25 листопада в світі відзначають Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. У цей же день розпочинається Міжнародна акція «16 днів проти насильства».

Щорічно в Україні фіксується понад 100 тис. випадків насильства в родинах. У 2011 р. зафіксовано 126 514 таких випадків, причому 90% з них (113 872 випадків) – це насилля щодо жінок. Але реальна їх цифра, на думку експертів, більша, як мінімум, у 4 рази. Жінки в Україні стикаються з фізичним, сексуальним, психологічним та економічним насильством.

Сьогодні, представники різних державних відомств, задіяних у вирішенні проблеми насильства  щодо жінок, разом з громадськими організаціями об’єдналися в рамках ініціативи «Свобода від насильства: діємо разом!».

Щоб показати масштабність проблеми, в цей день МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» разом із партнерами встановили інсталяцію під назвою«Щороку в Україні 1 440 літрів жіночих сліз проливаються від насильства». 1440 літрів, які символізують сльози потерпілих від насильства жінок, були розлиті у 90 відер, кожне об’ємом 15 літрів. На всіх відрах – чорно-білі портрети жінок, які закрили обличчя долонями.

«Ця інсталяція створена для того, щоб люди усвідомили масштаби проблеми насильства над жінками в Україні. Ми знаємо, що по допомогу звертається лише кожна четверта жінка. Це означає, що на кожен зафіксований випадок насильства припадають ще 3 не задокументовані, – говорить Галина Скіпальська, виконавчий директор Міжнародного благодійного фонду «Українська фундація громадського здоров’я». – Отже, реальна кількість випадків насильства становить щонайменше 360 000 на рік. Кожен факт насильства – це сльози. Середній об’єм сліз, виплаканих людиною за один раз – 1 чайна ложка, тобто 4 грами, які ми помножили на 360 000 випадків та отримали 1 440 літрів».

На сходах «Українського дому» розміщено намет, де волонтери, працівники Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та партнерських організацій роздаватимуть киянам інформаційні матеріали щодо захисту прав жінок, а також проектів у межах даної ініціативи, наявних послуг.

Детальніше дізнатися про послуги для потерпілих від насильства жінок, а також отримати консультації можна, подзвонивши на Національну «гарячу лінію» з питань запобігання насильству: 0 800 500 335 (дзвінки в межах України безкоштовні) та 386 (з мобільних операторів) (функціонує за підтримки Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна»).

«Щоб зменшити рівень насильства щодо жінок, українське суспільство має, по-перше, змінити ставлення до насильства,– говорить Галина Скіпальська.– Необхідно прийняти нульову терпимість до насильства, коли ніщо не може служити його виправданням – невчасно приготована вечеря, нібито спровоковані жінкою ревнощі чи інша, так би мовити, «неправильна поведінка». Це повинні зрозуміти і жінки, і чоловіки, а також працівники державних служб, які мають допомагати – представники органів виконавчої влади, міліція, соціальні працівники, медики. По-друге, держава має об’єднати зусилля цих структур, щоб вирішити проблему насильства. Між ними необхідно налагодити таку взаємодію, при якій кожен випадок передаватиметься від одного відомства до іншого, залежно від потреб жінки, враховуючи всі обставини. Пілотний проект з такої взаємодії зараз реалізується в м. Києві».

Проблема насильства щодо жінок поширена серед усього українського суспільства, незалежно від соціального становища, рівня достатку чи освіти. Однак є жінки, яким у таких ситуаціях доводиться особливо тяжко – це жінки в складних життєвих обставинах, дівчата й молоді жінки без постійного місця проживання, документів та реєстрації, а також ВІЛ-позитивні жінки. Вони часто позбавлені підтримки рідних та близьких, не мають доступу до державних послуг. Саме тому, забезпечення доступу до необхідних послуг та надання допомоги таким жінкам є одним із важливих напрямів роботи в межах даної ініціативи.

«Зараз, у рамках ініціативи: «Свобода від насильства: діємо разом!» триває робота над міжвідомчим документом – протоколом, який детально регламентуватиме взаємодію між органами виконавчої влади, соціальними працівниками, міліцією та медиками щодо вчасного виявлення випадків насильства та надання ефективної допомоги особам, які постраждали від насильства. Наразі така модель співпраці відпрацьовується в м. Києві. Планується, що після успішної апробації, цей міжвідомчий документ буде затверджений законодавчо»,– підкреслив В’ячеслав Коломієць, заступник Міністра соціальної політики України.

