100 грн. на семестр, проте в університеті навчається від 20 до 40 тисяч чоловік );
• необхідні умови (окремі багатоповерхові будівлі, де можна не тільки спілкуватися, їсти і відпочивати, але й проводити збори і вечірки);
• студентські активісти мають безпосередню мотивацію у вигляді заробітної плати, яка дозволяє брати академічну відпустку і повністю віддаватися роботі.

Однак наші студентські лідери працюють не менше, а можливо навіть більше, маючи при цьому більше перешкод, ніж підтримки, роблячи це абсолютно безкоштовно, а іноді і вкладаючи свої особисті гроші.

В описі роботи своїх організацій шведи жодного разу не використали такі знайомі кожному українському «громадських працівників» слова «ентузіазм», «власна ініціатива». Ситуація різниться від ВНЗ до ВНЗ, від деканату до деканату, але я не впевнена, що швед здатний працювати тільки за «спасибі» або тому, що йому це просто подобається.

Як застосувати шведський досвід у нас? Чи можливо це взагалі? Та й чи готові до цього наші студенти? На ці питання у мене поки немає відповіді. Мені здається, що в даному випадку зміни можливі тільки згори, тільки тоді, коли до кінця зреформується система освіти в країні, коли ми ближче підійдемо до розуміння того, що називають популярним, але не всім зрозумілим словом «демократія», студенти зможуть відчувати себе інакше, зможуть брати відповідальність за своє життя і освіту на себе.

Автор: Бойко Злата Олександрівна, експерт Ліги політологів-міжнародників “ДИПКОРПУС”