«Справа в тому, що відомства мають ефективно взаємодіяти та передавати випадки один одному,– говорить Валерій Танцюра, директор Київського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. – Наприклад, міліція, яка приїздить на виклик, має фіксувати всі випадки та обов’язково передати інформацію до інших структур, на які покладено функції з питань попередження насильства в сім’ї. Про випадок має знати соціальна служба, фахівці якої повинні комплексно надати допомогу, порекомендувати звернутися до психолога, юриста чи в громадську організацію. Так само, якщо потерпіла від насильства жінка потрапляє до лікарні, медики за її згодою повідомляють міліцію та соціальну службу».

«На виконання соціальних ініціатив Президента України стосовно повного охоплення увагою держави найуразливіших верств населення до штатів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді введено додатково 12 тисяч посад фахівців із соціальної роботи,– говорить В’ячеслав Коломієць, заступник Міністра соціальної політики України.– Їх діяльність спрямовується на раннє виявлення осіб та сімей, у яких існує ризик потрапляння у складні життєві обставини. Своєчасне виявлення таких осіб і сімей унеможливить потрапляння їх у складні життєві обставини та допоможе запобігти насильству в сім’ях».

Проблемою сьогодні є відсутність налагодженої системи залучення чоловіків, які чинять насильство, до програм з корекції поведінки. Як правило, покарання кривдника обмежується штрафом у 80 грн., який потім сплачується з сімейного бюджету. Для ефективного вирішення проблеми необхідно розробити механізм примусового направлення чоловіків, які вчинили насильство, до корекційних програм.

У рамках ініціативи «Свобода від насильства: діємо разом!» в м. Києві вже надаються послуги потерпілим від насильства жінкам та здійснюється корекційна робота з їхніми партнерами, що вчиняють насильство. Також планується створити соціальну квартиру, куди зможе прийти вагітна чи жінка з дитиною, якщо вона опиняється на вулиці, або ж має складні життєві обставини. У цій квартирі зможуть одночасно проживати до 6 жінок з дітьми. В будь-якому разі, першим необхідним кроком для чоловіка, який хоче змінити свою поведінку, є визнання провини.

«В сучасному світі відбувається перехід від патріархальної сім’ї, коли чоловік вважався лідером, до партнерської сім’ї, у якій чоловік та жінка є рівноправними партнерами,– говорить Денис Силантьєв, чемпіон світу та Європи з плавання, представник «Національної мережі чоловіків-лідерів проти насильства».- Думаю, ця модель буде природною і для українського суспільства, де в національній традиції була закладена рівність в правах між жінкою та чоловіком».   

Додаткова інформація

В 2012 р. Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка на замовлення МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» провів дослідження ситуації насильства серед жінок, які опинилися у складних життєвих обставинах.

За результатами дослідження, кожна друга з опитаних жінок зазнавала фізичного насильства протягом останнього року. Серед них більше жінок, які зазнавали не один, а два чи більше видів насильства. Найпоширенішими видами фізичного насильства виявилися ляпас, тягання за волосся і жбурляння предметами.

Переважна більшість опитаних жінок не зверталася до жодної установи/організації/закладу у випадках, якщо над ними вчиняли фізичне насильство. Серед установ, до яких жінки все ж таки зверталися, переважають правоохоронні органи – кожна п’ята, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та лікарні – кожна десята, кожна двадцята – до жіночих консультацій, психологічних служб та церкви.

При цьому, дослідження показало, що часто чоловіки-партнери схильні до ревнощів, бажання повністю контролювати місцезнаходження жінки, її зовнішній вигляд та контакти з іншими людьми, а також бажання бути головним авторитетом в очах партнерки.

Насильство є найбільш розповсюдженою формою порушення прав людини. Моральне та фізичне насильство руйнує особистість потерпілої, негативно впливає на її соціальне життя та можливість гармонійно виховувати дітей. Крім цього, діти, які стають свідками насильства, підсвідомо переймають таку модель стосунків між чоловіком та жінкою. Це є доказом того, що насильство над жінками є соціальною проблемою, яка зачіпає не самих лише жінок, а й має негативний вплив як на окремі родини, так і на суспільство в цілому.